Історія справи

Постанова КАС ВП від 08.02.2023 року у справі №360/566/22
Постанова КАС ВП від 08.02.2023 року у справі №360/566/22
Постанова КАС ВП від 08.02.2023 року у справі №360/566/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 360/566/22

адміністративне провадження № К/990/31479/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції за електронними матеріалами справу № 360/566/22

за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання протиправними дій, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року, ухвалену суддею Качонок О.М.

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського апеляційного суду (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Луганського апеляційного суду щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з 05.08.2021 по день ухвалення рішення судом (за винятком днів відпустки) із застосуванням наказу голови Луганського апеляційного суду Гаврилюка В.К. від 04.08.2021 № 141дск «Про припинення доступу до секретної інформації», та похідного наказу виконуючого обов`язки голови Луганського апеляційного суду Карташова О.Ю. від 05.08.2021 № 68-к/тр/с «Про зупинення виплати надбавки за роботу з секретною інформацією»;

1.2. скасувати наказ голови Луганського апеляційного суду Гаврилюка В.К. від 04.08.2021 № 141дск «Про припинення доступу до секретної інформації», скасувати наказ виконуючого обов`язки голови Луганського апеляційного суду Карташова О.Ю. від 05.08.2021 № 68-к/тр/с «Про зупинення виплати надбавки за роботу з секретною інформацією»;

1.3. зобов`язати Луганський апеляційний суд провести перерахунок його суддівської винагороди за період з 05.08.2021 по день ухвалення судового рішення (за винятком днів відпусток), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити йому недоотриману частину суддівської винагороди за період з 05.08.2021 по день ухвалення рішення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 позовну заяву залишено ОСОБА_1 без руху. У вказаній ухвалі, зокрема, зазначено, що позивачу необхідно надати обґрунтування стосовно строку звернення до суду щодо вимог про скасування спірних наказів і в разі пропуску такого строку - надати заяву про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.

3. На виконання ухвали суду від 26.01.2022, від позивача 04.02.2022 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду щодо вимоги про скасування наказу голови Луганського апеляційного суду Гаврилюка В.К. від 04.08.2021 № 141дск «Про припинення доступу до секретної інформації».

4. В обґрунтування вказаного вище клопотання позивач зазначив, що про існування спірного наказу від 04.08.2021 № 141дск дізнався 05.08.2021 після зборів суддів Луганського апеляційного суду та звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату надбавки за роботу з секретною інформацією. Однак, у справі № 360/5781/21 суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем оскаржувалися дії відповідача, що вчинені на підставі та на виконання чинних наказів голови суду та виконуючого обов`язки голови суду. Повний текст рішення суду у справі № 360/5781/21 позивач отримав 09.01.2022, а із цим позовом звернувся до суду 21.01.2022.

5. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2022. У цій ухвалі також зазначено, що питання про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про скасування оскаржуваних наказів, буде вирішено у підготовчому засіданні.

6. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2022, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022, у справі № 360/566/22 позов ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду в частині вимог щодо скасування наказу голови Луганського апеляційного суду Гаврилюка В.К. від 04.08.2021 № 141дск залишено без розгляду на підставі частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

6.1. Залишаючи позов в частині без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про скасування наказу від 04.08.2021 № 141дск пов`язана виключно з правом позивача на роботу із секретною інформацією під час виконання ним своїх функціональних обов`язків на посаді судді апеляційного суду, а предмет спору стосується проходження ним публічної служби, а тому до позовних вимог в частині означеного наказу мають застосовуватися строки звернення до суду, що визначені в положеннях частини п`ятої статті 122 КАС України.

6.2. Суд першої інстанції надаючи оцінку клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду врахував, що ОСОБА_1 підтверджує факт обізнаності про прийняття спірного наказу 05.08.2021. Наведене також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою щодо слідчого судді, яку надав відповідач, згідно якої із оскаржуваним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 05.08.2021.

6.3. Судом цієї інстанції було встановлено, що у провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа № 360/5781/21 за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, та у якому позивач зазначав, що про наказ від 04.08.2021 № 141 дск дізнався після зборів суддів Луганського апеляційного суду, які відбулися 04.08.2021.

6.4. На підставі наведеного суд першої інстанції констатував, що про існування спірного наказу від 04.08.2021 № 141дск позивач дізнався 05.08.2021, однак до суду із цією позовною заявою звернувся лише 21.01.2022, тобто з порушенням встановленого законом місячного строку звернення до суду для вимог, що стосуються проходження позивачем публічної служби.

6.5. Посилання позивача на те, що на момент звернення із позовною заявою до Луганського окружного адміністративного суду вперше (справа № 360/5781/21), він не вважав, що накази необхідно скасувати, суд першої інстанції не прийняв як поважні причини пропуску строку звернення до суду, оскільки в цьому випадку реалізація позивачем права на звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від обставин, що не залежали від його волевиявлення, і не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

6.6. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішив, що оскільки позивачем недотримано строків звернення до суду, встановлених законом в частині вимог щодо скасування наказу від 04.08.2021 № 141дск, а вказані позивачем підстави пропуску строку визнані судом неповажними, то позовна заява в цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Від ОСОБА_1 до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі №360/566/22 і направити справу для продовження розгляду.

7.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частин другої, четвертої статті 328 КАС України із посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

7.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазанає, що відмовляючи у поновленні строків розгляду в частині позовних вимог щодо наказу від 04.05.2021 № 141дск, суд першої інстанції залишив поза увагою дотримання принципу пропорційності в частині співвідношення приватного та публічного інтересу та того факту, всі позовні вимоги у цій справі взаємопов`язані і не можуть бути розглянуті окремо.

7.3. Скаржник стверджує, що судом проігноровано аргументи позивача щодо підстав поновлення строків, наведені ним в заяві про усунення недоліків позовної заяви, а прийняте судом рішення не обґрунтовано в частині обмеження його права на звернення до суду і можливості розгляду інших вимог позивача без скасування діючих наказів від 04.05.2021 № 141дск та від 05.08.2021 № 68-к/тр/с.

7.4. ОСОБА_1 вказує на необхідність врахування тієї обставини, що при винесенні рішення від 22.12.2021 у справі №360/5781/22, у якій позивач оскаржував дії відповідача щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди, Луганський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, оскількі такі дії відповідача вчинені на підставі та на виконання чинних наказів голови суду та виконуючого обов`язки голови суду від 04.05.2021 № 141дск та від 05.08.2021 № 68-к/тр/с.

7.5. Ураховуючи зазначену позицію суду, позивач одразу після отримання повного тексту рішення у справі № 360/5781/22 звернувся до суду з позовною вимогою про скасування означених наказів. Однак, суд без взаємозв`язку із судовим рішенням від 22.12.2021 у справі №360/5781/21, залишив цю позовну вимогу без розгляду.

7.6. Скаржник указує, що спір у цій справі виник у зв`язку з помилковими діями відповідача щодо припинення позивачу доступу до секретної інформації та зупинення йому виплати надбавки за роботу з секретною інформацією. Таким чином, на переконання скаржника, відмовивши в поновленні строків для розгляду взаємопов`язаних між собою позовних вимог суд порушив принцип пропорційності та обмежив доступ позивача до правосуддя.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.12.2022 відкрито касаційне провадження №К/990/31479/22 за вищевказаною касаційною скаргою.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03.02.2023 закінчено підготовчі дії за касаційним провадженням №К/990/31479/22 та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними електронними матеріалами справи.

Позиція інших учасників справи

10. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.12.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 отримано відповідачем 19.12.2022, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102937000313 відповідно. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

11. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Перевіривши доводи касаційої скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

13. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із проходженням позивачем публічної служби, а саме у зв`язку із припиненням йому спірним наказом від 04.08.2021 доступу до державної таємниці, який надавав йому право на виплату надбавки за роботу з секретною інформацією.

14. Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

15. Так, згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

16. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

18. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

19. Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС України.

20. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

21. Частиною другою цієї статті визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

22. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

23. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

24. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

25. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів частини третьої статті 123 КАС України, Суд враховує, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

26. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

27. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

28. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

29. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

30. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

31. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

32. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

34. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

35. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

36. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

37. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

38. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

39. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

40. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

41. Оцінивши у цій справі наведені позивачем доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та залишаючи ухвалою від 16.08.2022 позов в частині вимог щодо скасування наказу від 04.08.2021 № 141дск без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що вказані доводи позивача не свідчать про поважність причин пропуску строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від обставин, що не залежали від його волевиявлення, і не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

42. Головним аргументом позивача у касаційній скарзі про поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом є посилання на необхідність врахування отримання ним 09.01.2022 судового рішення у справі № 360/5781/22, де суд зазначив, що звертаючись із позовними вимогами про визнання протиправними дій Луганського апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивач не оскаржив чинні накази від 04.08.2021 № 141дск та від 05.08.2021 №68-к/тр/с на виконання яких вони вчинені, а отже підставі для задоволення позову у цьому випадку відсутні. Отримавши рішення у справі № 360/5781/22 із таким висновком, позивач почав уважати, що спірний наказ порушує його права та інстереси.

43. У контексті зазначеного, колегія суддів уважає, що подія отримання позивачем 09.01.2022 рішення суду у справі № 360/5781/22, не є тим фактором, який може свідчити про дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом чи може бути поважною причиною для поновлення цього строку, позаяк ця подія не містить в собі ознак непереборної сили, яка завадила позивачу вчасно звернутися з позовом до суду, як і значення моменту, від якого належить вести відлік строку на оскарження наказів відповідача. Ця подія не може свідчити про своєчасність подання позову та/або бути поважною причиною його пропуску, бо не спростовує ні факту пропуску строку звернення до суду без поважних причин, ні обізнаності позивача про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, про які він знав (не міг не знати) або повинен був дізнатися ще до дати отримання рішення суду у справі № 360/5781/22.

44. Своєю чергою позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.

45. Водночас, процесуальні норми КАС України, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.

46. Неспростовними є й доводи суду першої інстанції про те, що позивач достеменно був обізнаний про існування спірного наказу від 04.08.2021 № 141дск ще 05.08.2021, а посилання ОСОБА_1 на те, що останній уважав за необхідне оскаржувати у справі № 360/5781/22 дії відповідача щодо невиплати надбавки за роботу з секретною інформацією без оскарження спірного наказу, не містять достатніх і переконливих ознак для визнання їх поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.

47. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

48. Посилання ОСОБА_1 на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду принципу пропорційності є безпідставними, позаяк при вирішенні означеного питання згідно приписів КАС України вирішальним є поважність/неповажність наведених позивачем причин та обставин, існування яких мало наслідком несвоєчасне звернення до суду.

49. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не наведено та не доведено наявності непереборних обставин чи труднощив, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду із цим позовом в частині вимог про скасування наказу від 04.08.2021 № 141дск «Про припинення доступу до секретної інформації».

50. Враховуючи зазначене у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження наказу відповідача у встановлений законом строк.

51. Щодо посилання позивача на порушення судами попередніх інстанцій доступу особи, до правосуддя, колегія суддів зазначає наступне.

52. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

53. У рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

54. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

55. Водночас, як слушно зауважив суд першої інстанції, можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з цим позовом залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб`єктивний характер. Будь-яких поважних причин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, Судом у цій справі не встановлено.

56. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконних рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

57. Доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак