Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №618/621/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

м. Київ

справа №618/621/17

адміністративне провадження №К/9901/4932/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Бенедик А.П., Донець Л.О.) у справі №618/621/17 за позовом ОСОБА_1 до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі по тексу - відповідач, пенсійний орган), в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати поновити виплату позивачу пенсії по інвалідності з 1 червня 2015 року по 30 вересня 2015 року та з 1 жовтня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що їй з лютого 2015 року призначено пенсію по інвалідності, на підставі Закону №1058-IV, виплату пенсії припинено з 31 березня 2015 року. З 29 вересня 2015 року по 30 вересня 2016 року виплату пенсії відновлено як інваліду другої групи. З 1 жовтня 2016 року позивача визнано інвалідом третьої групи загального захворювання, у зв'язку з чим, виплату пенсії знову припинено. Вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують її конституційні права. Крім того, в обґрунтування поважності причини пропуску процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом зазначила тривале знаходження на лікарняному.

Постановою Дворічанського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволений. Визнано поважними причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду, а також визнано протиправними дії Куп'янського ОУПФУ щодо зупинення виплати ОСОБА_1 як інваліду третьої групи загального захворювання з 1 червня 2015 року по 30 вересня 2015 року, та з 1 жовтня 2016 року. Пенсійний орган зобов'язано поновити виплату позивачу пенсії як інваліду третьої групи загального захворювання згідно із Законом №1058-IV з 1 червня 2015 року по 30 вересня 2015 року, та з 1 жовтня 2016 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року скасовано постанову Дворічанського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року та прийнято нову про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивач з лютого 2015 року перебуває на обліку в Куп'янському ОУПФУ та отримувала пенсію по інвалідності як інвалід третьої групи відповідно до Закону № 1058-IV, в редакції, чинній на момент призначення пенсії.

Відповідно до довідки МСЕК від 30 вересня 2015 року, позивачу з 29 вересня 2015 року встановлена друга група інвалідності загального захворювання, а згідно довідки МСЕК від 26 грудня 2016 року, їй з 1 жовтня 2016 року встановлена третя група інвалідності загального захворювання.

У період з 1 квітня 2015 року по 28 вересня 2015 року, та з 1 жовтня 2016 року Куп'янське ОУПФУ зупинило виплату пенсії позивачу, як працюючому державному службовцю інваліду третьої групи, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VII (далі - Закон № 213-VII).

Суд першої інстанції визнав такі дії пенсійного органу неправомірними, мотивуючи своє рішення тим, що починаючи з 1 червня 2015 року, на позивача не поширюються встановлені ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV обмеження щодо виплати пенсії, оскільки з 1 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Також суд вказав, що позивачем пропущений строк звернення до суду з поважних причин.

Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи своє рішення тим, що позивач, отримуючи пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та продовжуючи працювати на посаді секретаря судового засідання, є посадовою особою, на яку поширюється дія Закону №213 в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами в період роботи на посадах державних службовців, а тому зупинивши виплату пенсії пенсійний орган діяв правомірно.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду, яке відповідало нормам законодавства, оскільки суд першої інстанції правильно зазначив, що з 1 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому виплата пенсії по інвалідності повинна була бути поновлена.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідач, посилаючись на правильність висновків судів, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги і залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу" (далі - Закон N3723-XII), "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Отже, з 1 квітня 2015 року призначені за Законом №1058-IV пенсії за віком не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій у порядку та на умовах, передбачених Законом №3723-ХІІ.

Разом з тим, пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон №213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом №3723-ХІІ, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону №1058-IV.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2016 року у справі №333/6710/15-а.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими в частині зобов'язання відповідача поновити йому виплату пенсії за віком починаючи з 1 червня 2015 року по 28 вересня 2015 року.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку, дослідивши виписки №№15829, 285598, 34978, 35867 із медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого, відповідно до яких ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 02.06.2015 року по 30.06.2015 року, з 05.10.2015 року по 23.10.2015 року, з 01.12.2015 року по 14.12.2015 року, з 16.12.2016 року по 26.12.2016 року - відповідно, а також виписки із медичної карти стаціонарного хворого б/н знаходилась на лікуванні в період часу з 01.03.2016 року по 11.03.2016 року.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем підтверджено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду саме по березень 2016 року, натомість за захистом своїх порушених прав вона звернулась у серпні 2017 року, тобто майже через рік після лікування.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зупинення його виплати позивач знала, а тому в разі незгоди, мала право звернутися до суду.

З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (4 серпня 2017 року), позовні вимоги за період з 1 червня 2015 року по 3 лютого 2017 року, включно, підлягають залишенню без розгляду.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на отримання пенсії по інвалідності починаючи з 4 лютого 2017 року, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що Законами №1774-VIII від 06.12.2016, №2148-VIII від 03.10.2017 внесено зміни до частини першої ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції: «Тимчасово, у період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2017 року: особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;.

Отже, з 1 січня 2017 року призначені пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів».

Колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача поновити виплату позивачу пенсії за віком з 1 червня 2015 року. Разом з тим, враховуючи, що ці вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду, вони підлягають залишенню без розгляду. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими, і доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, а саме: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України)

Вимоги позивача щодо дослідження ксерокопій лікарняних листів задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями 345, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі №618/621/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області та зобов'язання поновити виплату пенсії по інвалідності з 1 червня 2015 року по 3 лютого 2017 року, включно, - скасувати, а адміністративний позов в цій частині залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі №618/621/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду