Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.08.2019 року у справі №560/859/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 560/859/19

адміністративне провадження № К/9901/21421/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Кравчука В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 (головуючий суддя:

Лабань Г. В. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
25.06.2019 (головуючий суддя - Кузьменко Л. В., судді: Іваненко Т. В., Шидловський В. Б. ) у справі № 560/859/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та місті Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Бабенко Олени Дмитрівни про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2019 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та місті Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Бабенко Олени Дмитрівни (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними (незаконними) та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Славутському районі Хмельницької області Бережного Дмитра Андрійовича, правонаступником повноважень якого (як державного кадастрового реєстратора) є державний кадастровий реєстратор відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та місті Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Бабенко О. Д., а саме:

про внесення 28.10.2013 за заявою Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 16,1978 га, що знаходиться в межах населеного пункту - села Варварівка Славутського району Хмельницької області, та одночасно визнати протиправними (незаконними) його дії щодо здійснення державної реєстрації цієї земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера 6823980900:01:011:0001 та відкриття щодо неї Поземельної книги;

про внесення 28.10.2013 за заявою Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 6,5117 га, що знаходиться в межах населеного пункту - села Варварівка Славутського району Хмельницької області, та одночасно визнати протиправними (незаконними) його дії щодо здійснення державної реєстрації цієї земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера 6823980900:01:011:0002 та відкриття щодо неї Поземельної книги.

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та місті Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Бабенко О. Д. скасувати державну реєстрацію зазначених земельних ділянок, скасувати присвоєні їм кадастрові номери №6823980900:01:011:0001, №6823980900:01:011:0002, закрити Поземельну книгу щодо цих земельних ділянок та видалити відомості про зазначені кадастрові номери із Державного земельного кадастру.

- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність державного кадастрового реєстратора відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та місті Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Бабенко О. Д., що полягає у невчиненні нею із 25.09.2018 по
23.03.2019, передбачених чинним законодавством дій щодо скасування здійсненої
28.10.2013 державної реєстрації:

земельної ділянки комунальної власності в межах населеного пункту - села Варварівка Славутського району Хмельницької області площею 16,1978 га, якій присвоєно кадастровий номер 6823980900:01:011:0001;

земельної ділянки комунальної власності в межах населеного пункту - села Варварівка Славутського району Хмельницької області площею 6,5117 га, якій присвоєно кадастровий номер 6823980900:01:011:0002, та одночасно визнати протиправною (незаконною) її бездіяльність, що полягає у невчиненні у той же період часу дій щодо скасування вказаних кадастрових номерів і закриття Поземельної книги відносно цих земельних ділянок.

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та місті Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Бабенко О. Д. скасувати державну реєстрацію зазначених земельних ділянок, скасувати присвоєні їм кадастрові номери №6823980900:01:011:0001, №6823980900:01:011:0002, а також зобов'язати закрити Поземельну книгу щодо цих земельних ділянок та видалити відомості про зазначені кадастрові номери із Державного земельного кадастру.

- визнати протиправними (незаконними) та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та місті Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Бабенко О. Д. :

від 25.09.2018 №РВ-6800391502018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

від 25.09.2018 №РВ-6800391522018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та місті Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Бабенко О. Д. внести до Державного земельного кадастру відомості про державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,4076 га та площею 1,5924 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах населеного пункту - села Варварівка Славутського району Хмельницької області, на підставі розроблених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 відповідно до рішення Варварівської сільської ради Славутського району Хмельницької області від 11.05.2018 №4 технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); присвоїти зазначеним земельним ділянкам кадастрові номери.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2019, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суди попередніх інстанцій визначили, що предметом спору є земельні ділянки, право на які обстоює позивачка, а порушення вбачає в протиправній державній реєстрації і присвоєнні їм відповідних кадастрових номерів, відкриття щодо них Поземельної книги. Своєю чергою така реєстрація робить невільними (зайнятими) земельні ділянки, на які претендує позивачка, якими, за її твердженнями, вона користується тривалий час, але право на них не може зареєструвати, через те, що реєстратор відмовляє в цьому. Останній свої рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру обґрунтовує посиланням на те, що є невідповідності електронного документа установленим вимогам, ".. а саме: XSD Схема. Наявні зауваження щодо валідності електронного документа. Перетин ділянок з ділянкою 6823980900:01:011:0001 та 6823980900:01:011:0002. Площа співпадає на 100 % (Накладка); знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини". За висновками судів першої та апеляційної інстанцій скасування оскаржених реєстраційних рішень обов'язково вплине на права та майновий стан позивачки та/або інших (неявних) осіб. Перед судом, який вирішуватиме спір про належність цих земельних ділянок, обов'язково постане питання про право власності на них. Відтак суди вважають, що цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка направила на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 30.07.2019), в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована наявністю у спірних правовідносинах публічно - правового спору із стороною, яка надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує і зобов'язує надати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень - державного кадастрового реєстратора. Скаржниця звертає увагу на сформульовані нею позовні вимоги та стверджує, що між позивачкою та відповідачем наявний саме публічно-правовий спір, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

З посиланням на відповіді суб'єктів владних повноважень, скаржниця зазначає, що держава в особі Головного управління Держеокадастру у Хмельницькій області не претендує на право власності на земельні ділянки площею 16,1978 га із кадастровим номером № 6823980900:01:011:0001 та площею 6,5117 га із кадастровим номером №6823980900:01:011:0002, визнає їх комунальною власністю, а Варварівська сільська рада та її правонаступник - Славуться міська рада, визнають факт належності цих земельних ділянок саме до земель комунальної власності.

Стверджує, що на цей час жодна інша особа не претендує на право власності на ці земельні ділянки, не оспорює факт її належності до земель комунальної власті.

На переконання позивачки, якщо б навіть припустити, що існує спір щодо права власності на вказані земельні ділянки між уповноваженими органами, які вправі розпоряджатися землями державної власності - Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та уповноваженим органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності - Славутською міською радою, то позивачем у такому спорі могли виступати зазначені суб'єкти владних повноважень, а не фізична особа.

23.08.2019 справа № 560/859/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

02.09.2019 від відповідача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити позивачу в задоволені касаційної скаргу, ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 - залишити без змін. Вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідач звертає увагу, що відомості про земельні ділянки із кадастровими номерами 6823980900:01:011:0001 та 6823980900:01:011:0002 внесені Головним управлінням до Державного земельного кадастру 28.10.2013 за результатами проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою, як землі державної власності.

Водночас зазначає, що виготовлена за замовленням позивачки технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок загальною площею 2 га в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Варварської сільської ради від 11.05.2018 №4, як земельна ділянка комунальної власності.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08.08.2019 відкрив провадження у справі, а ухвалою від 18.09.2019 передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою від 28.01.2019 Велика Палата Верховного Суду повернула справу на розгляд відповідній колегії судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді, за результатом автоматизованого розподілу справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С. М., судді: Кравчук В. М., Шарапа В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статті 2, 4, 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом позову є встановлення права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 6823980900:01:011:0001 та 6823980900:01:011:0002, а скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора обов'язково вплине на права та майновий стан як заявника так і третіх осіб.

Також питання належності даних земельних ділянок обов'язково постане перед судом при вирішенні спору.

Водночас суди акцентували, що спірні правовідносини виникли з питання правомірності вчинених відповідачем реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути й вирішені питання, пов'язані з реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Повертаючи справу на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, Велика Палати Верховного Суду зазначила, що правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов'язаних із захистом права власності на земельні ділянки, висловлювалась у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 911/488/18.

У тій справі передумовами для розв'язання спору стали такі відомості. У березні 2018 року Васильківська міськрада звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Васильківської райради і просила визнати незаконними рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від
02.10.2014 № 16211835, № ~organization0~ та скасувати записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.10.2014 за індексними номерами 16211835 і ~organization1~ щодо реєстрації прав власності на земельні ділянки за адресами: м. Васильків, вул. Партизанської Комуни, 46 та вул. Декабристів, 87 відповідно за відповідачем.

Вимоги мотивувала тим, що зазначені земельні ділянки є власністю територіальної громади міста Василькова в особі Васильківської міськради як єдиного органу, який має право представляти інтереси територіальної громади м. Василькова, та вибули із власності позивача поза його волею, відображеною належним чином, й у спосіб, що суперечить чинному законодавству.

Підтвердження цього вбачає у тому, що в інформаційній довідці про земельну ділянку за кадастровим номером 3210700000:14:001:0013 та у відомостях про земельну ділянку за кадастровим номером 3210700000:04:019:0030 власником цих земельних ділянок замість позивача значиться інший орган місцевого самоврядування (інша юридична особа) - відповідач (Васильківська райрада).

Васильківська райрада є органом місцевого самоврядування, що представляє виключно спільні інтереси територіальних громад сіл та селищ Васильківського району. Вона не наділена повноваженнями представляти інтереси територіальної громади м. Василькова, не може бути власником земельних ділянок, які розташовані у межах іншої адміністративно-територіальної одиниці та на яких знаходиться нерухоме майно сфери охорони здоров'я, що є власністю територіальної громади міста Василькова.

Позивач вважає, що в нього виник спір про цивільне право на вказані вище земельні ділянки з відповідачем як з особою, яка неправомірно набула право власності на майно позивача, і його право підлягає захисту в обраний ним спосіб, передбачений частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України.

У контексті окреслених фактичних обставин справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 дійшла висновку, що з предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного (на його думку) права власності на вказані ним земельні ділянки до відповідача як особи, за якою зареєстровано право власності на ті ж самі земельні ділянки, тобто, спір, який виник із майнових відносин приватноправового характеру, та існування якого не залежить від додержання вимог законодавства при здійсненні запису про реєстрацію права суб'єктом державної реєстрації прав.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що спір про право власності на земельні ділянки між двома суб'єктами цивільних відносин, що не перебувають між собою у відносинах влади та підпорядкування, належить до юрисдикції адміністративних судів. Звідси з цих мотивів визнала хибними рішення судів про відмову у відкритті провадження у цій справі в порядку господарського судочинства.

Так, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду про подібність правовідносин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність невирішеного спору щодо належності даних земельних ділянок та відповідно встановлення права власності державної або комунальної, який обов'язково постане перед судом, оскільки позивачем, серед іншого, заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації зазначених земельних ділянок та присвоєних їм кадастрових номерів №undefined, №6823980900:01:011:0002.

Також для вирішення спору про право власності на вищезазначені земельні ділянки необхідно залучення відповідних суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві, так і поданій позивачем апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Керуючись статті 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі № 560/859/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

В. М. Шарапа