Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року

Київ

справа №140/2513/19

адміністративне провадження №К/9901/4012/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (прийняту судом у складі судді Денисюка Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Улицького В.З., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення від 11.04.2012 № 242-1 в частині пункту 42 Додатку № 1 з приводу проведення капітального ремонту вулиці Застав`я в м. Луцьку та зобов`язання відповідача постановити рішення про припинення використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 в межах прибережно-захисної смуги річки Омелянівка з проїздом до АДРЕСА_2 автомобільним транспортом по земельних ділянках, які передані у користування багатодітній сім`ї ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, залишив без розгляду.

Приймаючи таке рішення, суді першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений частиною другою статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, далі - КАС) строк звернення до суду, наведені ним причини пропуску даного строку є неповажними, а також не встановлено інших підстав для поновлення цього строку.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

У скарзі зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що протягом шести місяців до подачі позову відповідач не оприлюднював спірного рішення. Він (позивач) 28 березня2019 року звертався до відповідача із письмовою заявою з приводу скасування рішення 2012 року.

Зазначає, що спірне рішення є триваючим на даний час, а відновлення його прав, свобод та інтересів можливе лише після його скасування судом як незаконного.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано головуючому судді.

Верховний Суд ухвалою від 04 березня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Лагнюка В.І.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Як зазначити суди, предметом розгляду даної справи є рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 11.04.2012 № 242-1.

Згідно з частиною другою статті 44 КАС учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 КАС, частиною першою якої передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тобто, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Як встановили суди, у 2018 році на розгляді у Волинського окружного адміністративного суді перебувала справа № 803/899/18 за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про зобов`язання вчинити дії по дотриманню законності щодо самовільно влаштованої вулиці Застав`я в прибережній зоні річки Омелянівка та ліквідувати самовільно влаштований проїзд з вулиці Застав`я на вулицю Боровиковського в місті Луцьку шляхом припинення його використання.

При розгляді зазначеної справи відповідачем подано відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22 червня 2018 року. Одним із додатків, до нього є рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 242-1 від 11 квітня 2012 року, яке є предметом даного позову.

Із наявної в матеріалах справи розписки позивача від 03 липня 2018 року та заяви про ознайомлення з матеріалами справи № 803/899/18 від 23 липня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи та отримав відзив та інші матеріали даної справи, які він просив.

Разом із тим, 02 серпня 2018 року ОСОБА_1 подавав до суду відповідь на відзив, в якій і посилався на рішення Луцької міської ради № 242-1 від 11 квітня 2012 року.

До того ж судами встановлено, що відповідно до копії журналу судового засідання від 02 серпня 2018 року у справі № 803/899/18, в якому ОСОБА_1 був присутній, вбачається, що суд зобов`язував представника відповідача подати належним чином завірену копію Спірного рішення за клопотанням позивача, що в свою чергу підтверджує обізнаність позивача про вказане рішення.

Відтак, як правильно зазначили суди, вказане свідчить про те, що позивачу ще в липні 2018 року було відомо про рішення Луцької міської ради № 242-1 від 11 квітня 2012 року та останній не був позбавлений можливості своєчасно звернутись із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав. Тому строк звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення від 11 квітня 2012 року № 242-1 в частині пункту 42 Додатку № 1 з приводу проведення капітального ремонту вулиці Застав`я в м. Луцьку розпочався в липні 2018 року і закінчився в січні 2019 року.

Однак позивач звернувся до суду лише 16 серпня 2019 року, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду.

Отже, встановлені судами обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів та мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого КАС України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою можливістю.

Надав суд апеляційної інстанції відповідь і на доводи позивача про те, що оспорюване рішення, на його думку, за своєю правовою природою є нормативно-правовим актом, який можна оскаржити протягом всього часу його чинності, зазначивши, що аналіз понять нормативно-правового та індивідуального актів, визначення яких містяться у КАС України, дає підстави для висновку, що оспорюване рішення не можна вважати нормативно-правовим актом, оскільки таке не містить ознак довгострокового та неодноразового застосування, його дія вичерпується його виконанням, що вказує на наявність ознак індивідуального акта.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суди встановивши, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, при цьому, мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, обґрунтовано залишили позов без розгляду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець