Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №816/979/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2018 року

Київ

справа №816/979/17

адміністративне провадження №К/9901/3920/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 у складі колегії суддів: Супруна Є.Б. (головуючий), Алєксєєвої Н.Ю., Бойка С.С. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у складі колегії суддів: Яковенко М.М. (головуючий), Лях О.П., Старосуд М.І. у справі №816/979/17 за позовом ОСОБА_6 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного агентства рибного господарства України (надалі - Держрибагентство), Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області (надалі - Полтаварибохорона), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Полтаварибохорони від 17.05.2017 №42-о "Про звільнення ОСОБА_6";

1.2. поновити ОСОБА_6 на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Полтаварибохорони з 17.05.2017;

1.3. зобов'язати Держрибагентство вчинити дії щодо переведення ОСОБА_6 з Полтаварибохорони до Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області на рівнозначну посаду;

1.4. стягнути з суб'єкта владних повноважень середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2017, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, адміністративний позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Полтаварибохорони від 17.05.2017 №42-о "Про звільнення ОСОБА_6".

2.2. Поновлено ОСОБА_6 на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Полтаварибохорони з 18.05.2017.

2.3. Стягнуто з Полтаварибохорони на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.05.2017 по день фактичного поновлення за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.

2.4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2.5. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Полтаварибохорони з 18.05.2017 та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_6 з 18.03.2014 по 17.05.2017 перебував на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Полтаварибохорони.

3.2. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2016 №86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства за переліком згідно з додатком 1 (п. 1). Правонаступником майна територіальних органів Держрибагентства, що ліквідуються, згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Держрибагентство (п. 3).

3.3. 30.11.2015 Держрибагентством прийнято наказ №369 "Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України", яким, крім іншого, передбачено ліквідувати до кінця 2015 року як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства згідно з Додатком №1 (п. 1); утворити комісії з ліквідації територіальних органів Держрибагентства та затвердити голів комісій (п. 2), в тому числі і Комісію з ліквідації Полтаварибохорони; затвердити орієнтовний план заходів, пов'язаних із ліквідацією територіальних органів Держрибагентства (п. 3); попередити начальників та заступників начальників територіальних органів про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією територіальних органів Держрибагентства (п. 4).

3.4. На виконання даного наказу, ОСОБА_6 22.12.2015 ознайомлено з попередженням про його наступне вивільнення.

3.5. 17.05.2017 голова комісії з ліквідації Полтаварибохорони Кулинич О.А. видав наказ №42-о "Про звільнення ОСОБА_6", яким останнього звільнено з 17.05.2017 з посади головного державного інспектора відділу оперативної роботи Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області у зв'язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області як юридичної особи публічного права, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

3.6. Листом від 17.05.2017 голова комісії з ліквідації Полтаварибохорони Кулинич А.О. повідомив ОСОБА_6 про факт звільнення на надіслав копію самого наказу. Цим же листом адресату запропоновано звернутися до сектору роботи з персоналом Полтавського рибоохоронного патруля для отримання трудової книжки.

4. Приймаючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для звільнення позивача з посади, визначені пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відсутні, оскільки ліквідація установи, в якій працював позивач, передбачала одночасне створення іншої, що виконуватиме функції ліквідованої установи. Також, судами з'ясовано ту обставину, що позивачу не було запропоновано посад у новоствореній установі - Управлінні Державного агентства рибного господарства в Полтавській області, що є порушенням вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України. З метою захисту порушених прав позивача останнього, у зв'язку з перебуванням 17.05.2017 на лікарняному, поновлено на посаді з 18.05.2017 і стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2017 по день поновлення на посаді без визначення його розміру.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем - Полтаварибохорони, подано касаційну скаргу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

6. Аргументи скаржника полягають у тому, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, статті 104 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що при ліквідації юридичної особи правонаступництво не настає. Скаржник наполягає, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" ліквідовано не сам орган державної влади - Держрибагентство, а лише його територіальні органи і не визначено кому передаються функції цих територіальних органів, які ліквідуються. З огляду на це, скаржник вважає, що у Полтаварибохорони були відсутні підстави пропонувати посади в Управлінні Державного агентства рибного господарства в Полтавській області і позивач підлягав звільненню відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

7. Відповідач - Держрибагентство, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017.

8. На обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права і мають місце підстави для їх скасування визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII):

Стаття 5. Правове регулювання державної служби

"…2. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

3. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом".

Стаття 83. Підстави для припинення державної служби

"1. Державна служба припиняється:

…4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87цього Закону)".

Стаття 87. Припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення

"1. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі;

…3. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу".

10. Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України):

Стаття 40. Розірвання трудового договору

з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

"Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

…Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації".

Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників

"Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників".

Стаття 235. Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи

"При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".

11. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР:

Стаття 27. Порядок обчислення середньої заробітної плати

"Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

12. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок):

"1. Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:

…з) вимушеного прогулу".

"5. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати".

"8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період".

13. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" від 30.09.2015 №894 (надалі - Постанова №894):

"Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1.

2. Погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком 2".

Додаток 1 Перелік територіальних органів Держрибагентства, що ліквідуються:

"…Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області"

Додаток 2 Перелік територіальних органів Держрибагентства, що утворюються:

"…Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області"

14. Цивільний кодекс України (надалі - ЦК України):

Стаття 104. Припинення юридичної особи

"1. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників".

15. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція):

Стаття 6. Право на справедливий суд

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

16. Враховуючи норми статті 5 та частини 3 статті 87 Закону №889-VIII, процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, за умови, що відсутня можливість пропозиції особі іншої рівноцінної посади державної служби або іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, регулюється законодавством про працю, зокрема, КЗпП України.

17. Так, під час розгляду спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

18. Як слідує з Постанови №894, ліквідація як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державного агентства рибного господарства, у тому числі, Полтаварибохорони, передбачала одночасне утворення нових територіальних органів цього агентства, серед яких Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області.

19. Слід зауважити, що Верховний Суд України у постановах від 04.03. 2014 по справі №21-8а14, від 27.05.2014 по справі №21-108а14, від 28.10.2014 по справі №21-484а14 сформулював правову позицію, відповідно до якої ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Колегія суддів не вбачає підстав відступати від вказаних висновків Верховного Суду України.

20. Судами попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів встановлено, що зі штатних розписів Полтаварибохорони на 2017 рік та Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області на 2017 рік вбачається, що у новоствореному управлінні штат працівників збільшився на 16 одиниць (77 проти 61).

21. Тому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що мала місце саме реорганізація відповідача, а не його ліквідація, відтак, на останнього покладався обов'язок щодо працевлаштування позивача.

22. При цьому, власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

23. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 по справі №6-1723цс17.

24. Проте, судами попередніх інстанцій досліджено те, що позивачу з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення з державної служби взагалі не пропонувались будь-які вакантні посади чи інша робота у новоствореному Управлінні Державного агентства рибного господарства у Полтавській області. Водночас, дане Управління створене 29.02.2016, а його штатний розпис затверджений 21.02.2017, тобто, до моменту винесення оспорюваного наказу Полтаварибохорони від 17.05.2017 №42-о "Про звільнення ОСОБА_6".

25. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права і не допустили порушень норм процесуального права та дійшли обґрунтованих висновків щодо незаконного звільнення позивача із займаної посади та наявності підстав для його поновлення на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Полтаварибохорони і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

26. Разом з тим колегія суддів приходить до висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині присудження на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

27. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий судовий розгляд, який забезпечується, у тому числі, шляхом з'ясування судами усіх обставин справи та обґрунтованості судових рішень.

28. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що "&?а;…&gс; відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" (Ruiz Torija et Hiro Balani c. Espagne) від 9 грудня 1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" (Artico c. Italie) від 13 травня 1980). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf., "Дюлоранс проти Франції" (Dulaurans c. France), no 34553/97, п. 33, від 21 березня 2000; "Донадзе проти Грузії" (Donadze c. Geogie), no 74644/01, пп. 32 et 35, від 7 березня 2006)" (пункт 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (Заява №22750/02) від 15.11.2007).

29. З огляду на зміст норми, закріпленої у частині 2 статті 235 КЗпП України, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши при цьому розмір такого заробітку, обрахований за правилами, передбаченими Порядком.

30. Правова позиція аналогічного змісту з приводу застосування наведеної норми викладена у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 по справі №21-395а13, висновки якого були обов'язковими для врахування судами попередніх інстанцій за приписами частини 2 статті 161, частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень, надалі - КАС України).

31. Проте, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Полтаварибохорони з 18.05.2017, одночасно, не визначили розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, належний до виплати останньому. Зокрема, ані мотивувальна, ані резолютивна частини оскаржуваних судових рішень не містять посилання на відповідну суму та порядок її обрахунку. Вказівка судами про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2017 по день поновлення на посаді, без визначення його розміру, не може вважатися правильним застосуваннями норм частини 2 статті 235 КЗпП України, з огляду на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 14.01.2014 по справі №21-395а13.

32. При цьому, у матеріалах адміністративної справи міститься довідка про середню заробітну плату ОСОБА_6 від 05.07.2017 №366-07, надана суду Полтаварибохорони. Відтак, суди попередніх інстанцій мали можливість здійснити розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає присудженню позивачу, у відповідності до вимог Порядку.

33. Також, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09.12.2015 по справі №6-2123цс15).

34. Отже, у випадку спірних правовідносин, період вимушеного прогулу завершується у день прийняття судового рішення про визнання протиправним та скасування наказу Полтаварибохорони від 17.05.2017 №42-о "Про звільнення ОСОБА_6" і поновлення ОСОБА_6 на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Полтаварибохорони з 18.05.2017. Так, оспорюваний наказ про звільненні позивача з моменту його скасування судом є таким, що не породжує жодних правових наслідків, а судове рішення в частині поновлення позивача на займаній посаді підлягало негайному виконання згідно пункту 3 частини 1 статті 256 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень).

35. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2017 по день поновлення на посаді, а не по 07.08.2017, що є днем прийняття постанови Полтавського окружного адміністративного суду, теж допустили неправильне застосування норм частини 2 статті 235 КЗпП України.

36. Відповідно до частини 3 статті 341 КАС України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

37. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

38. Колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та надано належну оцінку зібраним по справі доказам, а саме, довідці про середню заробітну плату позивача, що в свою чергу, унеможливило встановлення судами фактичних обставин стосовно розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав присудженню на його користь, що мало значення для правильного вирішення справи.

39. З огляду на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини 2 статті 235 КЗпП України, колегія суддів вбачає підстави для виходу за межі вимог касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

40. Касаційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області задовольнити частково.

41. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі №816/979/17 за позовом ОСОБА_6 до Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і направити справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в решті - залишити без змін.

42. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду