ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа №0640/4370/18

провадження №К/9901/18217/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт"

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 (суддя Черноліхов С.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 (головуючий суддя Біла Л.М., судді Граб Л.С., Гонтарук В.М.)

у справі №0640/4370/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт"

до Житомирської обласної ради,

третя особа: Дочірнє підприємство "Коростенський ліспгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Житомирської обласної ради, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати рішення шістнадцятої сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання від 31.05.2018 №1018 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні Дочірнього підприємства «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» орієнтовними площами 2.0, 2.0, 23.5, 52.5 гектарів на території Стремигородської сільської ради та 6.0, 29.0 гектарів на території Меленівської сільської ради за межами населених пунктів Коростенського району Житомирської області для потреб, пов`язаних з користуванням надрами; зобов`язати відповідача повторно розглянути на найближчій до дня набрання рішенням суду у справі законної сили сесії клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт», викладене в листі від 17.04.2018 №212 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення постійного користування Дочірнього підприємства «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» орієнтовними площами 2.0, 2.0, 23.5, 52.5 гектарів на території Стремигородської сільської ради та 6.0, 29.0 гектарів на території Меленівської сільської ради за межами населених пунктів Коростенського району Житомирської області, із зміною їх цільового призначення для потреб, пов`язаних з користуванням надрами; встановити судовий контроль за виконанням рішення.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідач з позовними вимогами не погодився та у відзиві на позов зазначав, що разом із клопотанням позивач мав надати письмову згоду землекористувача - Дочірнього підприємства «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс».

3. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 залучено до участі у справі №0640/4370/18 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс».

4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №0640/4370/18 у задоволенні позову відмовлено.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі №0640/4370/18 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 залишено без змін.

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" з вищевказаними рішеннями судів не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить суд скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі №0640/4370/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

7. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі №0640/4370/18.

22.07.2019 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від відповідача, в якому останній просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 29.12.2004 №3590 Товариству з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" надано право на видобування апатит-ільменітових руд для отримання апатитових та ільменітових концентратів для забезпечення сировиною хіміко-металургійної промисловості та супутніх корисних копалин для цементної та будівельної промисловості в межах Стремигородського родовища площею 114 га, яке знаходиться на території Коростенського району Житомирської області.

9. Право на користування надрами засвідчено актом про надання гірничого відводу від 30.12.2013 № 2737.

10. 17.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" звернулось до відповідача із клопотанням № 212 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення постійного користування Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" орієнтовними площами 2.0, 2.0, 23.5, 52.5 гектарів на території Стремигородської сільської ради та 6.0, 29.0 гектарів на території Меленівської сільської ради за межами населених пунктів Коростенського району Житомирської області, із зміною їх цільового призначення для потреб, пов`язаних з користуванням надрами (т. 1 а.с.10). До клопотання товариством додано наступні документи: копію листа Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" від 14.03.2016 № 86; копію спецдозволу на користування надрами № 3590; копію гірничого відводу № 2737; графічні матеріали.

11. Рішенням шістнадцятої сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання від 31.05.2018 №1018 позивачу відмовлено у наданні такого дозволу на підставі: ст.123 Земельного кодексу України; Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 21.12.2017 № 900; рекомендацій постійних комісій обласної ради з питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів від 24.05.2018 та з питань бюджету і комунальної власності від 25.05.2018.

12. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, у випадку вилучення земельної ділянки комунальної власності у землекористувача з метою надання її у користування із зміною її цільового призначення іншій особі, до клопотання такої зацікавленої особи додається письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально, тоді як згода Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" як постійного землекористувача земельних ділянок, на які претендує позивач до клопотання від 17.04.2018 № 212 додана не була.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

14. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що на переконання позивача, судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень. шо оскаржуються. було допущено неправильне застосування норм ст. 123 Земельного кодексу України.

15. Скаржник вважає, що судами безпідставно залишено поза увагою доводи позивача, що у спірному рішенні відповідача відсутні жодні посилання про невідповідність місця розташування бажаних земельних ділянок, зазначених позивачем в клопотанні від 17.04.2018 № 212: вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; вимогам генерального плану території (зокрема, Коростенського району Житомирської області); вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці; вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

16. Товариство з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції, стверджує, що аналіз ст. 123 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що Земельним кодекмом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, при цьому суд безпідставно залишив поза увагою, що відмовляючи у наданні дозволу відповідний орган повинен у своєму рішенні навести усі підстави відмови у наданні такого дозволу. В той же час, із спірного рішення відповідача слідує, що в порушення вимог Земельного кодексу України останній взагалі не містить у собі жодних підстав та мотивів, за наявності яких було відмовлено Товариству у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

17. Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій виправдано дії Житомирської обласної ради у спосіб, що суперечить законодавству України, та без належних на те підстав і обґрунтувань.

18. На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій за основу правомірності рішення відповідача від 31.05.2018 № 1018 взято рекомендації постійних комісій обласної ради з питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів від 24.05.2018 та з питань бюджету і комунальної власності від 25.05.2018, лист, підготовлений начальником управління майном виконавчого апарату Житомирської обласної ради. При цьому, на переконання Товариства з обмеженою відповідльністю «ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ», судами надано неправильну оцінку зазначеним вище матеріалам справи, оскільки не є належними та достатніми доказами в розумінні вимог КАС України щодо вмотивованості рішення відповідача протокол від 24.05.2018 № 16 засідання постійної комісії обласної ради з питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів та Витяг з нього, Витяг з протоколу від 25.05.2018 № 40 засідання постійної комісії обласної ради з питань бюджету і комунальної власності, а також лист начальника управління майном виконавчого апарату обласної ради Казмірчука В .І.

19. Позивач також посилається на те, що листом від 14.03.2016 № 86 постійний землекористувач повідомив відповідача про те, що він являється об`єктом комунальної власності, управління яким здійснюється Житомирською обласною радою, та вказав, що, здійснюючи управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, саме обласна рада в порядку і межах, визначених чинним законодавством надає згоду на відмову (зменшення розміру) від земельної ділянки, яка перебуває у користуванні об`єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селиш, міст області, за пропозиціями постійної комісії обласної ради з питань бюджету і комунальної власності та (або) обласної адміністрації.

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, зокрема, зазначає, що позивач обрав не ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки у цьому випадку існує не судовий спосіб захисту порушеного права у вигляді права на розробку документації із землеустрою або повторне звернення з клопотанням до обласної ради.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

22. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

23. Конституційний Суд України у рішенні від 01.04.2010 N 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. ст. 17 КАС України вирішив, що:

- положення п. "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

За приписами Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. З огляду на викладене, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

24. Відповідно до ст. 62 Лісового кодексу України використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов`язаних із веденням лісового господарства, здійснюється після надання таких ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У ст. 18 Кодексу України про надра також зазначено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Згідно зі ст.57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

25. За приписами ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

У разі якщо місце розташування об`єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Якщо земельна ділянка надається у користування за погодженням з Верховною Радою України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які із своїми пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації подають зазначений проект до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали та подає їх до Верховної Ради України для прийняття відповідного рішення.

Якщо земельна ділянка надається у користування за рішенням Кабінету Міністрів України або за погодженням з Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (крім проектів землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект зі своїми пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації до Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

Проекти землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подаються до Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, разом із пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації.

Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку державної експертизи) подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

У разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.

На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об`єкта нерухомого майна державної власності у комунальну власність приймається рішення про передачу у комунальну власність земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт передачі.

На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об`єкта нерухомого майна комунальної власності у державну власність, також передається у державну власність земельна ділянка, на якій розміщений об`єкт передачі.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

26. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що статтею 123 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких відповідний орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема, у разі відсутності письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України, порушене у зверненні питання відноситься до виключної компетенції обласної ради, яка, відповідно до ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», проводить свою роботу сесійно, в свою чергу сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

27. Верховний Суд зазначає, що погодження землекористувача вимагається у тому разі, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи. У цьому випадку необхідно не лише надати земельну ділянку у користування заявнику, але і припинити право користування цієї "іншої особи". Примусово зробити це неможливо - необхідна згода користувача. У разі, якщо земельна ділянка використовується на праві постійного користування, таке право може бути припинене за процедурою "добровільної відмови" користувача (ч. ч. 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України).

28. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у спірних правовідносинах землекористувачем є Дочірнє підприємство "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс", а не Житомирська обласна рада, тоді як згода вказаного підприємства відсутня і відповідно Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до клопотання від 17.04.2018 № 212 додана не була.

29. З урахуванням відсутності письмового нотаріально посвідченого погодження землекористувача, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Житомирською обласною радою правомірно відмовлено позивачу на підставі ст.123 Земельного кодексу України у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянок, які знаходяться у постійному користуванні Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" орієнтовними площами 2.0, 2.0, 23.5, 52.5 гектарів на території Стремигородської сільської ради та 6.0, 29.0 гектарів на території Меленівської сільської ради за межами населених пунктів Коростенського району Житомирської області для потреб, пов`язаних з користуванням надрами.

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

31. Судова колегія розглянула і відхилила твердження скаржника про те, що у спірному рішенні обласної ради всупереч вимогам ст. 123 Земельного кодексу України не наведено жодного обгрунтування відмови у наданні дозволу, виходячи з такого.

Рішення обласної ради як акт, відповідно до уніфікованих правил розробки, має відповідати визначеним нормам. Зокрема, зміст рішення складається із преамбули, в якій зазначаються нормативні акти, що регулюють предмет правовідносин, зазначених у рішенні та коротко зазначається якого питання стосується акт, що приймається та розпорядчої частини, де зазначається власне результат розгляду того чи іншого питання, зміст рішення. Зміст акту не обтяжується мотивами його прийняття, така інформація зазначається у пояснювальній записці, яка може розроблятися разом із проектом рішення. Разом з тим, враховуючи особливості підготовки та розгляду питань, які підлягають розгляду на пленарних засіданнях сесії обласної ради, мотиви прийняття тих чи інших рішень озвучуються депутатами на засіданнях постійних комісій обласної ради, та на пленарних засіданнях сесії, доступ до яких є відкритим для громадськості.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

32. Також судова колегія критично оцінює посилання скаржника на судову практику у справах про приватизацію громадянами земельних ділянок в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки порядок надання земельних ділянок у приватну власність відрізняється від порядку надання земельних ділянок у постійне користування суб`єктам господарювання.

Інші доводи касаційної скарги були перевірені судами попередніх інстанцій та не спростовують вірних висновків судів.

33. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас за правилами частини другої цієї статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій і погоджується з їх висновками у справі.

Тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

34. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі №0640/4370/18, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі №0640/4370/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Т.Г. Стрелець

Суддя І.В. Желєзний