Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

08 травня 2018 року

справа №822/2821/17

адміністративне провадження №К/9901/20959/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Хмельницька макаронна фабрика» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у складі судді Майстер П.М. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів Загороднюка А.Г., Полотняка Ю.П., Драчук Т.О., у справі №822/2821/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Хмельницька макаронна фабрика» до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Хмельницька макаронна фабрика" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12 вересня 2017 року №18651-17, якою визначена сума податкового боргу позивача як платника податку за узгодженими грошовими зобов'язаннями, з пені у розмірі 56 230 грн 05 коп., станом на 11 вересня 2017 року, за кодом бюджетної класифікації 14010100, з мотивів протиправності її формування, обумовленої відсутністю узгодженого грошового зобов'язання.

03 листопада 2017 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін 17 січня 2018 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду, у задоволені позовних вимог Товариства відмовлено, з мотивів правомірності формування спірної податкової вимоги.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що нарахування пені та направлення позивачу вимоги про її сплату зумовлене сплатою позивачем 31 серпня 2017 року податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 28 серпня 2017 року (остаточне зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок відбулося 06 вересня 2017 року).

12 лютого 2018 року позивачем подана касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Товариство доводить порушення судами попередніх інстанцій застосування положень статті 58 Конституції України, підпункту «б» підпункту 129.1.1 пункту 129.1статті 129 Податкового кодексу України (у редакції до 01 січня 2017 року), підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке полягає у відсутності податкового боргу, як об'єкта застосування пені, внаслідок сплати узгодженої суми грошового зобов'язання нарахованого податковим повідомленням - рішенням від 28 серпня 2017 року №0006581403 на загальну суму 147958 грн., сплаченого Товариством 31 серпня 2017 року у повному обсязі та у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України. Також, позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій дії загально-правового принципу дії норми права у часі.

14 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №822/2821/17 із Хмельницького окружного адміністративного суду.

19 лютого 2018 року справу № 822/2821/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

03 березня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено перевірку Товариства, за результатами якої складено акт перевірки від 17 серпня 2017 року № 1641/22-01-14-03/00380511, на підставі якого 28 серпня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0006581403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 147958,00 грн., в тому числі 118366,00 грн. - за основним платежем, 29592,00 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями), яке сплачене Товариством платіжним дорученням від 31 серпня 2017 року № 962 на суму 147958,00 грн.

12 вересня 2017 року податковим органом складено та направлено Товариству податкову вимогу № 18651-17, якою керівника Товариства повідомлено про те, що станом на 11 вересня 2017 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 56230,05 грн. - пеня. Вимогою констатовано виникнення податкової застави, предмету (меж) такої застави. Судами попередніх інстанцій також встановлено прийняття податковим органом рішення від 22 вересня 2017 року № 369/25 «Про опис майна у податкову заставу».

Оцінюючи спірні правовідносини, Суд висновується на тому, що податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення податкового боргу, який в свою чергу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу є сумою узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платників податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий орган у відзиві, цитуючи норму підпункту 14.1.75 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, слова «та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом», замінює словами «а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання».

Пеня за положеннями підпункту 14.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суму грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Системний аналіз положень пункту 14.1.153, 14.1.175 та 14.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить про те, що об'єктом нарахування пені є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлений строк. Відтак, обов'язковими умовами нарахування пені є їх сукупність, а саме наявність у платника податку обов'язку по сплаті узгодженого грошового зобов'язання та порушення строків його сплати. Самого факту наявності узгодженого грошового зобов'язання, яке сплачене у встановлені Кодексом строки, недостатньо для нарахування пені, оскільки податковий орган впродовж всього розгляду справи доводить, що пеня застосована ним як фінансова санкція, а не як засіб забезпечення податкового зобов'язання.

Нарахування пені здійснено податковим органом за умови відсутності податкового правопорушення. При цьому суди попередніх інстанцій посилаються на положення підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, які регулюють початок нарахування та закінчення нарахування пені та застосовуються як додаткові норми при обчисленні пені за умови наявності підстав такого обчислення, не є самостійними нормами, які визначають підстави нарахування пені.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджено позивачем в касаційній скарзі та відповідачем у відзиві на позов об'єктом нарахування пені, яка увійшла до складу податкової вимоги є грошове зобов'язання визначене контролюючим органом згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, яке за умовами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення.

У межах спірних відносин узгоджене грошове зобов'язання, а саме податкове зобов'язання визначене відповідачем шляхом прийняття податкового повідомлення - рішення від 28 серпня 2017 року №0006581403 на суму 147958 грн., сплачене позивачем 31 серпня 2017 року, тобто з дотриманням встановленого кодексом строку.

Суд, вважає, що сплата узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно та повно встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідили зібрані у справі докази, але неправильно застосували норми матеріального права шляхом неналежного їх тлумачення, що є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного Товариства «Хмельницька макаронна фабрика» задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №822/2821/17 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Приватного акціонерного Товариства «Хмельницька макаронна фабрика» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року №18651-17.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер