Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №808/5518/14

адміністративне провадження №К/9901/1537/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - Управління МВС) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у складі судді Матяш О.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у складі колегії суддів: Головко О.В. (головуючий), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - Управління ДМС), треті особи: Управління МВС, Управління державної служби України в Запорізькій області, Державна фінансова інспекція України в Запорізькій області, про скасування наказу,-

установив:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати наказ Управління ДМС від 1 серпня 2014 року № 165-к «Про встановлення ОСОБА_2 стажу державної служби, надбавки за стаж державної служби та перерахунок зайво отриманих коштів».

Позивач вважає вказаний наказ неправомірним, оскільки підставою в ньому для скорочення її стажу вказано акт аудиторського звіту Управління ДМС, який не містить ні номеру, ні дати. До того ж її не було ознайомлено з цим актом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник звернувся до суду з касаційною скаргою. У скарзі зазначив, що рішення судів є незаконними, необґрунтованими та такими, що винесені при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Також скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення судів та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 у період із 26 вересня 1980 року по 1 червня 2000 року проходила службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України.

При цьому ОСОБА_2 було присвоєно спеціальні звання: 13 листопада 1981 року - рядовий внутрішньої служби; 31 серпня 1984 року - лейтенант внутрішньої служби; 5 вересня 1987 року - старший лейтенант внутрішньої служби; 6 грудня 1990 року - капітан міліції; 6 грудня 1994року - майор внутрішньої служби.

З 1 червня 2000 року наказом УДДУ ПВП в Запорізькій області від 29 травня 2000 року № 33 о/о ОСОБА_2 була звільнена з посади помічника начальника по роботі з особовим складом слідчого ізолятору ЯЯ-310/181 УДДУ ПВП в Запорізькій області у відставку (за віком). Вислуга років на день звільнення складала: 18 років 6 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні - 22 роки 2 місяці 19 днів.

Наказом начальника СІЗО від 6 листопада 2000 року № 45 ОСОБА_2 була призначена на посаду інспектора з контролю за виконанням судових рішень Запорізького слідчого ізолятору та прийняла присягу державного службовця.

На виконання листа ГУ МВС України в Запорізькій області від 29 травня 2014 року № 25/16 «Про рекомендації за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності УДМС України в Запорізькій області» 1 серпня 2014 року Управлінням ДМС винесено наказ № 165-к «Про встановлення ОСОБА_2 стажу державної служби, надбавки за стаж державної служби та перерахунок зайво отриманих коштів», яким позивачу встановлено стаж державної служби 6 років 1 місяць 21 день та надбавку за стаж державної служби у розмірі 15% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг державного службовця у розмірі 60 гривень.

Зі змісту аудиторського звіту про результати проведеного контрольного заходу в УДМС України в Запорізькій області, який став підставою для винесення оскаржуваного наказу, ОСОБА_2 вперше призначена на посаду державного службовця 01.10.2007, при цьому в стаж її державної служби безпідставно включено період служби в органах внутрішніх справ у виправних закладах, інспекціях виправних робіт, оскільки відповідно до Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Головного управління державної служби України №270/551 від 12.10.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2007 року за №1243/14510, особам, які призначенні на посаду державного службовця після 30.01.2007 до стажу державної служби не зараховується служба в ОВС з присвоєнням спеціального звання внутрішньої служби.

Не погоджуючись із цим наказом ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій ? без змін.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби».

Пунктом 2 постанови визначено, що до стажу державної служби, зокрема, зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби (установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підрозділи кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань.

Також до стажу державної служби включається час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (пункт 3 Постанови).

Згідно підпункту 3.2 пункту 3 Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Головного управління державної служби та Міністерства праці та соціальної політики від 12 жовтня 2007 року №270/551 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 5 листопада 2007 року за №1243/14510) у період з 10.06.2006 до 30.01.2007 час служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу включається до стажу державної служби відповідно до положень абзацу двадцять другого пункту 3 Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7.06.2006 N 804 "Про доповнення пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 7.06.2006 N 804), яка набула чинності з 10.06.2006).

До стажу державної служби включається час служби осіб, які перебували в кадрах Міністерства внутрішніх справ на посадах рядового чи начальницького складу і яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 №114, присвоєно спеціальні звання, установлені законодавством (як спеціальні звання міліції, так і внутрішньої служби), за умови, що фінансування заробітної плати за вказаними вище посадами рядового та начальницького складу здійснювалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Якщо державним службовцям час служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу був включений до стажу державної служби, то після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 №36 "Про внесення зміни до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 №36) цей стаж не переглядається.

Відповідно до підпункту 3.3 у період з 30.01.2007 - відповідно до абзацу двадцять другого пункту 3 Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 №36, яка набула чинності з 30.01.2007), до стажу державної служби включається час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Підпунктом 4.1 передбачено, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У разі виходу особи на пенсію до набрання чинності відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 року № 804 та від 24 січня 2007 року № 36, перерахунок стажу державної служби їй не здійснюється.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 вийшла у відставку 1 червня 2000 року, тобто до набрання чинності постановами Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 року № 804 та від 24 січня 2007 року № 36, тому у відповідача були відсутні законні підстави для перерахунку останній стажу державної служби.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність наказу Управління ДМС від 1 серпня 2014 року № 165-к та скасування останнього.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

За таких обставин доводи касаційної скарги ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин справи, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Висновки судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги позивача слід відмовити.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду