Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №826/3417/18

касаційне провадження №К/9901/2694/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-центр» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.06.2018 позов задовольнив.

Управління оскаржило це рішення до Київського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 13.08.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 11.09.2018 - апеляційну скаргу Управління повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

26.09.2018 Управління вдруге звернулось до Київського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.10.2018 залишив апеляційну скаргу Управління без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутності документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, та вимогам частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку та встановив десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.

В межах встановленого судом строку Управління подало до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зазначило, що вперше Управління подало апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з несплатою скаржником судового збору з незалежних від податкового органу причин - відсутності фінансування, у зв'язку з чим Управління повторно звернулось до суду із апеляційною скаргою після сплати судового збору. Також до заяви про усунення недоліків Управлінням було додано виписку по рахунку, згідно якої підтверджено факт сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.12.2018 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що наведені апелянтом в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи є такими, що не підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та ,відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку, з огляду на що будь-яких поважних причин для поновлення такого строку не вбачається.

Управління оскаржило ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 08.02.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки первісно Управління звернулось до суду апеляційної інстанції у визначений законодавством строк, проте суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що Управління не є розпорядником коштів для сплати судового збору, з огляду на що не змогло сплатити судовий збір у визначений судом строк. Також скаржник посилається на те, що ним вчинялись всі залежні від нього дії з метою вчасного та ефективного оскарження рішення суду першої інстанції та в жодному разі не було намагань зловживати правами чи затягувати процес.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.02.2019 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11.09.2018.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених у пункті 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковою умовою є залишення апеляційної скарги без руху за правилами частини третьої статті 298 цього Кодексу, зокрема, визнавши неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені скаржником, суд повинен був залишити апеляційну скаргу без руху для надання скаржнику права вказати інші підстави для його поновлення.

Отже, суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив Управлінню у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України без дотримання вимог частини третьої статті 298 цього Кодексу.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Шостий апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 28.12.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження, порушив норми процесуального права, у зв'язку з цим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає задоволенню, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна