Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.04.2020 року у справі №816/4409/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №816/4409/15

адміністративне провадження №К/9901/28095/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року (судді: Бершов Г.Є. (головуючий), Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі № 816/4409/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фурнітура» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Фурнітура» (далі - позивач, ТОВ «Альянс Фурнітура») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2015 № 0001202301 та № 0001212301.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.10.2015 № 0001202301 та № 0001212301 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки, в якому контролюючий орган дійшов безпідставних висновків, які ґрунтуються на припущеннях відповідача, щодо недотримання позивачем вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам позивача з компанією «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина). Крім того, позивач зазначає, що позиція контролюючого органу щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання позивачем металобрухту в лютому 2014 року внаслідок відсутності у період з 01.01.2014 по 17.02.2014 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України переліку відходів та металобрухту, операції з продажу яких звільняються від оподаткування є безпідставною, оскільки постанова КМУ затверджувала лише перелік відходів та металобрухту, а не сам режим звільнення від оподаткування, тоді як звільнення від оподаткування встановлено Податковим кодексом України та діяло безперервно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 02.10.2015 № 0001212301. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина) та зв`язок цих послуг з господарською діяльністю ТОВ «Альянс Фурнітура» документально позивачем не підтверджена.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Альянс Фурнітура» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 02.10.2015 № 0001202301.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Альянс Фурнітура» задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року в частині незадоволених позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фурнітура» в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2015 № 0001202301. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 02.10.2015 № 0001202301. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем було надано належні та достатні докази на підтвердження реальності виконання маркетингових послуг наданих контрагентом позивача та факт їх використання у господарській діяльності ТОВ «Альянс Фурнітура».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі № 816/4409/15.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 03.08.2015 по 14.09.2015 контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Альянс Фурнітура» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 21.09.2015 № 1752/16-01-22-2/32753365.

За висновками вказаного акта від 21.09.2015 № 1752/16-01-22-2/32753365 перевіркою встановлені порушення ТОВ «Альянс Фурнітура», зокрема, підпункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 151 321,00 грн; пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.2013 № 713-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків», пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на суму 12 549,00 грн.

На підставі акта перевірки від 21.09.2015 № 1752/16-01-22-2/32753365 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.10.2015: № 0001212301, яким ТОВ «Альянс Фурнітура» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 18 823,50 грн, з них: за основним платежем - 12 549,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 274,50 грн; № 0001202301, яким ТОВ «Альянс Фурнітура» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 226 981,50 грн, з них: за основним платежем - 151 321,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 75 660,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки ТОВ «Альянс Фурнітура» відповідач дійшов висновку про неправомірне включення до складу витрат за 2014 рік суму витрат 840 674,16 грн з вартості маркетингових послуг, отриманих від «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина).

Судами встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські відносини із «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина) на підставі договору про надання маркетингових послуг від 02.12.2013 № 10. Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 договору виконавець послуг («SKL 41 s.r.o.» (Словаччина)) зобов`язаний консультувати та сприяти ТОВ «Альянс Фурнітура» у виконанні стратегії просування торгової марки в цілях успішної диференціації своїх продуктів та послуг. Для досягнення даної цілі виконавець послуг зобов`язується надавати наступні послуги: а) консультування та сприяння керівництву ТОВ «Альянс Фурнітура» в розробці стратегій для брендінга; б) надання допомоги ТОВ «Альянс Фурнітура» із стратегіями по маркетингу, зв`язками із громадськістю, відносинам з клієнтами, для забезпечення чіткого позиціонування бренда для клієнтів та потенційних клієнтів; с) допомога керівництву ТОВ «Альянс Фурнітура» з креативним управлінням та за необхідністю із всім рекламуванням та комунікацією. Розробка і надання каталогу фірми (один надрукований екземпляр); д) допомога ТОВ «Альянс Фурнітура» в дослідженні меблевого ринку нових популярних моделей механізмів для офісних стільців, для потенційної диверсифікації товарів. Згідно з пунктом 1.2 договору маркетингові послуги будуть надаватися протягом року з моменту підписання договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що загальна вартість маркетингових послуг становить 45 000 євро.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності позивач надав копії договору про надання маркетингових послуг від 02.12.2013 № 10, акта виконаних робіт від 28.11.2014, інвойса від 28.11.2014 на суму 45 000 євро, платіжного доручення в іноземній валюті від 19.12.2014 № 22, журналу-ордеру по рахунку 362, витратні накладні, а також звіт про маркетингове дослідження за період з 02.12.2013 по 28.11.2014 відповідно до договору маркетингових послуг № 10 від 28.11.2013 та розрахунки економічного ефекту від запровадження удосконалень виробництва певних видів продукції. Позивач зазначив, що на підставі вказаного звіту позивачем в грудні 2014 року були розроблені технічні завдання на розробку виробів «Синхро-механізм» № 08/14, «Блок-механізм» № 09/14, «Асинхро-механізм» № 10/14. В лютому 2015 року було затверджено технічне завдання на технологічну підготовку виробництва зазначених виробів, також був затверджений перелік технологічної оснастки для виробництва.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо. У підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження. Крім того, в актах виконаних робіт має бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація наприклад: про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження. З огляду на вищенаведене, маркетингові дослідження мають являти собою: створення конкретної програми, враховуючи існуючу ситуацію на ринку; користь (ефект), яку отримує підприємство внаслідок реалізації результатів та бути підтверджені документально. Лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу валових витрат.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем, а також на неврахування судом апеляційної інстанції того, що позивачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження реальності надання йому «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина) маркетингових послуг та спростування доводів контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Альянс Фурнітура» вимог податкового законодавства щодо ведення податкового обліку, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

11.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

11.3. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

11.4. Пп. «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138.

До складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

11.5. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина друга статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту.

16. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

17. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

19. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

20. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

23. У ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію позивача про дотримання ним вимог податкового законодавства щодо включення до складу витрат за 2014 рік суму витрат 840 674,16 грн з вартості маркетингових послуг, отриманих від «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина).

24. У справі, що розглядається судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, за умовами договору укладеного між позивачем та «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина), виконавець зобов`язувався консультувати та сприяти ТОВ «Альянс Фурнітура» у виконанні стратегії просування торгової марки, надання таких послуг передбачалось протягом року з моменту підписання договору, що обумовлює надання таких послуг, які мали не одноразовий характер. Однак, виконання таких послуг оформлено актом виконаних робіт від 28.11.2014, який лише містить перелік послуг, аналогічний переліку, який передбачався договором, має загальний характер, не конкретизує об`єму наданих маркетингових послуг, не містять інформації, яка б розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги як маркетингові, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо. З вказаного акта неможливо встановити осіб, які виконували такі послуги, пов`язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у звіті про маркетингові дослідження не висвітлені напрямки дослідження, які передбачені договором. Звіт має загальний та інформаційний характер і не містить конкретних рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для виконання стратегії просування торгової марки підприємства.

Щодо посилань позивача, що на підставі наданих маркетингових досліджень від «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина) ТОВ «Альянс Фурнітура» отримало результати, у тому числі доходи в грошовій формі, а саме: починаючи з лютого 2015 року у виробництві виробу «Перманент-контакт» використовується пропозиція по зниженню собівартості складової виробу (плече), що призвело до отримання економії при використанні матеріалів, у 2015 році з`явився новий споживач продукції «UNISIT s.r.l» (Італія), а об`єм реалізації готової продукції європейським споживачам за 1 півріччя 2015 року збільшився в порівнянні з аналогічним періодом 2014 року майже вдвічі, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що жодних належних та достатніх доказів на підтвердження зазначеного позивачем надано не було, як і не було надано доказів про укладення договорів з потенційними покупцями, перелік яких наведено у звіті маркетингових досліджень. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що до звіту додано креслення механізмів, однак такі не містять відповідних відомостей про їх розробників, а умовами договору про надання маркетингових послуг від 02.12.2013 № 10 розробка та надання креслень вузлів чи механізмів не передбачена та не є предметом маркетингових досліджень за договором. Також, позивачем не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина) вивчало, досліджувало та аналізувало споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність позивач та не було надано первинних документів складених у відповідності до вимог чинного законодавства, які обумовлюють обсяг та зміст отримання маркетингових послуг визначеною договором вартістю - 45 000 євро.

25. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, а реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачу у рамках господарських правовідносин з «SKL 41 s.r.o.» (Словаччина) та зв`язок цих послуг з господарською діяльністю ТОВ «Альянс Фурнітура» документально не підтверджується, то контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 № 0001202301 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

27. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

28. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

29. З огляду на зазначене, враховуючи положення Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у частині неправильного тлумачення закону та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що є підставою для скасування такого судового рішення, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі № 816/4409/15 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі № 816/4409/15 скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року в даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду