Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №815/6476/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2018 року

Київ

справа №815/6476/15

адміністративне провадження №К/9901/6773/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у складі колегії суддів: Димерлія О.О. (головуючого), Єщенка О.В., Шеметенко Л.П. у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової прокуратури Південного регіону України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової прокуратури Південного регіону України та просив: визнати протиправною відмову військової прокуратури Південного регіону України щодо надання ОСОБА_2 обов'язкової відпустки без збереження заробітної плати строком 60 календарних днів як інваліду ІІ групи та зобов'язати відповідача видати наказ про надання позивачу обов'язкової відпустки без збереження заробітної плати строком 60 календарних днів, як інваліду ІІ групи.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправною відмову військової прокуратури Південного регіону України щодо надання ОСОБА_2 обов'язкової відпустки без збереження заробітної плати строком 60 календарних днів, як інваліду ІІ групи.

2.2.В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. ОСОБА_2 є інвалідом II групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

4.2.Згідно з наказом військового прокурора Південного регіону України №31 від 01.09.2014 позивач працював на посаді старшого прокурора відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Південного регіону України на умовах строкового договору.

4.3.Наказом військового прокурора Південного регіону України №793к від 12.10.2015 позивачу була надана додаткова відпустка із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів з 12.10.2015 по 25.10.2015 включно.

4.4. 21.10.2015 позивач надіслав на адресу військового прокурора Південного регіону України заяву про надання обов'язкової відпустки без збереженням заробітної плати як інваліду II групи строком 60 календарних днів з 26.10.2015.

4.5. 22.10.2015 зазначена заява отримана відповідачем.

4.6. За результатом розгляду заяви, 30.10.2015 за №6128 вих15 керівництво військової прокуратури Південного регіону України повідомило позивача, що не заперечує його право на обов'язкову відпустку без збереженням заробітної плати як інваліду II групи, передбачене ст. 25 Закону України «Про відпустки», разом з тим, надати зазначену відпустку саме з 26.10.2015 не є можливими у зв'язку з великим обсягом роботи, пов'язаним, у тому числі зі зростанням злочинності у воєнній сфері, а також введенням і дією в Україні особливого періоду. Також було повідомлено, що в 2015 позивачу буде надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 діб як інваліду II групи. Для погодження дня, з якого буде надана відпустка, а також вирішення питання подальшого працевлаштування, позивачу запропоновано прибути до військової прокуратури Південного регіону України.

5. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що надання відпустки без збереження заробітної плати інваліду IІ групи є обов'язковим та не передбачає порядку узгодження. Законодавчо визначеними підставами для надання працівнику відпустки на підставі п. 7 ст. 25 Закону України «Про відпустки» №504/96 є лише підтверджений факт інвалідності та волевиявлення працівника. При цьому, право працівника, як інваліда II групи, на відпустку без збереження заробітної плати не може ставитись у залежність від обставин, які на думку роботодавця, можуть обмежувати права особи на таку відпустку.

6.Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відпустки», якою встановлено граничний строк основної щорічної відпустки навіть разом з додатковою відпусткою, який не може перевищувати 59 календарних днів. Крім цього, Наказом військового прокурора Південного регіону України №822к від 28.10.2015 ОСОБА_2 звільнено з посади старшого прокурора відділу статистики, ведення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Південного регіону України з 02.11.2015, тому відсутні підстави для захисту порушеного права шляхом зобов'язання видати наказ про надання позивачу обов'язкової відпустки без збереження заробітної плати строком 60 календарних днів, як інваліду ІІ групи.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а судове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

7.1. Аргументи скаржника зводяться до того, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, п. 7 статті 25 ЗУ «Про відпустки», відповідно до якого позивач, як інвалід 2 групи, має право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 60 календарних днів щорічно. Крім цього, на думку заявника, апеляційним судом було не враховано приписи Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів В Україні», який гарантує інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі у всіх сферах життя суспільства та забороняє будь-яку дискримінацію за ознакою інвалідності.

8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Конституція України:

"Стаття 19. &l>;…&?т; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР

Стаття 1. Законодавство про відпустки

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Стаття 2. Право на відпустки

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Стаття 4. Види відпусток

…5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Стаття 10. Порядок надання щорічних відпусток

…Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року…

Стаття 16-2. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни

…Відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 Закону) не належать до виду щорічних відпусток та надаються працівнику понад його щорічної відпустки…

Стаття 25. Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку

…7) особам з інвалідністю I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно.

11. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII

Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Стаття 1.

Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами…

…Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом.

Стаття 2.

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

12. Колегія суддів враховує, що відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про відпустки» загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів.

13.Види щорічних відпусток наведені в пункті 1 частини 1 статті 4 Закону №504/96-ВР. До них належать: щорічна основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливим та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

14.З системного аналізу вказаних норм колегія суддів приходить до висновку, що додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни, відпустки без збереження заробітної плати не належать до виду щорічних відпусток та надаються працівнику понад його щорічної відпустки.

15.Пунктом 7 частини 1 статті 25 Закону передбачено, що за бажанням працівника йому в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати, як інваліду І чи ІІ групи тривалістю до 60 календарних днів щорічно. Зазначені відпустки працівник може отримати одночасно за двома підставами чи окремо за кожною.

16. Крім цього, чинним законодавством не заборонено приєднувати відпустки без збереження заробітної плати до щорічної відпустки.

16.Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмови військової прокуратури Південного регіону України щодо надання ОСОБА_2 обов'язкової відпустки без збереження заробітної плати строком 60 календарних днів, як інваліду ІІ групи.

17.При цьому, враховуючи факт звільнення позивача, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача видати наказ про надання ОСОБА_2 обов'язкової відпустки без збереження заробітної плати строком 60 календарних днів, як інваліду ІІ групи.

18. Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відпустки», якою встановлено граничний строк основної щорічної відпустки, оскільки відпустка без збереження заробітної плати не належить до виду щорічних відпусток і надається працівнику понад його щорічної відпустки.

19. Таким чином, апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, - статті 10, 25 Закону України «Про відпустки», що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

20.Натомість, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення правильно застосував вказані норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права.

21. За змістом частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22.Згідно зі статтею 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

23. Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 - залишити в силі.

ПОСТАНОВИВ:

24. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

25. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 скасувати.

26. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової прокуратури Південного регіону України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити в силі.

27. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду