Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 520/27826/24

адміністративне провадження № К/990/25602/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року (головуючий суддя Кухар М.Д.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2025 року (головуючий суддя Любчич Л.В., судді - Спаскін О.А., Присяжнюк О.В.) у справі за позовом Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до Головного управління ДПС у Харківській області, треті особи: Криворізька територіальна громада в особі Криворізької міської ради, Дергачівська територіальна громада Харківської області в особі Дергачівської міської ради, Харківська обласна військова адміністрація про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

3 жовтня 2024 року Криворізька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону (далі - позивач, Прокуратура) в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - Військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), треті особи: Криворізька територіальна громада в особі Криворізької міської ради, Дергачівська територіальна громада Харківської області в особі Дергачівської міської ради, Харківська обласна військова адміністрація, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Харківській області щодо невжиття заходів для повернення з місцевого бюджету Дергачівської міської територіальної громади Харківської області на поточний рахунок Військової частини НОМЕР_1 помилково сплачених у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 260630538,24 грн; зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області підготувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та повернення помилково сплачених сум податків, висновок про повернення Військовій частині НОМЕР_1 помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно на загальну суму 260630538,24 грн з відповідного бюджету.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2025 року, клопотання Прокуратури та Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Адміністративний позов на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позов Прокуратури, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом передбачений частиною другою статті 122 КАС України, а підстави зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом визнано неповажними.

Так, ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Суд першої інстанції зазначив, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду в абсолютно усіх випадках. Позивач не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку звернення до суду з цим позовом.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що за наслідками розгляду листа Військової частини НОМЕР_1 , 20 грудня 2023 року за № 42023041330000563 Прокуратурою до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за фактом перевищення влади та службових повноважень військовими службовими особами Військової частини НОМЕР_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 426-1 КК України. Отже, з 20 грудня 2023 року Прокуратура була обізнана про виникнення спірних правовідносин між Військовою частиною НОМЕР_1 та ГУ ДПС у Харківській області.

За наведених обставин, строк звернення до суду з цим позовом у Прокуратури сплив 20 березня 2024 року, проте позов подано до суду 3 жовтня 2024 року. Отримання прокуратурою відповідей на її запити, зокрема у 2025 році жодним чином не зумовлюють зміни у даті, коли прокуратура була обізнана з виникнення спірних правовідносин між Військовою частиною НОМЕР_1 та ГУ ДПС у Харківській області.

Також судом апеляційної інстанції зазначено про безпідставність посилання позивача на те, що вперше з аналогічним позовом до суду Прокуратура звернулася 1 квітня 2024 року (справа №520/8051/24), оскільки вже на той час позивачем було пропущено строк звернення до суду. При цьому Другий апеляційний адміністративний суд зауважив, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №520/8051/24 позовну заяву Прокуратури на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України залишено без розгляду, у зв`язку з неявкою позивача у судові засідання. Вказана ухвала суду першої інстанції у справі № 520/8051/24 є чинною та позивачем до суду апеляційної інстанції не оскаржувалася.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Прокуратура подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі частини другої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Зокрема у касаційній скарзі поданій Прокуратурою, стверджується про необхідність захисту інтересів держави, порушених, на переконання прокурора, внаслідок вчинення відповідачами триваючого правопорушення.

ГУ ДПС у Харківській області, Харківська обласна військова адміністрація, Дергачівська територіальна громада Харківської області в особі Дергачівської міської ради подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу Прокуратури - без задоволення. У відзивах зазначали про безпідставність доводів прокуратури.

ГУ ДПС у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу зокрема зазначило, що момент з якого обчислюється строк на оскарження протиправних дій відповідачів у цій справі починав перебіг з моменту ухвалення відповідних рішень.

Твердження позивача про наявність триваючого правопорушення суперечить змісту оскаржуваних дій, тому строк на звернення до суду у випадку оскарження рішень суб`єкта владних повноважень починає свій перебіг з моменту ухвалення відповідного рішення або його оприлюднення і належним способом захисту є оскарження такого рішення, а не уявного триваючого правопорушення.

Відповідачем зазначено, що позивачем подавалися неодноразово заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань - від 31 липня 2023 року №5678, від 9 березня 2024 року №13958633 (відповідь 8 квітня 2024 року №17530/6/20-40-24-17-23), від 3 квітня 2024 року №17834741 (відповідь від 3 травня 2024 року №21989/6/20-40-24-17-23), від 12 серпня 2024 року №42620156 (відповідь від 28 серпня 2024 року №39060/6/20-40-24-17-23), на що ГУ ДПС у Харківській області на заяви надавалися відповіді із зазначенням того, що відсутні підстави для повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань (заяви та відповіді на них надавалися суду разом з відзивами).

Отже, отримання прокуратурою відповідей на її запити, зокрема у 2025 році жодним чином не зумовлюють зміни у даті, коли прокуратура була обізнана з виникнення спірних правовідносин між Військовою частиною НОМЕР_1 та ГУ ДПС у Харківській області.

Разом з тим, Прокуратура на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 14 лютого 2024 року, якою його позов було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, в частині надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності його пропуску, вказав, що на його думку ним не було пропущено строків звернення до суду, у зв`язку із здійсненням відповідачем триваючого правопорушення.

В теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

При цьому Верховний Суд, зокрема у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №815/2311/15, звертав увагу, що положення частини другої статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Разом з цим, перевірка судом питання строку звернення до суду та застосування наслідків його пропуску передує розгляду справи по суті, тобто перевірка доводів щодо обґрунтування позову стосовно вчинення відповідачем дій на предмет їх протиправності як зовнішньої форми поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у прийнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень не здійснюється судом на стадії застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

Відтак суб`єкт владних повноважень та відповідно прокурор, що здійснює процесуальне представництво інтересів держави, у зв`язку із вчиненням, на його думку, відповідачем триваючого правопорушення, не звільняється від обов`язку у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14 березня 2024 року у справі № 620/278/23, від 27 червня 2024 року та у справі №160/3693/24.

Криворізька територіальна громада в особі Криворізької міської ради також подала відзив на касаційну скаргу, в якому підтримує позицію Прокурора та просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що звернення позивача до податкового органу із заявами про повернення помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб обумовлено вимогами наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18 серпня 2023 року №6660 «Про результати службового розслідування», яким встановлені факти помилкової сплати податку на доходи фізичних осіб до Дергачівської міської територіальної громади Харківської області з вини військових службових осіб військової частини та зобов`язано вжити заходи для повернення помилково сплачених сум податку (Додаток 5).

З метою повернення помилково сплаченого до Дергачівської міської територіальної громади Харківської області податку на доходи фізичних осіб, командуванням Військової частини НОМЕР_1 вжито заходи у вигляді направлення 31 липня 2023 року до Дергачівської ДПІ ГУ ДПС у Харківській області відповідної заяви у довільній формі №5678.

ГУ ДПС у Харківській області на вказану заяву Військової частини НОМЕР_1 надано відповідь від 21 серпня 2023 року №43642/6/20-40-24-17-23, в якій зазначено про факт належної сплати останньою податків на доходи фізичних осіб до Дергачівської територіальної громади, а саме: 29 березня 2023 року у розмірі 61 245 538,24 грн та 28 квітня 2023 року у розмірі 46 900 000 грн, з огляду на взяття її на облік у Дергачівській ДПІ, згідно даних ІТС «Податковий блок», як платника податків за неосновним місцем обліку (стан « 17») з 17 жовтня 2022 року (Додаток 12).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, Військова частина НОМЕР_1 повторно звернулася до Дергачівської ДПІ ГУ ДПС у Харківській області з заявою у довільній формі від 21 серпня 2023 року № 6665 про повернення помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб, у якій зазначила про відсутність у неї відокремлених підрозділів та об`єктів оподаткування в межах Дергачівської міської територіальної громади Харківської області (Додаток 13).

За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ДПС у Харківській області позивачу повторно відмовлено Військовій частині НОМЕР_1 у поверненні помилково сплаченого податку через наявність у неї земельної ділянки на праві постійного користування в межах Дергачівської міської територіальної громади Харківської області, взяття її на облік в Дергачівській ДПІ ГУ ДПС у Харківській області, згідно даних ІТС «Податковий блок», як платника податків за неосновним місцем обліку (стан « 17») з 17 жовтня 2022 року та відсутністю змін щодо стану платника податку на дату надання відповіді, про що повідомлено листом від 22 вересня 2023 року №18815/5/20-40-24-17-19.

16 грудня 2023 року листом №10213 акт службового розслідування за фактом помилкової сплати податків до Дергачівської міської територіальної громади Харківської області направлений командуванням Військової частини НОМЕР_1 для прийняття передбачених законом рішень до Прокуратури.

За результатами розгляду вказаного повідомлення Військової частини НОМЕР_1 та доданих до нього матеріалів службового розслідування прокуратурою 20 грудня 2023 року за №42023041330000563 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за фактом перевищення влади та службових повноважень військовими службовими особами Військової частини НОМЕР_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 426-1 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (Додаток 17).

Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України листом від 21 березня 2024 року № 525/1068 повідомило Прокуратуру про те, що земельна ділянка, яка розташована в межах Дергачівської міської територіальної громади Харківської області, на обліку в Дніпровському КЕУ не перебуває та надано відомості про закріплення за Військовою частиною НОМЕР_1 земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Також листом від 21 березня 2024 року №583/1280 Харківське квартирно- експлуатаційне управління Міністерства оборони України повідомило Прокуратуру про те, що земельна ділянка (кадастровий номер 6322010100:00:000:) в Харківському КЕУ не обліковується, на обліку Харківського квартирно-експлуатаційного управління за Військовою частиною НОМЕР_1 жодна земельна ділянка, в тому числі в межах Дергачівської міської територіальної громади, не обліковується (Додаток 21).

Листом від 16 квітня 2024 року №2565 командування Військової частини НОМЕР_1 повідомило Прокуратуру про те, що підтримує позовні вимоги прокурора з підстав викладених у позовній заяві про визнання бездіяльності ГУ ДПС у Харківській області щодо розгляду заяви про повернення помилково сплачених сум грошових зобов`язань протиправною та зобов`язання вчинити дії для повернення військовій частині коштів помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно на загальну суму 260630538,24 грн з бюджету Дергачівської міської територіальної громади Харківської області. Заходи представницького характеру з питань, порушених у позовній заяві прокурора, для поновлення порушених законних інтересів держави не вживались з огляду на не завершення проведення службових розслідувань за фактом помилкової сплати податку на доходи фізичних осіб за неосновним місцем податкового обліку, відсутністю повідомлень податкового органу про результати розгляду попередньої заяви про повернення помилково сплачених коштів податку до Дергачівської міської територіальної громади Харківської області та з огляду на задіяння особового складу військової частини для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (Додаток 22).

Відповідно до відомостей з електронного кабінету платника податків, які містяться у файлі «export.xlsx», що був оглянутий у ході досудового розслідування, вбачається, що 12 лютого 2024 року Військовою частиною знято з обліку зазначену земельну ділянку (Додаток 27).

Прокуратура не погоджуючись з бездіяльністю ГУ ДПС у Харківській області щодо невжиття заходів для повернення з місцевого бюджету Дергачівської міської територіальної громади Харківської області на поточний рахунок Військової частини НОМЕР_1 помилково сплачених у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 260630538,24 грн, звернулася до суду з цим позовом.

Залишаючи без розгляду позов Прокуратури, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, необхідно виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Початок перебігу строку, встановленого для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень, не пов`язується з моментом створення такого суб`єкта чи наділення його відповідними функціями та компетенцією, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом за власним волевиявленням.

Таким чином, cудом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб`єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16), постанова Верховного Суду від 14 березня 2024 року (справа №620/2378/23).

Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах тримісячний строк звернення до суду має обраховуватись саме з моменту виявлення прокурором відповідних порушень інтересів держави.

Такі висновки також узгоджуються з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 420/11012/21, від 14 березня 2024 року (справа №620/2378/23).

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що Прокуратура отримала від Військової частини НОМЕР_1 лист від 16 грудня 2023 року № 10213, Акт службового розслідування від 18 серпня 2023 року №6660 «Про результати службового розслідування» за фактом помилкової сплати податків до Дергачівської міської територіальної громади Харківської області направлений командуванням Військової частини НОМЕР_1 для прийняття передбачених законом рішень, а до направлення цього листа вже неодноразово зверталося до ГУ ДПС у Харківській області з питань вжиття заходів щодо повернення з місцевого бюджету Дергачівської міської територіальної громади Харківської області на поточний рахунок вказаної військової частини помилково сплачених у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 260630538,24 грн.

З наслідками розгляду цього листа, 20 грудня 2023 року за № 42023041330000563 Прокуратурою до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за фактом перевищення влади та службових повноважень військовими службовими особами Військової частини НОМЕР_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 426-1 КК України.

Отже, суди дійшли висновку, що найменше з 20 грудня 2023 року Прокуратура була обізнана з виникнення спірних правовідносин між позивачем та ГУ ДПС у Харківській області.

За таких обставин, строк звернення до суду з цим позовом у прокуратури сплив 20 березня 2024 року.

Отже, отримання прокуратурою відповідей на її запити, зокрема у 2025 році жодним чином не зумовлюють зміни у даті, коли прокуратура була обізнана з виникнення спірних правовідносин між Військовою частиною НОМЕР_1 та ГУ ДПС у Харківській області.

При цьому, судами попередніх інстанцій також встановлено, що вперше з аналогічним позовом до суду позивач звернувся 1 квітня 2024 року (справа №520/8051/24).

Проте, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 520/8051/24 залишено позовну заяву Прокуратури без розгляду, у зв`язку з неявкою позивача у судові засідання.

Вказана ухвала Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/8051/24 є чинною та Прокуратурою до суду не оскаржувалася.

Тобто, фактичною підставою для залишення позову без розгляду у справі № 520/8051/24 слугувало неналежне виконання процесуальних обов`язків Прокуратурою та Військовою частиною НОМЕР_1 , які виразилися у неприбутті у судове засідання, неповідомленні про причини неприбуття та неподанні заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено про хибність твердження Прокуратури про те, що питання щодо пропуску строку для звернення до суду з відповідним позовом у справі № 520/8051/24 жодного разу (а саме ні при відкритті провадження у справі, ні протягом розгляду справи з 9 квітня 2024 року по 24 вересня 2024 року, а це понад п`ять місяців) не ставилося та сторонами не зазначалося, а отже дає підстави вважати дослідженою, вирішеною, а також стабільною дану обставину, до якої можуть застосовуватись засади преюдиційності.

При цьому, судом зазначено, що у відповідності до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, факт того, що суд у справі № 520/8051/24 відкрив провадження у справі не є безумовним висновком про дотримання Прокуратурою строків звернення до суду з позовом.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою, сьомою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 4 червня 2020 року у справі №522/7758/14-ц.

Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Отже, за наведених обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що нерозгляд судом питання про дотримання Прокуратурою строку звернення до суду не є рішенням суду, а відтак не має жодної преюдиції, зокрема через відсутність рішення суду першої інстанції по суті спору, яке набрало законної сили, та у якому встановлені обставини дотримання прокуратурою строку звернення до суду.

Щодо посилання Прокуратури на те, що з позовом у цій справі він звернувся без зайвих зволікань, то суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначив, що вдруге до суду з таким позовом (у справі № 520/27826/24) прокуратура звернулася 4 жовтня 2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

Як вже було встановлено та зазначено судом, що вперше поданий Прокуратурою тотожній позов судом залишено без розгляду з підстав неналежного виконання процесуальних обов`язків Прокуратурою та Військовою частиною НОМЕР_1 , які виразилися у неприбутті у судове засідання.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що неналежне використання Прокуратурою процесуальних обов`язків з прибуття у судове засідання у справі №520/8051/24 її представника та/або представника позивача не можуть створювати для цього суб`єкту владних повноважень переваг у вигляді поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом та не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.

У КАС України відсутні приписи, які б зумовлювали висновок про можливість переривання строку звернення до суду у випадках залишення попереднього позову без розгляду.

Судами попередніх інстанцій вказано на недоречність посилання Прокуратури, яка є суб`єктом владних повноважень та виконує функції держави, на практику Європейського суду з прав людини, оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ не можуть бути застосовані у порядку аналогії для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. (вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №440/10730/22).

Також судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.

Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31 серпня 2023 року у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19 липня 2023 у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20.

Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку звернення до суду з позовом Прокуратура не зазначила. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку Прокуратурою не надано.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 7 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій перевіривши наведені Прокуратурою обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду дійшли висновку, що останні є такими, що ґрунтуються на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки. Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що позивачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для своєчасної підготовки позову до суду надано не було. Таким чином, клопотання про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.В.Дашутін

І.Л.Желтобрюх