Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.05.2020 року у справі №823/191/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

Київ

справа №823/191/16

адміністративне провадження №К/9901/9195/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №823/191/16

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії (доплата за вислугу років судді), провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Рідзеля О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо не здійснення перерахунку судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року у сумі 2067 грн.;

1.2. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити перерахунок і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року у сумі 2067 грн.;

1.3. допустити до негайного виконання постанову суду у частині присудження грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а саме у сумі 2067 грн.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. Наказом в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області Таранкова І.М. від 26 листопада 2013 року № 9.1-а відповідно до статті 72 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» та Указу Президента України від 07 листопада 2013 року № 620/2013 ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області з 26 листопада 2013 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом та встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу з 26 листопада 2013 року у зв`язку із наявністю стажу роботи станом на 26 листопада 2013 року 00 років 00 місяців 00 днів.

2.1. Наказом в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області Окунь Т.В. від 03 квітня 2015 року № 4.2-а відповідно до пункту 5 статті 133 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» на підставі листа ГУДСА України в Полтавській області від 31 березня 2015 року № 02-19/141 про розрахунок стажу роботи на посаді судді позивачу припинено здійснювати виплату щомісячної доплати за вислугу років за відсутністю трирічного стажу роботи на посаді судді та скасовано пункт 2 наказу в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області Таранкова І.М. від 26 листопада 2013 року № 9.1-а в частині виплати надбавки за вислугу років 15 відсотків посадового окладу.

2.2. Наказом голови Комсомольського міського суду Полтавської області Крикливого В.В. № 13.1-а від 03 серпня 2015 року відповідно до частини 3 статті 22, частини 1 статті 58 Конституції України, Законів України «Про статус суддів», «;Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакції на час набуття такого права, на підставі Рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 № 73 скасовано наказ в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області Окунь Т.В. від 03 квітня 2015 року № 4.2-а про припинення здійснення виплат ОСОБА_1 ; позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 03 серпня 2015 року, в зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 03 серпня 2015 року - 1 рік 08 місяців 07 днів та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату невиплаченої щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді ОСОБА_1 за період з 03 квітня 2015 року по 02 серпня 2015 року.

2.3. Наказ від 03 серпня 2015 року № 13.1-а було направлено до ТУ ДСА у Полтавській області для виконання.

2.4. Листом від 02 березня 2015 року № 06-1052/3110 вказаний наказ повернуто до Комсомольського міського суду Полтавської області без виконання з посиланням на відсутність у судді ОСОБА_1 законних підстав на отримання щомісячної доплати за вислугу років.

2.5. Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, позов задоволено.

3.1. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. При цьому суди дійшли висновку про те, що судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.

IV. Касаційне оскарження

4. У касаційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

5. В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що суддя, стаж роботи якого на посаді судді складає менше 3 років, з набранням 28 березня 2015 року чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) не мають права на отримання щомісячної доплати за вислугу років. При цьому прикінцеві та перехідні положення Закону №192-VІІІ не містять положення стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. 28 березня 2015 року набув чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції.

10. Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, урегульовані статтями 133 і 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон).

11. Частиною 1 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

12. Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

13. Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

14. На час призначення позивача на посаду судді була чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина 5 статті 129).

15. Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є, зокрема відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень, соціального забезпечення.

16. Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

VI. Позиція Верховного Суду

17. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

18. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

23. Спірним питанням у цій справі є обмеження прав позивача в отриманні з дня набрання чинності закону України № 192-VІІІ, доплати за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу, яку він отримувв до набрання чинності вказаним законом.

24. Частиною п`ятою статті 129 Закону України від N2453-VI 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» було, зокрема встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків за наявності стажу роботи до 5 років.

25. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення цього принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

26. Отже, положення Закону України №192-VІІІ щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв`язку із статтею 58 Конституції України, застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

27. Зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

28. З урахуванням вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.

29. Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 10 вересня 2019 року (справа № 812/435/16) та від 30 вересня 2019 року (справа № 805/152/16-а).

30. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

31. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

32. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

33. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VIІ. Судові витрати

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду