Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 620/1708/19

адміністративне провадження № К/9901/30639/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 620/1708/19

за адміністративним позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням під час навчання,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кузьменко В. В., Ганечко О. М., Василенко Я. М.) від 21 жовтня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2019 року Адміністрації Державної прикордонної служби України звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, в якому просила:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України грошові кошти в розмірі 422132,45 грн - витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що ОСОБА_1 був звільнений з навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького згідно п.п. «д» п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», внаслідок чого, витрати пов`язані із навчанням у вищому навчальному закладі підлягають стягненню.

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року задоволено апеляційну Адміністрації Державної прикордонної служба України.

Скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 та ухвалено нове, яким задоволено позовні вимоги Адміністрації Державної прикордонної служба України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням під час навчання.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) на користь Адміністрації Державної прикордонної служба України (01034, м. Київ, вул. Володимирівська, 26, ЄДРПОУ 00034039, р/р НОМЕР_2 у ДКСУ м. Київ, МФО 820172) грошові кошти в розмірі 422132 грн 45 коп. витрати пов`язані з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подання відзиву.

7. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

8. Станом на 09 квітня 2020 року відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (далі - НАДПСУ) з 13 серпня 2015 року по 22 квітня 2019 року на посаді курсанта.

10. Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 19 квітня 2019 року № 264-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «д» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через службову невідповідність). Вислуга календарних років на день його звільнення складає 06 років 04 місяці 07 днів.

11. За період навчання в академії, на утримання ОСОБА_1 , за твердженням позивача, було витрачено грошових коштів на суму 422132,45 грн. У добровільному порядку ОСОБА_1 витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі не відшкодував.

12. Позивач, вважаючи, що вказана сума є збитками держави і згідно вимог п. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підлягає стягненню на користь Адміністрація Державної прикордонної служби України, звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки надані суду в якості доказів понесення державою збитків, розрахунки витрат грошових коштів пов`язаних з утриманням позивача під час проходження ним служби в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, не є ані належними, ані допустимими, ані достатніми, в розумінні вимог ст. 73, 74, 76 КАС України.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, виходив з того, що позовні вимоги позивача є правомірними та такими, що підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

15. Апеляційний суд зазначив, що витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, які фактично просить стягнути позивач - в розмірі 422132,45 грн., складаються з: грошове забезпечення - 330 460, 57 грн., продовольча служба - 54 939, 31 грн., речова служба - 1689, 40 грн., охорона здоров`я - 246, 80 грн., відділення ЖКЗ - 34 796, 37 грн. Розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Національній академії Державної прикордонної служби України підтверджено: довідка-розрахунок №1645 щодо продовольчого забезпечення (а. с. 14), довідка-розрахунок вартості наданого медичного забезпечення (а. с. 16), довідка-розрахунок вартості витрат за спожиті енергоносії та комунальні послуги (а. с. 17), розрахунок фактичних витрат на утримання (а. с. 17), довідка-розрахунок отриманого грошового забезпечення (а. с. 13), довідка -розрахунок № 29 від 18 квітня 2019 року на утримання вартості за предмети речового майна (а. с. 15). Оскільки, доказів відшкодування відповідачем витрат позивачу, пов`язаних з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, суду не надано, відтак позов підлягає задоволенню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

17. Зокрема, скаржник зазначив, що розрахунки позивача не містять підтвердження їх достовірності, жодних даних щодо підстав застосування саме таких вихідних даних для розрахунків не надано, а сума компенсації є неспівмірною з часом проходження служби.

18. Також, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам відповідача, що до ОСОБА_1 має застосовуватися положення п. 6 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 в частині, що відповідач є курсантом, який навчався менше встановлених законодавством строку строкової військової служби.

19. Скаржник зазначив, що апеляційним судом не надано оцінку природі грошового забезпечення, оскільки кошти, які отримувались відповідачем під час навчання, були саме заробітною платою, згідно попередньо укладеного контракту.

20. На думку скаржника, апеляційним судом в порушення вимог КАС України, не надано оцінки тому факту, що відповідач проживав у гуртожитку лише з серпня 2015 року по березень 2016 року, що спростовує нараховану суму позивача.

21. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, наводить відповідну практику Європейського суду з прав людини, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням щодо задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

23. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

24. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), видів військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

27. Згідно ч. 5, 10 ст. 25 Закону № 2232, з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

28. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).

29. Відповідно до п. 3, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з, зокрема, грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням. Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

30. У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку - п. 7 Порядку № 964.

31. Статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551) встановлено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

32. У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

Державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.

33. Колегія суддів звертає наголошує, що на час навчання та розірвання контракту відповідач вже мав статус учасника бойових дій та на нього поширювалися положення ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

34. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними, оскільки, суди попередніх інстанцій не досліджували, що саме входить у державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти.

35. Крім цього, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції залишили поза оцінкою посилання відповідача, що на момент зарахування на навчання він проходив військову службу за контрактом і його грошове утримання було вище грошового утримання в академії, а також період його проживання у гуртожитку, що в цілому має вплив на встановлення фактичних витрат на утримання та забезпечення позивача на період його навчання.

36. Отже, рішення судів попередніх інстанцій не містять вмотивованого аналізу зазначених обставин, що на переконання колегії суддів унеможливлює об`єктивне прийняття рішення за результатами розгляду справи.

37. Також, Верховний Суд зазначає, що під час нового розгляду необхідно дослідити поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду відповідно до положень ст. 123 КАС України та ч. 5 ст. 122 КАС України з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 30 вересня 2019 у справі № 340/685/19.

38. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів доходить висновку, що відповідно положень ч. 2 - 4 ст. 353 КАС України рішення судів попередніх інстанцій в цій справі необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 620/1708/19 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов