Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.06.2019 року у справі №816/434/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2019 року

Київ

справа №816/434/18

адміністративне провадження №К/9901/14843/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. І., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом'яка О. А.,

представника позивача - Солонини І. Ю.,

представника відповідача - Кінаш Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (суддя Бойко С. С. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (судді Тацій Л. В., Подобайло З. Г., Бартош Н. С. ) у справі № 816/434/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ, Товариство) "Лубенське шляхово-будівельне управління №9", звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 2 листопада 2017 року №0011301401 (ним збільшено на 897954,75 грн суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств), №0011311401 (ним зменшено на 1550927,00 грн суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток) та №0011321401 (ним збільшено на 996036,00 грн зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що порушення його контрагентами податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ним податкового кредиту; вказував, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому Товариство не може нести відповідальність за інших осіб, а порушення контрагентом вимог законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності господарської операції; стверджував, що реальність здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задовольнив.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДФС в Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ці рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки від 22 вересня 2017 року №1235/16-31-14-01-10/03450436, згідно з якими позивач порушив вимоги: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту
138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у результаті чого завищено на 1550927,00 грн від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2015 рік та занижено на 815374,00 грн суму податку на прибуток підприємств); пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 ПК України (внаслідок чого занижено на 739818,00 грн суму податку на додану вартість).

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у позивача наявні первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу про безтоварність операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із Пунктом 135.1 статті 135 ПК України з урахуванням положень Пунктом 135.1 статті 135 ПК України.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.3 статті 198 ПК України.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Викладені в акті перевірки та касаційній скарзі висновки про порушення ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" податкового законодавства мотивовані тим, що господарські операції за договорами поставки товарів, укладеними позивачем із його контрагентами, не були реальними. Таких висновків контролюючий орган дійшов внаслідок встановлення наступного.

Відповідно до умов договору від 20 жовтня 2014 року ТОВ "Прімарі Білдінг" зобов'язувалося поставити позивачу щебінь. Щодо цієї угоди позивач надав контролюючому органу такі документи: договір купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Висновок відповідача щодо нереальності зазначеної операції полягає у відсутності факту придбання ТОВ "Прімарі Білдінг" цього товару (згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) операції з придбання щебню відсутні; у ланцюгах постачання цього товариства наявна різнопланова продукція - речі, взуття, дрелі електричні, килимові покриття, продукти харчування, мобільні телефони, троянди зрізані); неможливості встановити наявність у цього товариства будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, наявних трудових ресурсів для реалізації такої кількості товарно-матеріальних цінностей (за даними інформаційно-аналітичної бази "Податковий блок" звіт 1-ДФ за IV квартал 2014 року фінансову звітність за 2014 рік, податкові декларації з ПДВ з листопада 2014 року, декларацію з податку на прибуток за 2014-2015 року ТОВ "Прімарі Білдінг" не подавало). Окрім того, перевізник товару за цим договором - ТОВ "КАРС" не звітує; свідоцтво платника ПДВ анульовано з 3 листопада 2014 року; згідно з даними ЄРПН реалізація послуг транспортування вантажів відсутня; інформація щодо операцій між ним та ТОВ "Прімарі Білдінг" відсутня; інформація щодо обсягу здійснених операцій з перевезення свідчить про фізичну неможливість та нереальність цих послуг (здійснення одним автомобілем 14 поїздок загальною відстанню 1699,6 км за один день).

Щодо угоди з ТОВ "НОВАТОР-Н" про поставку щебню, кислоти, бітуму надано такі документи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (договір відсутній). Висновок відповідача щодо нереальності зазначеної угоди полягає у відсутності факту придбання ТОВ "НОВАТОР-Н" цього товару (згідно з даними ЄРПН з 1 січня по 31 грудня 2014 року операції з придбання щебню, кислоти, бітуму відсутні, у ланцюгах постачання цього товариства наявна різнопланова продукція - плитка, автошини, ванни, водонагрівачі, дверні полотна, засувки, мобільні телефони, лінолеум, світильники); за даними інформаційно-аналітичної бази "Податковий блок" у звіті 1-ДФ за III квартал 2014 року відображено дані щодо 3-х працюючих, фінансову звітність за 2014 рік та податкові декларації з податку на прибуток за 2014-2017 роки не подано, остання звітність щодо ПДВ подана за жовтень 2014 року; відсутній сертифікат відповідності на бітум БНД 60/90; перевізники вантажу ТОВ "Український центр послуг" та ТОВ "Алва Союз" не звітують; за місцезнаходженням відсутні; інформація щодо операцій між ними і ТОВ "НОВАТОР-Н" відсутня; свідоцтва платників ПДВ перевізників анульовано з 28 серпня 2014 року та з 1 грудня 2014 року відповідно.

Згідно з даними акта перевірки на донарахування суміжного об'єкта оподаткування - податку на прибуток за 2014 рік мали вплив виявлені порушення з ПДВ, зазначені в акті перевірки позивача від 24 лютого 2015 року в частині нарахування та сплати ПДВ щодо взаємовідносин із ТОВ "Емтіпрод" та ТОВ "Мінс Компані" за період із 1 по 30 вересня 2014 року. За даними контролюючого органу ТОВ "Емтіпрод" не є виробником бітуму 60/90; в ланцюзі постачальників відсутнє підприємство, яке могло б поставити цей товар; у контрагента відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби та трудові ресурси. У іншого контрагента - ТОВ "Мінс Компані" - відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та необхідні для даного товару висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання; наявні недоліки у товарно-транспортних накладних та прибуткових ордерах.

Щодо договору купівлі-продажу з ТОВ "Новострой" від 2 листопада 2015 року (щебню, мінерального порошку, Wetfix, Likomont) до перевірки було надано: договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Згідно з даними ЄРПН з дати реєстрації по 31 грудня 2016 року операції з придбання щебню, мінерального порошку, Wetfix, Likomont відсутні; у ланцюгах постачання цього товариства наявна різнопланова продукція - асфальт, баки розширення, вазелін технічний, водонагрівачі, гідроакумулятори, кабель, конвектори електричні, котли, муфти, мотузки, лічильники газу; за даними інформаційно-аналітичної бази "Податковий блок" у звіті 1-ДФ за IV квартал 2014 року відображено дані щодо одного працюючого за трудовим договором - керівника юридичної особи; за даними фінансової звітності за 2015 рік - основні фонди відсутні; відомості товарно-транспортних накладних перевізника вантажу суперечать інформації податкової звітності.

Щодо угод з ТОВ "Намбер Ван Україна" (купівля-продаж протягом 2015-2016 років мінерального порошку, адгезійної добавки, керосину) до перевірки було надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Висновок відповідача щодо нереальності зазначених операцій обґрунтовано: наявністю недоліків товарно-транспортних накладних (не зазначено відомості: про довіреність вантажоодержувача, серію, номер, дату, ПІБ, посаду водія/експедитора, який отримав вантаж; ПІБ, посаду, підпис відповідальної особи вантажовідправника; не зазначено загальну суму, на яку відпущено товар; у супровідних документах на вантаж не заповнено деякі графи). Відповідно до відомостей з ЄРПН ТОВ "Намбер Ван Україна" придбало (згідно з ПН від 31 грудня 2015 року) у ТОВ "Євро ефект" мінеральний порошок на загальну суму 2,42 грн (ціна за 1 т - 0,40 грн), а продало його 30 грудня 2015 року; ТОВ "Намбер Ван Україна" придбало у вересні у ТОВ "Еллада-Премія" 2000 л керосину на загальну суму 24,00 грн (ціна за 1 л 0,012 грн). На думку відповідача, наведені ціни - 0,40 грн та 0,012 грн є нереальними та доводять нереальність придбання товару, введення в обіг якого не підтверджується фактом реального проходження цього товару у попередніх ланках ланцюга його придбання та продажу.

Згідно з даними ЄРПН з дати реєстрації платника по дату здійснення указаної ним господарської операції придбання мінерального порошку у кількості 380 т та адгезійної добавки у кількості 434,17 кг відсутнє; у ланцюгах постачання цього товариства наявна інша різнопланова продукція.

ТОВ "ТРТ Компані" - постачальник бітуму у податковій накладній від 12 вересня 2014 року № 1 на загальну суму 1137600,00 грн не зазначив обов'язковий реквізит - код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньо економічної діяльності (для підакцизних товарів, ввезених на митну територію України).

Тобто, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані, зокрема тим, що господарські операції з контрагентами позивача не мали реальних правових наслідків, оскільки: відсутній факт придбання ними проданого позивачу товару; дослідити рух такого по ланцюгу постачання неможливо; згідно з даними ЄРПН відсутні операції щодо придбання цими контрагентами (їх постачальниками) товарів, які поставлялися позивачу; відсутні основні фонди, виробничі потужності та трудові ресурси для реалізації такої кількості товарно-матеріальних цінностей.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Колегія судів знаходить, що суди помилково не надали необхідного правового значення тому, що перераховані вище дефекти первинних документів стосовно деяких господарських операцій, у сукупності з встановленими контролюючим органом обставинами, позбавляли такі документи статусу первинних документів, що підтверджують господарські операції, а відповідно - відображені в акті господарські операції - будь-якого підтвердження їх реальності.

Таким чином, судами попередніх інстанцій висновок про реальність деяких заактованих відповідачем господарських операцій зроблено з порушенням вимог процесуального закону щодо належності та допустимості доказів.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки, зокрема, тому чи могли господарські операції щодо придбання мінерального порошку та керосину за копійки свідчити про розумну ділову мету, тобто про реальність господарських операцій.

На думку колегії суддів, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у продавця відчужуваних ним товарів, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

У цій справі неспростованими допустимими доказами залишилися й доводи відповідача про нереальність здійснення перевезень задекларованого товару вантажівкою протягом одного дня при умові, що загальна відстань, як убачається з акта перевірки, становить1699,6 км.

З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо підтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з його контрагентами колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

Згідно з частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та рішення Полтавського окружного адміністративного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 4 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко