ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №826/17641/18

адміністративне провадження №К/9901/15109/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Саприкіної І.В., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №826/17641/18, постановлену у складі колегії суддів: суддя -доповідач Сорочко Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі - Позивачі), звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення невиплаченого залишку гарантованого законом відшкодування за вкладом в ПАТ «Комерційний банк «Надра», суми майнової відповідальності в розмірі 3% річних з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі, завданих збитків (упущеної вигоди) у розмірі 13% річних з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2018 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2018 позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з тим, що позивачі не усунули недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

26.12.2018 позивачами подана апеляційна скарга на ухвалу суду від 18.12.2018.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2018 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 апеляційну скаргу повернуто скаржникам у зв`язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019. В якості підстав відмови у відкритті касаційного провадження зазначено правильне застосовування апеляційним судом норм права, оскільки скаржники не усунули у встановлений строк недоліки апеляційної скарги.

28.03.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повторно звернулись до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просили:

поновити строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження у справі за цією апеляційною скаргою, призначити справу до розгляду та розглянути у встановлений строк;

скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2018 у справі №826/17641/18, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання апелянтів про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку з зазначенням інших підстав для поновлення строку, а також доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В ухвалі від 11.04.2019 в якості підстав для відмови у задоволені клопотання про поновлення строку зазначено, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати судового збору за подання першої апеляційної скарги.

15.04.2019 позивачами з використанням підсистеми «Електронний суд» до Шостого апеляційного адміністративного суду подана заява про усунення недоліків, в якій повторно виклали свої доводи щодо звільнення від сплати судового збору із посиланням на вимоги Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон України №1023-ХІІ).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2018 повернуто особі, яка її подала. В якості підстав відмови у відкритті апеляційного провадження суд із посиланням на вимоги частини другої статті 298, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України зазначив, що скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та не усунуті недоліки у вигляді сплати судового збору. За таких обставин апеляційний суд визнав апеляційну скаргу, оформленою з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу.

27.05.2019 на електронну адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2019 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали шляхом надання до суду належним чином завіреної довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 , а також визначення складу суб`єктів касаційного оскарження.

На виконання вимог зазначеної ухвали 05.06.2019 та 08.06.2019 з використанням підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до суду заяву про усунення недоліків та додаткові пояснення у справі.

12.06.2019 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №826/17641/18 та витребовано адміністративну справу з суду першої інстанції.

27.06.2019 справа №826/17641/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд встановив таке.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві.

Статтею 295 КАС України передбачені строки апеляційного оскарження. Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В апеляційній скарзі, яка зареєстрована 28.03.2019, позивачі з приводу дотримання строку на апеляційне оскарження зазначили, що першу апеляційну скаргу було подано позивачем вчасно, однак згодом вона була повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019. Копію ухвали отримано позивачами засобами поштового зв`язку 25.03.2019. Посилаючись на те, що повернення судом заяви чи скарги не перешкоджає повторному зверненню, вважають строк на апеляційне провадження пропущеним з поважних причин, а відтак таким, що підлягає поновленню.

В ухвалі від 11.04.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, суд другої інстанції дійшов висновку, що повернення апеляційної скарги дійсно не позбавляє права повторного її подання, яким скаржники і скористалися. Проте, сама лише обставина повернення апеляційної скарги та подання повторної скарги не може бути розцінена як поважна причина пропуску строку апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що матеріали справи не містять доказів неможливості скаржникам сплатити судовий збір за подання першої апеляційної скарги.

З аналогічних підстав судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги доводи позивачів, викладені в заяві про усунення недоліків від 15.04.2019, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі суду від 15.05.2019.

Однак, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновками суду апеляційної інстанції та з цього приводу, з урахуванням предмету спору, визначеному в позовній заяві, зазначає таке.

В контексті вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «;Про захист прав споживачів», вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. За таких умов вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII.

Таким чином, вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, у зв`язку з неналежним виконанням договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України №1023-ХІІ.

Дія наведеної норми поширюється у тому числі на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат від шкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правовий висновок щодо застосування норм права у цих правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 (провадження №11-1032апп18).

Зважаючи на те, що у цій справі суд апеляційної інстанції не в повній мірі дотримався вимог статей 295, 298, 299 КАС України та не врахував вимоги закону, який звільняє позивачів від обов`язку щодо сплати судового збору, Верховний Суд вважає помилковими висновки апеляційного суду про пропуск скаржниками строку на апеляційне оскарження та обов`язок сплатити судовий збір.

За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка в свою чергу перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, зважаючи на приписи ст.353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

За наявності правого висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 (провадження №11-1032апп18) у цих правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 346 КАС України підстав для передачі справи за цією касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №826/17641/18 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №826/17641/18 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І. В. Саприкіна

О.П.Стародуб