Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 380/16826/21

адміністративне провадження № К/990/10909/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (головуючий суддя - Братичак У.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі №380/16826/21

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Львівській області,

про визнання протиправною та скасування постанови.

I. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) від 07 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №66712371.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на момент відкриття виконавчого провадження сума заборгованості не була узгоджена, враховуючи що в даному випадку примусовому виконанню підлягала вимога про сплату недоїмки. Також позивач вказав про невідповідність виконавчого документу приписам пункту 7 частини першої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 лютого 2021 року ГУ ДПС винесена вимога про сплату боргу №Ф-6282-52У по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо позивача про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37788,74 грн, дата набрання чинності зазначена 26 червня 2021 року.

7. ГУ ДПС 06 вересня 2021 року звернулось до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження з питань примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-6282-52У по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо позивача про сплату недоїмки в сумі 37788,74 грн.

8. Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) Кінах Л.Б. 07 вересня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66712371.

9. ОСОБА_1 не погодився із правомірністю постанови державного виконавця від 07 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №66712371 та звернувся до суду із цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відкриття виконавчого провадження №66712371 та відповідність вимоги про сплату недоїмки приписам частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

11. Керуючись правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.002342, суд першої інстанції зазначив, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлений законом і не може бути змінений. А тому відсутність у виконавчому документі відомостей про строк пред`явлення його до виконання, в цьому випадку, не перешкоджає державному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відповідно відкрити виконавче провадження.

12. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зауважував, що державний виконавець за наявності у вимозі відмітки про набрання нею чинності не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачем вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження вказаної у ній сумі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У касаційній скарзі представник позивача зазначив про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку із пунктом 7 частини першої статті 3 вказаного Закону. На думку скаржника, такий висновок необхідний у правовідносинах, що виникають під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання вимоги щодо сплати недоїмки. Якщо вимога не узгоджена, тому вона, в силу положень пункту 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягає примусовому виконанню, оскільки не вважається рішенням податкового органу, яке законом визнано виконавчим документом. В протилежному випадку, усі заходи примусового виконання неузгодженої вимоги про сплату недоїмки у виконавчому провадженні є незаконними та порушують майнові права боржника.

14. Позивач вважає, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки), примусове виконання якої здійснювалось у спірному виконавчому провадженні, не була узгодженою, оскільки не направлялась за його податковою адресою, тобто такий виконавчий документ не підлягав примусовому виконанню згідно із пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, державний виконавець при надходженні цієї вимоги не звернув увагу на недоліки виконавчого документа, неправомірно відкривши виконавче провадження за виконавчим документом, що не відповідає приписам законодавства.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

16. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

17. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вимоги податкового органу про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

18. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

19. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

20. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша статті 26 Закону України «Про виконавче провадження).

21. Згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

22. Отже, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язок виконавця ефективно та своєчасно вживати усі заходи за для примусового виконання рішення, зокрема, здійснення відкриття виконавчого провадження, шляхом винесення відповідної постанови.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 вересні 2021 року ГУ ДПС звернулось до виконавчої служби із заявою для примусового виконання вимоги, а 07 вересня 2021 року виконавець, не встановивши підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, відкрив виконавче провадження №66712371.

24. Отже, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності відкриття виконавчого провадження №66712371.

25. Щодо доводів ОСОБА_1 про невідповідність виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, не зазначення у вимозі строку пред`явлення та не набрання нею законної сили, Верховний Суд зазначає наступне.

26. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами (пункт 7 частини першої статті).

27. Абзац 5 частини четвертої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

28. Отже, вимога ГУ ДПС про сплату боргу від 19 лютого 2021 року №Ф-6282-52У по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо позивача про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37788,74 грн є виконавчим документом.

29. Вимоги до виконавчого документа визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у ньому зазначається строк пред`явлення рішення до виконання.

30. У свою чергу, реквізити для вимоги про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція). Приписами Інструкції не передбачено строку пред`явлення вимоги до виконання.

31. При цьому, згідно зі статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, окрім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

32. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо незмінності строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, визначеного законодавством.

33. Стосовно набрання законної сили вимогою про сплату недоїмки, колегія суддів зазначає наступне.

34. Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску (частина четверта статті 25 вказаного Закону).

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац 6 частини четвертої статті 25 вказаного Закону).

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку (абз.7 частини четвертої статті 25 вказаного Закону).

35. Пунктом 5 розділу VI встановлено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

36. Отже, обов`язок щодо надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) та узгодження боргу покладається саме на податковий орган. Однак, у цій справі відповідачем є виконавча служба, предметом спору - постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а тому питання щодо дотримання процедури повідомлення платника про наявність боргу, а не підлягає судовому контролю.

37. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова вимога містила дату набрання чинності - 26 червня 2021 року. А тому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, державний виконавець, за наявності відмітки у вимозі про набрання нею чинності, не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачеві вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження вказаної у ній сумі.

38. Таким чином, можна зробити висновок про те, що доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи.

39. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд зазначає про не встановлення порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

40. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року у справі №380/16826/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк