Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.09.2018 року у справі №816/3064/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2018 року

м. Київ

справа №816/3064/14

адміністративне провадження №К/9901/5903/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 (суддя Сич С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 (колегія суддів: Ральченко І.М., Бершов Г.Є., Катунов В.В.)

у справі №816/3064/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар"

до Реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області, треті особи Фермерське господарство "Берегове", ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення.

І. ПРОЦЕДУРА

1. У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар" (надалі - позивач, ТОВ "Давидівський дар") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області, треті особи - Фермерське господарство "Берегове", ОСОБА_1, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області № 4802905 від 07.08.2013 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, загальною площею 3,5867 га (кадастровий номер НОМЕР_1, орендодавець ОСОБА_1, орендар ФГ "Берегове").

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015, позов задоволено повністю.

3. 26.03.2015 відповідач - Реєстраційна служба Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу. Просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2015 відкрито касаційне провадження.

5. 18.01.2018 справу передано до Верховного Суду.

6. До Верховного Суду учасники справи жодних клопотань, заяв не подавали.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 18.02.2008 між ТОВ "Давидівський дар" (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено договір оренди землі № 73, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,5867 гектарів. Відповідно до п. 5 даного договору договір укладено на 10 років. Згідно з п. 40 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 23-24).

8. Згідно акту-приймання до договору оренди землі від 18.02.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку за адресою: с. Давидівка, Пирятинський район, Полтавська область, загальною площею 3,5867 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14).

9. Реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного у 2008 році, було проведено Пирятинським відділенням Полтавської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.02.2008 за № 040856000086 ( а.с. 24, а.с. 38).

10. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5300289622013 від 21.05.2013 (а.с. 72-74) вбачається, що до Державного земельного кадастру не було перенесено відомості з Державного реєстру земель щодо оренди вказаної земельної ділянки ТОВ "Давидівський дар" на підставі договору оренди.

11. 27.06.2012 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2011 № 1-2544, посвідченого нотаріально, ОСОБА_1 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 3,5867 га, що розташована: Полтавська область, Пирятинський район, Давидівська сільська рада (за межами населеного пункту), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 109).

12. 09.07.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області Воротеляк О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3773375, яким вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, що розташована: Полтавська область, Пирятинський район, Давидівська сільська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, за ОСОБА_1 (а.с. 116).

13. Між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ "Берегове" (орендар) було укладено договір оренди землі №109 від 01.07.2013, за умовами якого орендодавець на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 27.06.2012 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 5894090 від 09.07.2013 передає, а орендар приймає у довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Давидівльської сільської ради Пирятинського району Полтавської області за кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 3,5867 гектарів (а.с. 126-130).

14. 23.07.2013 уповноваженою особою ФГ "Берегове" подано до Реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), а саме: про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, реєстраційний номер 99855753238, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 (а.с. 119). Разом із заявою подано: паспорт громадянина України; копію реєстраційного номера облікової картки платника податку; довіреність, квитанція про сплату державного мита, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серія та номер НВ - 5300289622013 від 21.05.2013, договір оренди землі № 109 від 01.07.2013 (а.с. 120-136).

15. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області Воротеляк О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4802905 від 07.08.2013 вирішено провести державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки на земельну ділянку з реєстраційним номером 99855753238, що розташована: Полтавська область, Пирятинський район, Давидівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, за суб'єктом ФГ "Берегове" (а.с. 71).

16. Листом відділу Держземагенства у Пирятинському районі Полтавської області від 20.03.2014 № 01-11/0457 повідомлено ТОВ "Давидівський дар" про зменшення площі рільних земель, що перебувають в його оренді на 43,1029 га, внаслідок реєстрації договорів оренди, укладених ФГ "Берегове" з власниками паїв (спадкоємцями), зокрема, ОСОБА_1 (а.с.43).

17. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 16.10.2014 у цивільній справі №544/751/14-ц, яке набрало законної сили 16.10.2014, зокрема, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5867 га (кадастровий номер НОМЕР_1) № 109 від 01.07.2013, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Берегове" - запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ІДН № 4802905 від 07.08.2013 (а.с. 162-172).

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

18. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на час прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію договору оренди з ФГ "Берегове" право оренди вказаної земельної ділянки було зареєстровано за орендарем ТОВ "Давидівський дар" на підставі договору оренди землі від 18.02.2008 № 73, укладеного строком на 10 років.

19. Позивач покликався виключно на неправомірність дій державного реєстратора, які полягають в тому, що державний реєстратор всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не перевірив наявність або відсутність суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами. Звертав увагу на те, що Державна реєстраційна служба України своїм листом від 06.08.2013 з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, надавала відповідні роз'яснення. Таким чином, державний реєстратор мав направити запит до відділу Держгеокадастру з метою перевірки цієї інформації.

20. Відповідач заперечув проти позову. Вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4802905 від 07.08.2013 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703.

21. Третя особа ФГ "Берегове" позову заперечувала також.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

22. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

23. Також суди взяли до уваги, що договір оренди земельної ділянки площею 3,5867 га (кадастровий номер НОМЕР_1) № 109 від 01.07.2013, на підставі якого державним реєстратором прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4802905 від 07.08.2013 та зареєстровано за ФГ "Берегове" право оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 99855753238, визнано недійсним рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 16.10.2014 (цивільна справа № 544/751/14-ц).

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

24. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та вважає, що при вирішенні спору судами було неправильно застосовано положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

25. Суди дійшли помилкового висновку, що відповідач не здійснив запиту для отримання інформації про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, які здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, оскільки для державної реєстрації уповноважена особа заявника надала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, в якому встановлено відсутність відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки, відомостей про оренду, суборенду.

26. Посилання судів на лист Державної реєстраційної служби від 06.08.2013 № 2951/05-15-13 вважає безпідставним, оскільки на момент проведення реєстраційної дії (07.08.2013) відповідач про нього не знав.

27. Суди не взяли до уваги, що підставами позову не був факт визнання в судовому порядку недійсним договору оренди землі № 109 від 01.07.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Берегове". Крім того, на час вчинення оскаржуваної реєстрації дії цей договір був чинним.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

а) щодо юрисдикції

29. Суд звертає увагу, що сторона у касаційній скарзі не порушує питання щодо належності справи до адміністративної юрисдикції. Між сторонами також немає спору щодо дійсності чи виконання договору оренди землі. Предметом спору є правомірність реєстраційних дій державного реєстратора, а правове питання, яке зумовило спір - чинність договору оренди, укладеного ФГ "Берегове" з власником земельної ділянки ОСОБА_1

30. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

31. Процедура державної реєстрації майна та майнових прав має на меті фіксування факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і завжди у часі слідує за юридичним фактом, на підставі якого виникає, змінюється, або припиняється право або його обтяження. Такий юридичний факт називається "підставою" для державної реєстрації. Сама державна реєстрація не може бути юридичним фактом чи замінити його.

32. Змістом державної реєстрації є визнання і підтвердження факту, тобто вона має правозасвідчувальне значення, а не правовстановлююче. Тому скасування державної реєстрації не є свідченням недійсності підстави для її проведення.

33. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав та перевіряє зміст поданих документів відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У цих правовідносинах державний реєстратор здійснює владні управлінські функції, адже вчиняє юридично значимі дії від імені держави, його рішення є обов'язковими.

34. Право особи на звернення до суду у разі, якщо остання вважає, що рішенням, діями або бездіяльністю з боку суб'єкта владних повноважень порушені її права, гарантоване ст. 55 Конституції України та ст.5 КАС України. Праву особи на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів кореспондує обов'язок суду забезпечити доступ до суду і за наявності відповідних підстав - розглянути справу та вирішити спір.

35. Особа, яка вважає, що її права порушено, має право самостійно обрати якими саме способами правового захисту скористатися, яку визначити підставу та предмет позову та, відповідно, до якого суду звернутися.

36. Відповідно до частини 10 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

37. Отже, особа має право оскаржити рішення про державну реєстрацію (реєстраційну дію). У цьому випадку відповідачем у справі є державний реєстратор, підставою позову - протиправність оскаржуваного рішення, а предметом - визнання рішення протиправним та скасування. Інші особи, якщо державна реєстрація зачіпає їх права (іпотекодавці, стягувачі, кредитори, співвласники, орендарі тощо), можуть брати участь у справі як треті особи, що не заявляють самостійних вимог. У цьому випадку спір є публічно-правовим і належить до адміністративної юрисдикції.

38. Особа може оскаржувати підставу реєстраційної дії (відповідний правочин, свідоцтво, рішення) і, як наслідок, ставити питання про скасування державної реєстрації, яка була вчинена на цій підставі. Така вимога є похідною. У цьому випадку відповідачем є сторона договору, орган, який видав свідоцтво чи прийняв рішення. Натомість, державний реєстратор є похідним відповідачем.

39. Таким чином, вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію (реєстраційної дії) може бути основною або похідною.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

41. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: … вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

42. Отже, якщо вимога про скасування реєстраційної дії є основною, таку справу розглядає адміністративний суд. Якщо ця вимога є похідною від позову щодо підстави реєстрації, тоді справу розглядає загальний або господарський суд.

43. У справі, що розглядається, позивач оскаржує лише реєстраційну дію і не ставить вимог щодо правомірності договору оренди землі, укладеного між ФГ "Берегове" та власником земельної ділянки ОСОБА_1, який став підставою вчинення оскаржуваної реєстраційної дії - це питання було предметом окремого цивільного спору і вирішено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 16.10.2014 (цивільна справа № 544/751/14-ц). Отже, справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

44. Правовий висновок про належність цієї категорії спорів до адміністративного судочинства надано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16. Відступивши від правових висновків, викладених раніше у постановах від 4 та 18.04.2018 року (№ 817/1048/16 та № 804/1001/16 відповідно), а також у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 (№ 826/4858/15) Велика Пала Верховного Суду дійшла такого висновку:

"…Зі змісту позовних вимог та мотивів, якими керувалися суди, задовольняючи ці вимоги, убачається, що предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем. Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права користування на згадану вище земельну ділянку, як і питання, пов'язані з реалізацією права власності на неї чи дотримання умов укладених останнім цивільно-правових угод перед судом не порушено.

45. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства".

б) щодо суті

46. Згідно з статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав

47. Частиною 1 статті 15 Закону передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

48. Частиною 4 статті 15 Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

49. Частиною 4 статті 3 Закону встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

50. Частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла станом на час укладення вказаного договору оренди землі від 18.02.2008) визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

51. 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про Державний земельний кадастр".

52. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

53. Відповідно до пункту 8 1 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

54. З системного аналізу повноважень державного реєстратора вбачається, що одним із його обов'язків є обов'язок з'ясувати відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. З цією метою державний реєстратор має обов'язок запитувати інформацію від відповідних органів, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

55. Судами встановлено, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5300289622013 від 21.05.2013 до Державного земельного кадастру не було перенесено відомості з Державного реєстру земель щодо оренди вказаної земельної ділянки ТОВ "Давидівський дар" на підставі договору оренди. Проте реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеного позивачем - ТОВ "Давидівський дар" у 2008 році була проведена Пирятинським відділенням Полтавської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.02.2008 за № 040856000086.

56. Наявність такої суперечності між заявленим ФГ "Берегове" та вже зареєстрованим правом ТОВ "Давидівський дар" у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови в державній реєстрації прав ФГ "Берегове".

57. Суд погоджується з висновками судів про те, що всупереч наведеному, відповідач не зробив запит для отримання інформації про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, що, як наслідок, призвело до прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4802905 від 07.08.2013.

58. Доводи скаржника про те, що на момент вчинення державним реєстратором оскаржуваної реєстраційної дії не було рішення суду, що набрало законної сили, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Берегове», колегія суддів відхиляє.

59. Оцінка законності вчинення реєстраційної дії не залежить від наявності судового рішення, якщо таке судове рішення було прийнято пізніше, ніж проведення самої реєстраційної дії. Окрім того, підставами позову не було судове рішення, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 109 від 01.07.2013, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Берегове"- запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ІДН № 4802905 від 07.08.2013. Суди попередніх інстанціх, надаючи оцінку діям державного реєстратора, лише застосували наслідки недійсності цього правочину. Колегія суддів вважає таке застосування ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України правильним.

60. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції у справі, яким позов задоволено.

61. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 346, 347 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб