Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №803/1178/17

адміністративне провадження №К/9901/20951/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача -В.М.Бевзенка,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (суддя - Валюх В.М.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року (судді - Затолочний В.С., Шавель Р.М., Матковська З.М.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області

про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Другий відділ ДВС м. Луцька) про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву до неї

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його необґрунтованим просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У відзиві відповідач погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 08 травня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області, на виконання рішення суду від 03 березня 2015 року, видав виконавчий лист № 161/17068/14-ц про зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування належним на праві власності житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2, за власний рахунок знести дерево груші, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_2.

14 травня 2015 року старший державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Таранко Д.В. виніс постанову ВП № 47527366 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 161/17068/14-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 08 травня 2015 року.

В подальшому, у межах вказаного виконавчого провадження старший державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Таранко Д.В. 24 червня 2015 року виніс постанову ВП № 47527366 про стягнення з боржника виконавчого збору, якою у зв'язку із невиконанням боржником ОСОБА_2 виконавчого листа в добровільному порядку в семиденний строк, на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» стягнув з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 1020,00 грн. Крім того, 24 червня 2015 року старший державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Таранко Д.В. 24 червня 2015 року виніс постанову ВП № 47527366 про накладення штрафу, якою у зв'язку із невиконанням рішення суду у встановлений строк для добровільного виконання, наклав на боржника ОСОБА_2 штраф у розмірі 170,00 грн.

21 березня 2017 року старший державний виконавець Другого відділу ДВС м. Луцька Постоловський Р.О. виніс постанову ВП № 47527366 про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої встановлено, що рішення суду виконано, у зв'язку із чим виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 161/17068/14-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 08 травня 2015, закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, пунктом 3 цієї ж постанови виведено в окремі виконавчі провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору, постанови про накладення штрафу.

22 березня 2017 року державний виконавець Другого відділу ДВС м. Луцька Сус Ю.В. виніс постанову ВП № 53619535 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про накладення штрафу № 47527366, виданої 24 червня 2015 року Другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції, про стягнення із ОСОБА_2 штрафу у розмірі 170,00 грн.

Крім того, 22 березня 2017 року старший державний виконавець Другого відділу ДВС м. Луцька Постоловський Р.О. виніс постанову ВП № 53619566 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 47527366, виданої 24 червня 2015 року Другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції, про стягнення із ОСОБА_2 406,00 грн. виконавчого збору.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Конституція України 28 червня 2006 року № 254к/96-ВР (далі - Конституція України)

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1404-VIII)

Частина перша статті 12. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частина перша, друга статті 74. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пункт 7 розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення). Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Пункт 9 частини першої статті 39. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом

Частина третя статті 40. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 Про затвердження інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2016 року за № 1302/29432 (далі - Інструкція № 512/5)

Пункт 7 розділу IX (Виконання рішень немайнового характеру). При виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд звертає увагу на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 самостійно не сплатив штраф та частково сплатив виконавчий збір, а постановою старшого державного виконавця Другого відділу ДВС м. Луцька Постоловського Р.О. від 21 березня 2017 року ВП № 47527366 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 161/17068/14-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 08 травня 2015 року, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

Оскільки мали місце вказані порушення, то постановами від 22 березня 2017 року ВП № 53619535 та ВП № 53619566 правомірно були відкриті виконавчі провадження з виконання постанови про накладення штрафу № 47527366, виданої 24 червня 2015 року Другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції, про стягнення із ОСОБА_2 штрафу у розмірі 170,00 грн., та постанови № 47527366, виданої 24 червня 2015 року Другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції, про стягнення із ОСОБА_2 406,00 грн. виконавчого збору.

Щодо доводів касатора, щодо пропуску строку на пред'явлення виконавчих документів, то Суд вважає їх безпідставними, адже позивач посилається на норми законодавства які втратили чинність на момент виникнення спірних правовідносин.

Також, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не було пропущено строк пред'явлення виконавчих документів до виконання, адже Закон № 1404-VIII чітко встановлює строк, відповідно до якого державний виконавець може пред'явити виконавчі документи до примусового виконання протягом 3 років.

Крім того, виходячи з системного аналізу Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5 то слід вказати таке, що чинним законодавством України визначені особливості виконання постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору та про накладення штрафу, які полягають у тому, що такі постанови державного виконавця виконуються одночасно із виконанням рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У випадку завершення виконавчого провадження з виконання рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, Суд робить висновок, що касаційну скаргу - слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої та постанову апеляційної інстанції- без змін.

Керуючись статтями 242, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі №№803/1178/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич