Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №820/4555/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа №820/4555/17

адміністративне провадження №К/9901/3349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (суддя Волошина Д.А.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Кононенко Д.А., судді: Бондар В.О., Калиновський В.А.) у справі №820/4555/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просила визнати незаконною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 згідно заяви від 29 березня 2017 року та зобов'язати відповідача задовольнити заяву, надавши відповідний дозвіл.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 згідно заяви від 29 березня 2017 року, оформлену листом Головного управління Держгеокодастру у Харківській області від 28 квітня 2017 року №Б-8131/0/6-9477/0/21-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокодастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 29 березня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,2 га, розташованої на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року по справі №820/4555/17 скасовано в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 29 березня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,2 га, розташованої на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,2 га, розташованої на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року по справі № 820/4555/17 - залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваною відповіддю позивачу було роз'яснено (а не відмовлено), що на сьогоднішній день у Харківській області нараховується близько одинадцяти тисяч осіб - учасників бойових дій, які виявили бажання отримати земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та для індивідуального садівництва. При цьому зазначений на графічних матеріалах земельний масив був предметом зацікавленості Харківської обласної громадської організації «Спілка ветеранів АТО» в питанні його виділення членам організації, а тому відповідач утримується від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питань учасників антитерористичної операції. Крім того, спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки, яка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13 листопада 2017 року № 231, а тому не може бути відчужена у відповідності до приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України. Наголошено на тому, що вирішення питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою є виключною компетенцією відповідача, повноваження якого в цих правовідносинах є дискреційними.

У поданому відзиві на касаційну скаргу, позивач просила залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суди встановили, що 29 березня 2017 року ОСОБА_2 на підставі статті 118 Земельного кодексу Украйни звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,2 га, розташованої на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

28 квітня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області направило позивачу лист №Б-8131/0/6-9477/0/21-17, відповідно до якого ОСОБА_2 відмовлено у розгляді заяви у зв'язку із тим, що зазначений на графічних матеріалах земельний масив був предметом зацікавленості Харківської обласної громадської організації "Спілка ветеранів АТО" в питанні його виділення членам організації.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є протиправною, оскільки не містить визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень є неприпустимим, оскільки суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішення питань віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов до висновку, що відповідач у спірних відносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, відмовивши позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не у спосіб, встановлений законом, а тому відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії зокрема, зобов'язати відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,2 га, розташованої на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

Надаючи правову оцінку рішенням судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Отже, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17, від 17 грудня 2018 року у справі №№509/4156/15-а).

Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

Вказана правова позиція викладена і постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №№509/4156/15-а

Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_2 відповідь у формі листа. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист від 28 квітня 2017 року №Б-8131/0/6-9477/0/21-17, в якому Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області надано позивачу інформацію стосовно того, що зазначений на графічних матеріалах останньою земельний масив є предметом зацікавленості Харківської обласної громадської організації «Спілка ветеранів АТО» в питанні його виділення членам організації, а тому відповідач утримується від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питань учасників антитерористичної операції, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої ОСОБА_2 заяви.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була скасована апеляційним судом в частині, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 352, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду