Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2018 року у справі №809/1329/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа №809/1329/17

адміністративне провадження №К/9901/38273/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року (суддя-доповідач Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Шинкар Т.І.) про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року у справі №809/1329/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 01.11.2016 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи, згідно заяви ОСОБА_2 від 01.11.2016. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушенням строків її подання. Надано Міністерству оборони України десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

4 січня 2018 року на адресу суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку, яка обґрунтована тим, що оскаржувану постанову суду Міністерством оборони України отримано 17 листопада 2017 року. Оскільки представник Міністерства оборони Попович Ю.І. територіально знаходиться у м. Львові, то вищевказану постанову відповідно до Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, було перенаправлено на адресу Західного територіального юридичного відділу для представника Міністерства оборони України. Враховуючи час на здійснення пересилки поштової кореспонденції, Західним територіальним юридичним відділом оскаржувану постанову суду отримано лише 01.12.2017 року вх. №1207.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року визнано неповажними наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Не погодившись, з ухвалою апеляційного суду, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що статтею 295 КАС України, в редакції чинній на час постановлення оскарженої ухвали суду, Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. На думку скаржника, суд при вирішенні питання щодо строків апеляційного оскарження правильно керувався п.13 Перехідних положень КАС України та положеннями статті186 КАС України (в редакції чинній на час винесення постанови судом першої інстанції), проте, при вирішенні питання про поновлення строків звернення до суду, був зобов'язаний керуватися статтею 295 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) і встановити, що апеляційна скарга подана в межах тридцятиденного строку з моменту її отримання.

Також скаржник зазначає про необґрунтованість посилань апеляційного суду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», оскільки у цій справі предметом дослідження був сплив саме значного періоду часу, натомість у цій справі, строк пропущено лише на шість днів, але в межах відведеного строку на апеляційне оскарження за новими правилами (місячного).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 13 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15 грудня 2017 року) визначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Згідно частини другої ст.186 КАС України (в редакції діючій на час прийняття постанови суду першої інстанції) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Отже, постанова суду першої інстанції, яка прийнята 6 листопада 2017 року може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, що встановлені статтею 186 КАС України, тобто - десять днів з дня отримання копії судового рішення.

Посилання касатора на те, що при вирішенні питання про поновлення строків має бути застосована стаття 295 КАС України (діюча з 15 грудня 2017 року) є безпідставними, оскільки стаття 295 КАС України визначає строк апеляційного оскарження і за правилами дії законів у часі, а також Перехідних положень КАС України, застосовується при вирішенні питання дотримання строків апеляційного оскарження рішень та ухвал судів, ухвалених і постановлених після набрання чинності новою редакцією КАС України.

Верховний Суд України, як і Конституційний Суд України, неодноразово наголошували на тому, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В даному випадку подією (фактом) є подання апеляційної скарги, а не заяви про поновлення строку її подання, яка є факультативною (допоміжною) при вирішенні питання щодо дотримання (поновлення) строків для безпосереднього подання такої скарги.

Враховуючи, що встановлений законодавством десятиденний строк апеляційного оскарження сплинув та апеляційна скарга подана до набрання чинності новою редакцією КАС України, питання про поновлення строків звернення до суду саме з цією апеляційною скаргою не можуть бути вирішені за правилами, які діють після її подання, оскільки визначальною підставою для поновлення строків є поважність причин його пропуску, а не встановлення законодавством нових строків, застосування і дія у часі яких чітко визначені законодавством.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію оскаржуваної постанови відповідачем отримано 17 листопада 2017 року, а апеляційну скаргу подано 8 грудня 2017 року, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального строку.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15 грудня 2017 року) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою станом на момент набрання чинності нової редакції КАС України не було відкрито, а апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності нової редакції Кодексу, суд апеляційної інстанції під час залишення апеляційної скарги без руху правильно керувався ст.298 КАС України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року, проте з урахуванням строків апеляційного оскарження, визначених статтею 186 КАС України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції).

Отже, доводи касатора про наявність підстав для застосування тридцятиденного строку на підставі приписів пункту 1 частини другої статті 295 КАС України не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Так, відповідно до статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, законодавством передбачено, як дії суду при подачі апеляційної скарги після закінчення строків, установлених Кодексом, так і дії суду у разі неподання у встановлений судом строк заяви про поновлення цього строку або визнання судом підстав для поновлення строку, вказаних у заяві, неповажними.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що гарантоване законодавством право апеляційного та касаційного оскарження судових рішень кореспондується із дотриманням особами порядку такого оскарження, зокрема, шляхом дотримання ними строків, що відповідає принципу правової визначеності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права

Суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що складність організації внутрішнього документообігу апелянта не можна вважати поважною причиною пропуску процесуального строку, а його пропуск на 6 днів не можна вважати незначним.

Таки чином, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції виконано вимоги статей 298, 299 КАС України, і доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом неправильно застосовано вказані норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року у справі №809/1329/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду