Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 360/694/21

адміністративне провадження № К/9901/20996/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/694/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи - Приватного підприємства «Центр незалежної оцінки та експертизи», про визнання дій протиправними, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року (суддя Тихонов І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі - ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Відділ примусового виконання рішень, відповідач), у якому просило визнати протиправними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Пихоніної М.В. у зведеному виконавчому провадженні № 54158210 від 16 червня 2017 року щодо визначення вартості оцінки майна, а саме:

- нежитлового приміщення - будівлі магазину квітів «Флора», загальною площею 149,9 м. кв., яке знаходиться за адресою: Луганська область м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 4б;

- земельної ділянки площею 0,0249 га, цільове призначення: землі комерційного використання, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі під будівлю магазину квітів « Флора » за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 4б;

- земельної ділянки площею 1,9779 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості під будівлі та споруди учбового центру за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, з/д 2.

2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень перебуває зведене виконавче провадження № 54158210 від 16 червня 2017 року про стягнення з нього заборгованості. В рамках вказаного провадження виконуються рішення судів загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судів. Постанови про приєднання виконавчих провадження до зведеного виконавчого провадження у позивача відсутні. Про існування зведеного виконавчого провадження позивач дізнався з постанов про арешт та подальших вимог, які надходили на його адресу. На думку позивача, дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні є незаконними оскільки оцінка майна яка проведена у зведеному виконавчому провадженні є заниженою. До такого висновку позивач дійшов з огляду на те, що станом на 31 березня 2016 року вартість земельної ділянки під будівлю магазину квітів «Флора» складала 99 000 грн, а земельної ділянки площею 1,9779 га під будівлі та споруди учбового центру - 6 224 000 грн, що майже в два рази більше ніж вартість, яка визначена оцінкою, проведеною у спірному виконавчому провадженні № 54158210, а саме: оцінка земельної ділянки під будівлю магазину квітів «Флора» - 47 700 грн, а земельної ділянки площею 1,9779 га під будівлі та споруди учбового центру - 3 525 000 грн. Ураховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання протиправними дій начальника відділу Пихоніної М.В. за результатами оцінки вартості майна у зведеному виконавчому провадженні № 54158210 від 16 червня 2017 року та необхідності проведення рецензування вказаного звіту, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не передбачено обов`язку Відділу примусового виконання рішень на здійснення рецензування звіту про оцінку майна боржника. Крім того зі змісту позову не вбачається, що позивач подавав державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку відповідного майна та останнім відмовлено у призначенні рецензування звіту.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не ставиться вимога про оскарження оцінки майна, а позовні вимоги, які базуються на власній оцінці позивачем звіту про оцінку майна, яка на його думку є заниженою та не відповідає дійсності та, як наслідок, на неправомірному використанні державним виконавцем цього звіту під час здійснення виконавчих дій.

5. Суд апеляційної інстанції зауважив, що сторона виконавчого провадження після складання звіту про незалежну оцінку майна може замовити незалежну оцінку, рецензування звіту тощо в разі порушення державним виконавцем процедури визначення вартості майна боржника та його оцінки, або надання належних доказів заниження такої оцінки або порушення методики її проведення.

6. Між тим, позивачем не зазначено жодного доводу в підтвердження заниження відповідачем оцінки майна боржника, порушення методики її проведення, як і не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження зазначеного.

7. Поряд з цим суд апеляційної інстанції вказав, що посилання апелянта на звіти про оцінку майна проведені в 2016 році (в підтвердження заниження оцінки майна здійсненої - 10 грудня 2020 року), не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки з того часу минуло 4 роки.

8. Суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції правильно відмовив позивачу в задоволенні клопотання про призначення експертизи для визначення вартості майна (ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року) через його невмотивованість.

9. За наведених обставин апеляційний суд зазначив про правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій начальника Відділу примусового виконання рішень Пихоніної М.В. у зведеному виконавчому проваджені №54158210 щодо визначення вартості оцінки майна.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

10. Не погодившись з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

11. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

12. На думку скаржника суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» які надають йому право оскаржити дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні щодо визначення вартості оцінки майна боржника у зв`язку із її заниженням.

13. Суди не урахували висновку застосування вказаної норми Великою Палатою Верховного Суду, викладеного у постановах від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18 та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц у подібних правовідносинах.

14. Також суди попередніх інстанцій (за подібних обставин справи) не застосували висновок Верхового Суду у справі № 240/5835/19 про те, що вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити, чи був суб`єкт оціночної діяльності залучений виконавцем до проведення оцінки нерухомого майна у відповідності до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», а також чи повідомив виконавець сторін виконавчого провадження про результати проведеної оцінки майна належним чином.

15. Натомість, суди попередніх інстанцій встановили лише обставини проведення суб`єктом оціночної діяльності оцінки нерухомого майна на замовлення виконавця, без зазначення підстав проведення оцінки. Крім того, зазначаючи про виконання виконавцем обов`язку з повідомлення сторін про результати проведеної оцінки, суди попередніх інстанцій обмежились лише вказівкою на те, що про результати визначення оцінки майна виконавець повідомив лише боржника, без посилання на відповідні докази, що в силу статті 353 КАС України є порушенням норм процесуального права.

16. Відтак, скаржник вважає, що судами на підставі належних та допустимих доказів не встановлено, чи був виконаний виконавцем обов`язок з направлення всім сторонам зведеного виконавчого провадження інформації про результати проведеної оцінки.

17. Скаржник зауважив, що після проведеної оцінки виконавець зобов`язаний повідомити про результати визначення вартості майна. При цьому, сторона є ознайомленою з результатами визначення вартості майна, якщо виконавець надіслав їй рекомендованим листом повідомлення про результати на адресу, зазначену у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №826/6706/18.

18. Жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем заходів з метою доведення такої обставини, як повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку - відповідачем не надано. Тобто, не доведено факту належного вжиття усіх заходів повідомлення всім сторонам зведеного виконавчого провадження, на момент звернення до суду, відносно результатів визначення вартості чи оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку майна.

19. Крім того, позивач вважає, що дії державного виконавця є незаконними, оскільки вартість майна встановленого оцінкою є заниженою, а оцінка була проведена з порушенням методики. Визначення вартості майна боржника є процесуальною діяльністю саме державного виконавця, тобто є діями щодо визначення вартості майна боржника на підставі проведеної оцінки.

20. Таким чином на переконання позивача, правильність визначення розміру вартості майна є однією з обставин, що має бути встановлено судом при розгляді цієї справи, а не лише дотримання порядку призначення експерта.

21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Єресько Л. О., Загороднюка А. Г. ухвалою від 25 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

22. Ухвалою від 07 грудня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини

23. 18 вересня 2020 року, відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для визначення вартості описаного та арештованого майна, а саме: 6 об`єктів нерухомого майна (будівлі та споруди) та 3 земельні ділянки.

24. 01 лютого 2021 року на адресу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» надійшло повідомлення Відділу примусового виконання рішень від 27 січня 2021 року № 792 про те, що згідно звіту експерта:

- ринкова вартість нежитлового приміщення - будівлі магазину квітів «Флора», загальною площею 149,9 м. кв., яке знаходиться за адресою: Луганська область м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 4б складає 950500 грн,

- земельної ділянки площею 0,0249 га, цільове призначення : землі комерційного використання, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі під будівлю магазину квітів « Флора » за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 4-Б, складає 47700 грн,

- ринкова вартість земельної ділянки площею 1,9779 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості під будівлі та споруди учбового центру за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, з/д 2 складає 3525000 грн.

25. З зазначеного висновку вбачається, що даний суб`єкт оціночної діяльності - приватне підприємство «Центр незалежної оцінки та експертизи», замовник оцінки Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), визначив ринкову вартість вищевказаного нежитлового приміщення будівлі магазину квітів «Флора», загальною площею 149,9 кв.м., в сумі 950500 грн (без врахування ПДВ). Дата оцінки - 10 грудня 2020 року, мета - визначення вартості майна при примусовому виконанні у виконавчому провадженні ВП №31293975 для цілей реалізації.

26. Земельної ділянки площею 0,0249 га, цільове призначення: землі комерційного використання, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі під будівлю магазину квітів «Флора» за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 4б, замовник оцінки - Відділ примусового виконання рішень, визначив величину вартості майна, отриманого в результате оцінки в сумі 47700 грн (без врахування ПДВ). Власником об`єкту оцінки вказано - ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», дата оцінки - 10 грудня 2020 року, мета - визначення вартості майна при примусовому виконанні у виконавчому провадженні ВП №31293975 для цілей реалізації.

27. Земельної ділянки площею 1,9779 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості під будівлі та споруди учбового центру за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, з/д 2.; замовник оцінки - Відділ примусового виконання рішень, визначив величину вартості майна, отриманого в результате оцінки в сумі 3 525 000 грн (без врахування ПДВ). Власником об`єкту оцінки вказано - ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», дата оцінки - 10 грудня 2020 року, мета - визначення вартості майна при примусовому виконанні у виконавчому провадженні ВП №31293975 для цілей реалізації.

28. Позивач заперечуючи проти такої вартості майна, наголошує на необхідності проведення рецензування вказаного звіту, оскільки оцінка, яка проведена у зведеному виконавчому провадженні, є заниженою.

V. Нормативне регулювання

29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

30. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

32. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

33. Згідно із частинами першою, другою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

34. Статтею 57 Закону № 1404-VIII обумовлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

35. Приписами частини першої статті 20 Закону № 1404-VIII передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності.

36. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-III (далі - Закон № 2658-III).

37. Частиною першою статті 12 Закону № 2658-III встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

38. За змістом статті 3 Закону № 2658-III оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

39. В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 2658-III однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

40. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону № 2658-III рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

41. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

VІ. Позиція Верховного Суду

42. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

43. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

44. Обґрунтовуючи свій позов позивач висловлює незгоду із діями державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні оскільки вважає, що оцінка майна боржника є заниженою. Разом з ти вважає, що суди попередніх інстанцій (вважаючи, що позивач оскаржує звіт про оцінку майна) незаконно відмовили у задоволенні його позовних вимог - вказавши, що єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки є рецензування звіту про оцінку майна.

45. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторона виконавчого провадження після складання звіту про оцінку майна може замовити незалежну оцінку, рецензування звіту, тощо в разі порушення державним виконавцем процедури визначення вартості майна боржника та його оцінки, або надання належних доказів заниження такої оцінки або порушення методики її проведення.

46. Однак, оскільки позивачем не зазначено жодного доводу та не надано доказів в підтвердження заниження відповідачем оцінки майна боржника, порушення методики її проведення, то підстав для визнання протиправними дій державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні щодо визначення вартості оцінки майна та відповідно, задоволення позовних вимог - не має.

47. Суди зауважили, що зі змісту позову не вбачається, що позивач подавав державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку відповідного майна та останнім відмовлено у призначенні рецензування звіту. Поряд з цим суди зазначили, що Закон № 1404-VIII не містить обов`язку державного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

48. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

49. У касаційній скарзі ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частини першу та другу статті 74 Закону № 1404-VIII зазначивши, що позовні вимоги базуються на власній оцінці позивачем звіту про оцінку майна на її занижені та, як наслідок, - на неправомірному використані державним виконавцем цього звіту під час здійснення виконавчих дій.

50. Зокрема, позивач вважає, що суди не урахували висновків Великої Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18 та від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц та не урахували, що правильність визначення розміру вартості майна є однією з обставин, що має бути встановлено судом при розгляді цієї справи.

51. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18 та від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц дійшла висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

52. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень.

53. За змістом статті 57 Закону № 1404-VIII вартість майна боржника визначають за взаємною згодою сторони виконавчого провадження. Якщо сторони не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника за ринковими цінами, що діють на день визначення його вартості.

54. З огляду на те, що в нашому випадку йдеться мова про нерухоме майно, то в цій ситуації державний виконавець має залучити суб`єкта оціночної діяльності, який провадить свою діяльність відповідно до Закону № 2658-III.

55. Після проведеної оцінки державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п`ята статті 57 Закону № 1404-VIII).

56. Відповідно, приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.

57. Отже, визначення вартості майна державним виконавцем є процесуальною дією суб`єктом владних повноважень, спрямована на виконання визначених законом повноважень в частині реалізації арештованого майна, яка у відповідності до частини п`ятої статті 57 Закону № 1404-VIII безпосередньо створює відповідні наслідки для сторін виконавчого провадження та може бути оскаржена до суду.

58. При проведенні в рамках виконавчого провадження визначення вартості майна боржника Закон № 2658-III підлягає застосуванню в частині регулювання діяльності залученого державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності, та не стосується порядку призначення такого суб`єкта державним виконавцем.

59. У справі, що розглядається, для визначення вартості майна, яка відбувається в рамках процедури примусового виконання, державний виконавець залучив суб`єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство «Центр незалежної оцінки та експертизи».

60. Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (частина перша статті 5 Закону про оцінку майна).

61. Суди попередніх інстанції звернули увагу на те, що позивачем не оскаржується рішення державного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні.

62. Проте суди зауважили, що позивачем не зазначено жодного доводу, як і не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заниження оцінки майна боржника чи порушення методики її проведення. Думка позивача про заниження оцінки майна базуються на порівнянні оцінки майна зробленої у 2016 році та оцінки (звіту) здійсненої під час проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні в 2020 році.

63. Колегія суддів звертає увагу, що позивач оскаржуючи дії начальника Відділу примусового виконання рішень щодо визначення вартості оцінки майна у позові не наводить жодних обґрунтувань в чому полягає протиправність дій виконавця, а також не зазначає жодного доводу в підтвердження заниження відповідачем оцінки майна боржника, порушення методики її проведення.

64. Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що рецензування звіту з оцінки, своєю чергою, є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

65. Однак, Закон № 1404-VIII не містить обов`язку державного виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

66. Крім того суд першої та апеляційної інстанцій установили, що зі змісту позову не вбачається, що позивач подавав державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку відповідного майна та останнім відмовлено у призначенні рецензування звіту.

67. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

68. Доводи позивача про те, що відповідачем не доведено факту вжиття належних заходів - повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після дня визначення відповідної вартості чи отримання оцінки майна не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не були підставою позову та предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, а відповідно до частин другої та четвертої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

69. Доказів, що спростовували б вищевказані обставини позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій також надано не було.

70. При цьому, судами під час розгляду справи установлено, що 01 лютого 2021 року на адресу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» надійшло повідомлення Відділу примусового виконання рішень від 27 січня 2021 року № 792 про оцінку майна (земельних ділянок) ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», проведену суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Центр незалежної оцінки та експертизи», про що свідчить відмітка на вхідному штампі.

71. Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

72. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду, однак, при цьому посилається на правові позиції Верховного Суду (справа №240/5835/19), пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

73. Так у справі №240/5835/19 позивач обґрунтовував підстави позову недотриманням 10-денного строку погодження вартості майна, неповідомленням про оцінку майна, а у даному випадку - незгода позивача із діями відповідача базувалась на заниженій оцінці майна боржника. Тому не можна стверджувати про релевантність наведених скаржником правових позицій Верховного Суду у справі № 240/5835/19 до цієї справи (справа №360/694/21).

74. В решті обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним позивачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

75. У зв`язку із цим колегія суддів констатує, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка. Судом апеляційної інстанції ураховано правові висновки Верховного Суду (справи №821/197/18 та № 308/12150/16-ц) щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того, під час розгляду справи судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

76. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

77. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, а, відтак касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

78. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 360/694/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк