Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 420/37047/23

адміністративне провадження № К/990/17896/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Яковенка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Бугаєнко Н.В.,

представника ОСОБА_1 Кравченка І.В.,

представника ГУ ДПС в Одеській області Лоскутова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року (суддя Танцюра К.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2025 року (судді: Бойко А.В., Федусик А.Г., Шевчук О.А.) у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

у с т а н о в и в :

Головне управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) звернулось до суду з позовом до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за адміністративними штрафами та іншими санкціями у розмірі 10 996 927,65 грн.

На обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області зазначав, що станом на 28.12.2023 відповідно до довідки-розрахунку заборгованості та інтегрованої картки платника податку, податкова заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом становить 10 996 927,65 грн.

Наголошував, що вказана заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС в Одеській області від 20.07.2023 № 17457/15-32-24-05, № 17458/15-32-24-05, № 17460/15-32-24-05, № 17461/15-32-24-05, № 17462/15-32-24-05, у зв`язку з чим, посилаючись на положення статей 14 54 58 59 63 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) просив задовольнити позов, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 10 996 927,65 грн.

ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву до ГУ ДПС в Одеській області, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2023 № 17457/15-32-24-05; № 17458/15-32-24-05; № 17460/15-32-24-05; № 17461/15-32-24-05; № 17462/15-32-24-05.

На обґрунтування зустрічного позову представник ОСОБА_1 вказував, що станом на 14.04.2023 (дату направлення ГУ ДПС в Одеській області засобами поштового зв`язку наказу від 10.04.2023 № 2385-п про проведення перевірки та повідомлення від 12.04.2023 № 218/15-32-24-05), так і у період проведення невиїзної перевірки (з 15.05.2023 по 19.05.2023) ОСОБА_1 не перебував на території України, виїхавши за її межі у лютому 2022 року та станом на дату подання зустрічного позову на територію України не повертався, з огляду на що не був ознайомлений з наказом про перевірку, а також із відомостями про дату її початку та місцем проведення, та не зміг реалізувати надані йому ПК України права, зокрема: представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно або уповноваженого представника; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом (п. 17.1.2., п. 17.1.6. статті 17 ПК України); подати письмове звернення про проведення замість документальної невиїзної перевірки документальної виїзної перевірки (п. 79.5. ст. 79 ПК України).

Наголошував, що відмітка на поштовому відправленні «за закінченням терміну зберігання» не дає контролюючому органу підстав для визначення факту належного повідомлення платника податків, а висновки посадової особи ГУ ДПС в Одеській області, що відображені в акті перевірки, є безпідставними та передчасними, оскільки у випадку обізнаності ОСОБА_1 про проведення невиїзної перевірки щодо додержання ним вимог податкового законодавства за період здійснення ним підприємницької діяльності, ним би були надані всі первинні та інші документи, а результати перевірки були б іншими.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у задоволенні позову ГУ ДПС в Одеській області відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 20.07.2023 № 17457/15-32-24-05, № 17458/15-32-24-05, № 17460/15-32-24-05, № 17461/15-32-24-05, № 17462/15-32-24-05.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 залишено без змін.

Постановляючи рішення суди виходили з відсутності доказів узгодження грошового зобов`язання, щодо якого контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом, та безпідставності прийняття ГУ ДПС в Одеській області оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи, що фактично ОСОБА_1 не було та не могло бути відомо про проведення позапланової документальної перевірки та, як наслідок, про запит контролюючого органу щодо надання первинних документів, суди зазначили, що відображені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо встановлених порушень без дослідження первинних бухгалтерських документів платника податків є безпідставними та передчасними.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС в Одеській області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити позов ГУ ДПС в Одеській області до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 10 996 927,65 грн.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що ГУ ДПС в Одеській області належним чином повідомило платника податків про перевірку відповідно до приписів статті 42.2 ПК України, у якій визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та у разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Наголошує, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси. Однак докази повідомлення ОСОБА_1 податкових органів про зміну податкової адреси матеріали справи не містять.

Вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2020 у справі № 822/1212/16, від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18.

ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому він вказує, що контролюючим органом у касаційній скарзі викладено лише обставини справи, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій рішень з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Звертає увагу на те, що ані діючий ПК України, ані будь-який інший нормативно-правовий акт не встановлює заборони на виїзд за кордон для фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, яку вона здійснювала як фізична особа-підприємець, проте щодо якої контролюючим органом так і не прийнято рішення про проведення позапланової документальної перевірки в порядку підпункту 78.1.7. пункту 78.1 статті 78 ПК України, та не передбачає у цьому зв`язку жодних правових наслідків.

Крім того зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся надати первинні документи на перевірку, більш того, в разі обізнаності платника податків про проведення невиїзної перевірки щодо додержання ним вимог податкового законодавства за період здійснення ним підприємницької діяльності, надав би всі первинні та інші документи, які у повному обсязі підтверджують дані, визначені ФОП ОСОБА_1 у податковій звітності за 2018, 2019 та 2020 роки, що, в свою чергу, зумовило б складання акту перевірки з відображенням у ньому зовсім інших (протилежних) висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 22.06.2015 перебуває на обліку у ГУ ДПС в Одеській області, як фізична особа - підприємець.

01.12.2020 внесений запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ГУ ДПС в Одеській області з 15.05.2023 по 19.05.2023 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 29.12.2020, за результатами якої складено акт від 26.03.2023 № 14288/15-32-24-05/ НОМЕР_1 .

В ході проведеної перевірки встановлено порушення фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 :

- пункту 44.3 статті 44 ПК України (незабезпечення зберігання первинних облікових документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством);

- пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 ПК України, пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України (неведення книги обліку доходів та витрат, включення до декларації про майновий стан і доходи перекручених даних);

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України (заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 4 050 022,79 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 1 057 074,49 грн, за 2019 рік на суму 2 027 630,89 грн та за 2020 рік на суму 965 317,41 грн);

- пункту 184.7 статті 184, пункту 187.1 статті 187, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України (заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 4 444 096 грн, у тому числі за січень 2019 року на суму 40 грн, за лютий 2019 року на суму 16 667 грн, за жовтень 2019 року на суму 880 грн та за листопад 2020 року на суму 4 426 509 грн);

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України (не складено та не зареєстровано податкову накладну в ЄРПН на загальну суму з податку на додану вартість на суму 4 426 509 грн за листопад 2020 року);

- пунктів 177.2, п.177.4 статті 177 ПК України, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України (заниження суми військового збору від підприємницької діяльності на 337 501,88 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 88 089,54 грн, за 2019 рік на суму 168 969,23 грн, за 2020 рік на суму 80 443,11 грн);

ГУ ДПС в Одеській області 20.07.2023 прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 17457/15-32-24-05, яким ОСОБА_1 нараховано штрафні (фінансові) санкції за ненадання витребуваних під час перевірки документів, у розмірі 102 000 грн;

- № 17458/15-32-24-05, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4 050 022,79 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 771 176,34 грн;

- № 17460/15-32-24-05, яким ОСОБА_1 за платежем - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування нараховано податкове зобов`язання у розмірі 337 501,88 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64 264,70 грн;

- № 17461/15-32-24-05, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 4 444 096,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 111 024 грн;

- № 17462/15-32-24-05, яким ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції по податку на додану вартість у розмірі 3 400,00 грн.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, по адміністративним штрафам та іншим санкціям, ГУ ДПС в Одеській області 25.09.2023 винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0022864-1305-1532.

З метою стягнення вказаної заборгованості з ОСОБА_1 ГУ ДПС в Одеській області звернулось до суду з цим позовом, у якому посилалось на те, що у ОСОБА_1 виник податковий борг, який не був ним сплачений у встановленому податковим законодавством порядку.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі за позовом ГУ ДПС в Одеській області до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування вказаних вище податкових повідомлень-рішень, на підставі яких, як зазначив контролюючий орган, у нього виник податковий борг.

Заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Положеннями підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Крім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній не позбавлений такого права.

Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.5. ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного Суду від 10.05.2022 у справі № 804/2455/18, від 11.02.2021 у справі

№ 802/549/16-а).

Такий правовий висновок також підтриманий Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки разом із письмовим повідомленням від 12.04.2023 № 218/15-32-24-05 були направлені на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 14.04.2023 рекомендованим листом № 6530013784699, який було повернуто до контролюючого органу відділом поштового зв`язку із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання», тобто, з причин, незалежних від контролюючого органу.

У постанові від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18 Верховний Суд виклав правовий підхід щодо застосування норм статті 42, пункту 79.2 статі 79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстави позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій у тій справі факту повернення поштового відправлення з позначкою «за закінченням терміну зберігання», яким було направлено платнику наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки, скерованого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд зробив висновок, що платник податків вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Постановляючи рішення у справі, суди зазначили про те, що висновки податкового органу про порушення ОСОБА_1 податкового законодавства є необґрунтованими та передчасними з огляду на неотримання ним наказу про проведення документальної позапланової перевірки з об`єктивних причин, а саме - перебування за межами України з 24.02.2022 року.

При цьому згідно з абзацами першим, другим пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Згідно з підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку № 1588 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.

Положеннями підпункту 6 пункту 11.18 Порядку № 1588 визначено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 за №1306/31174 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно.

Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.

Отже, контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, платник податків має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій зазначаючи в оскаржуваних рішеннях про те, що неотримання ОСОБА_1 рекомендованих поштових відправлень відбулось не внаслідок нехтування або його ухилення від виконання такого обов`язку, не дослідили питання зміни платником податків своєї податкової адреси та належного інформування про це податкового органу у встановленому законом порядку (у разі такої зміни), чи подавалась платником податків заява про бажання отримувати документи через електронний кабінет та не вказали, яким чином, у зв`язку із виїздом за кордон, ОСОБА_1 забезпечено отримання відповідної поштової кореспонденції за своєю податковою адресою.

При цьому судам слід звернути увагу також на обставини виконання контролюючим органом обов`язку щодо належного повідомлення платника податків про витребування у нього необхідних для проведення перевірки документів та складання ГУ ДПС в Одеській області акта про ненадання первинних облікових документів після закінчення проведення перевірки.

Зазначені обставини потребують ретельного, повного та всебічного дослідження для забезпечення правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а також для ухвалення законного й обґрунтованого рішення відповідно до статей 2 242 КАС України.

В силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права щодо повноти встановлення обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 344 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2025 року скасувати, справу № 420/37047/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус М.М. Яковенко

Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2025 року.