Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2018 року у справі №804/1548/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 804/1548/16

адміністративне провадження № К/9901/35755/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (суддя - Турлакова Н. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (головуючий суддя - Ясенова Т. І., судді: Головко О. В., Суховаров А. В. ) у справі №804/1548/16,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 30.10.2015 №0040711704 форми "Ш", яким позивачу визначено штраф у розмірі 20% в сумі 5020,19грн за порушення термінів сплати податку на додану вартість.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що відповідачем неодноразово допускались порушення календарної черговості зарахування коштів в порядку, визначеному пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та направлялись кошти на погашення пені за рахунок сплати основного боргу, при цьому сума основного боргу збільшувалась. Виключно через спрямування частини сплачених позивачем коштів на рахунок погашення пені, а не основної суми самостійно визначеного грошового зобов'язання, відповідачем здійснено невірний розрахунок штрафу за порушення термінів сплати податку на додану вартість. Позивач зазначає, контролюючий орган не має права застосовувати штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування коштів не з вини суб'єкта господарювання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
25.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.10.2015 №0040711704 в частині суми 1431,80грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки розрахунок суми штрафу на несвоєчасно сплачені ФОП ОСОБА_1 суми узгоджених грошових зобов'язань відповідачем проведено без врахування вірної кількості днів затримки сплати сум за податковими деклараціями з ПДВ за кожний період, податкове повідомлення-рішення від 30.10.2015 №0040711704 в частині суми 1431,80грн підлягає скасуванню.

5. В частині відмови у задоволенні позову, суди виходили з того, що оскільки погашення позивачем самостійно задекларованих сум ПДВ здійснювалася із затримкою, з урахуванням здійсненого судом розрахунку суми штрафу на несвоєчасно сплачені ФОП ОСОБА_1 суми узгоджених грошових зобов'язань, підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 30.10.2015 №0040711704 в частині суми 3588,20грн - відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 подала до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
25.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
30.05.2017, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України посадовою особою Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2013 по 30.04.2015, за результатами якої складено акт від 02.10.2015 №124/174/ НОМЕР_1.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за що відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачені штрафні санкції, та розраховано загальну суму штрафної санкції у розмірі 5020,19грн.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято оскаржуване у дані справі податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від
30.10.2015 №0040711704, згідно якого за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, ФОП ОСОБА_1 зобов'язано сплатили штраф у розмірі 20% у розмірі 5020,19грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у встановленому статтею 56 Податкового кодексу України порядку до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та до ДФС України, рішеннями яких скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від
30.10.2015 №0040711704 - без змін.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем до контролюючого органу було подано наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

-податкова декларація за серпень 2013 року №9059057914 від 20.09.2013 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 3372,00грн;

-податкова декларація за вересень 2013 року №9066944309 від 20.10.2013 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 2364,00грн;

-податкова декларація за жовтень 2013 року № 9075115745 від 20.11.2013 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 3110,00грн;

-податкова декларація за листопад 2013 року №9082770358 від 20.12.2013 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 0,00грн;

-податкова декларація за грудень 2013 року №9088400421 від 20.01.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 5491,00грн;

-податкова декларація за січень 2014 року №9009001075 від 20.02.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 55,00грн;

-податкова декларація за лютий 2014 року №9014906892 від 20.03.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 65,00грн;

-податкова декларація за березень 2014 року №9022570413 від 22.04.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 97,00грн. ;

-податкова декларація за квітень 2014 року №9028833693 від 20.05.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 47,00грн;

-податкова декларація за травень 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 63,00грн;

-податкова декларація за червень 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 1579,00грн. ;

-податкова декларація за липень 2014 року №9047427017 від 15.08.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 8806,00грн;

-податкова декларація за серпень 2014 року №9054283080 від 22.09.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 445,00грн;

-податкова декларація за вересень 2014 року №9060537057 від 20.10.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 2349,00грн. ;

-податкова декларація за жовтень 2014 року №9068747296 від 20.11.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 517,00грн;

-податкова декларація за листопад 2014 року №9059057914 від 20.09.2013 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 1456,00грн.

При цьому, судами також встановлено, що позивачем сплачувалися задекларовані суми узгоджених грошових зобов'язань, що підтверджено копіями платіжних доручень №498 від 30.04.2014, №497 від 30.04.2014, №507 від 20.05.2014, №521 від
18.06.2014, №529 від 27.06.2014, №555 від 28.07.2014, №556 від 28.07.2014, №559 від 28.07.2014, №558 від 28.07.2014, №553 від 28.07.2014, №552 від 28.07.2014, №554 від 28.07.2014, №551 від 28.07.2014, №557 від 28.07.2014, №549 від
28.07.2014, №550 від 28.07.2014, №576 від 15.08.2014, №592 від 20.11.2014, №624 від 20.11.2014, №647 від 22.12.2014, №677 від 27.04.2015, №679 від 27.04.2015, №676 від 27.04.2015, №678 від 27.04.2015, №661932 від 30.04.2015.

Судами встановлено, що проти факту затримки сплати податкових зобов'язань на загальну суму 3588,20грн позивач не заперечував, про що свідчать пояснення ФОП ОСОБА_1 від 25.07.2016 долучені позивачем до матеріалів справи (т.1, а. с.118-119).

Також, судами встановлено, що задекларовані податкові зобов'язання за серпень 2013 року в сумі 3372,00грн, граничний термін сплати яких 30.09.2013 сплачені платником із затримкою відповідно до платіжного доручення від 15.08.2014, внаслідок чого сума штрафу має становити 674,40грн; задекларовані податкові зобов'язання за вересень 2013 року в сумі 2364,00грн, граничний термін сплати яких 30.10.2013 сплачені платником із затримкою відповідно до платіжного доручення, внаслідок чого сума штрафу має становити 472,80грн; задекларовані податкові зобов'язання за жовтень 2013 року в сумі 3110,00грн, граничний термін сплати яких 30.11.2013 сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 25.11.2014, внаслідок чого сума штрафу не нараховується; задекларовані податкові зобов'язання за грудень 2013 року в сумі 5491,00грн, граничний термін сплати яких 30.01.2013 сплачені платником із затримкою декількома платежами, внаслідок чого сума штрафу має становити відповідно 50,00грн, 600,00грн. та 398,20грн; задекларовані податкові зобов'язання за січень 2014 року в сумі 55,00грн, граничний термін сплати яких 28.02.2014 сплачені платником із затримкою відповідно до платіжного доручення від
20.03.2014, внаслідок чого сума штрафу має становити 11,00грн; задекларовані податкові зобов'язання за лютий 2014 року в сумі 65,00грн граничний термін сплати яких 30.03.2014 сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 20.03.2014, внаслідок чого сума штрафу не нараховується, задекларовані податкові зобов'язання за березень 2014 року в сумі 97,00грн, граничний термін сплати яких 30.04.2014 сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 30.04.2014, внаслідок чого сума штрафу не нараховується; задекларовані податкові зобов'язання за квітень 2014 року в сумі 47,00грн, граничний термін сплати яких 30.05.2014 сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 20.05.2014, внаслідок чого сума штрафу не нараховується; задекларовані податкові зобов'язання за травень 2014 року в сумі 63,00грн, граничний термін сплати яких 30.06.2014 сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 27.06.2014, внаслідок чого сума штрафу не нараховується, задекларовані податкові зобов'язання за червень 2014 року в сумі 1579,00грн, граничний термін сплати яких 30.07.2014 сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 28.07.2014, внаслідок чого сума штрафу не нараховується; задекларовані податкові зобов'язання за липень 2014 року в сумі 8806,00грн, граничний термін сплати яких
30.08.2014 сплачені платником частково із затримкою: відповідно до платіжного доручення від 28.08.2014 по строку перераховано 2000,00грн, відповідно до платіжного доручення від 30.09.2014 перераховано 6806,00грн внаслідок чого сума штрафу має становити 1361,20грн; задекларовані податкові зобов'язання за серпень 2014 року в сумі 445,00грн, граничний термін сплати яких 30.09.2014 сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 30.09.2014, внаслідок чого сума штрафу не нараховується, задекларовані податкові зобов'язання за вересень 2014 року в сумі 2349,00грн, граничний термін сплати яких 30.10.2014 сплачені платником із затримкою, внаслідок чого сума штрафу має становити 468,80грн; задекларовані податкові зобов'язання за жовтень 2014 року в сумі 517,00грн, граничний термін сплати яких 30.11.2014 сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 20.11.2014, внаслідок чого сума штрафу не нараховується, задекларовані податкові зобов'язання за листопад 2014 року в сумі 1456,00грн, граничний термін сплати яких 30.12.2014 сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 22.12.2014, внаслідок чого сума штрафу не нараховується.

Судами також встановлено, що 09.04.2014 Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з
01.04.2012 по 20.03.2014, за результатами якої складено акт від 02.10.2015 №207/171/ НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ш" від
29.04.2014 №0005491701 про нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 20% в сумі 7754,42грн та №0005501701 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 10% в сумі 620,67грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
14.11.2014 у справі №804/7861/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005491701 та №0005501701 з підстав порушення відповідачем календарної черговості зарахування сплачених позивачем коштів в порядку, визначеному пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, а саме неодноразово направлялись кошти на погашення пені за рахунок сплати основного боргу, при цьому сума основного боргу збільшувалась.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У доводах касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною відмови у задоволення позивних вимог щодо скасування протиправного податкового повідомлення-рішення.

На думку позивача, суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позову, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, в порушення положень Кодексу адміністративного судочинства України, взявши на себе дискреційні повноваження органів державної фіскальної служби, здійснив власний розрахунок штрафу за порушення термінів сплати податку на додану вартість. На думку позивача, встановивши незаконність частини окремого положення індивідуального акта, а не окремого його положення, цей акт підлягає скасуванню повністю, оскільки визначення суми грошового зобов'язання (штрафної санкції) належить до виключної компетенції податкового органу, а суд не може підміняти функції суб'єкта владних повноважень та втручатися в його дискреційні повноваження. Також, позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно зазначено, що нею було визнано штраф в частині 3588,20грн, оскільки визнання штрафу протирічить суті пред'явленого позову. Податкове повідомлення-рішення є єдиним документом, яким визначається єдине грошове зобов'язання, що виключає можливість його часткового скасування.

10. У свою чергу Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не скористалася своїм правом та не подала заперечення на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

11.2. Підпункт 14.1.156. пункту 14.1 статті 14

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

11.3. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковий кодекс України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

11.4. Підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

11.5. Пункт 57.1 статті 57

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковий кодекс України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковий кодекс України.

11.6. Пункт 87.1 статті 87

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

11.7. Пункт 87.9 статті 87.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до Податковий кодекс України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

11.8. Пункт 126.1 статті 126.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених Податковий кодекс України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

11.9. Пункт 131.2 статті 131

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. На платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого податкового зобов'язання.

Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковий кодекс України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України в залежності від строку затримки сплати суми грошового зобов'язання.

13. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").

Відповідно до частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 30.10.2015 №0040711704 на суму 3588,20грн, суди дійшли правильного висновку, що оскільки погашення позивачем самостійно задекларованих сум ПДВ здійснювалася із затримкою, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сплачені позивачем кошти спрямовувались податковим органом при неповному погашенні податкового боргу, ще в рахунок оплати пені.

Таким чином, внаслідок порушення порядку погашення суми податкового боргу, сума податкового боргу була невірно обрахована, що призвело до неправильного розрахунку відповідачем розміру штрафу за порушення термінів сплати податку на додану вартість

Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема щодо проведення позивачем несвоєчасного, тобто з порушенням встановлених законодавством термінів, погашення самостійно задекларованих сум ПДВ до бюджету, а також враховуючи встановлені судами обставини щодо порушеного контролюючим органом порядку погашення суми податкового боргу, суд касаційної інстанції погоджується із висновком попередніх судових інстанцій щодо правомірності визначення позивачу штрафу у розмірі 3588,20грн за несвоєчасну сплату до бюджету зобов'язань з ПДВ, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

16. Посилання позивача на те, що оскільки позовною вимогою було скасування податкового повідомлення-рішення в повному обсязі, у зв'язку із безпідставним та неправильним розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, не мали законних підстав для скасування зазначеного рішення у певній частині, є необґрунтованими та відхиляються Верховним Судом, оскільки суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті вимог та встановивши факт порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ в певній сумі, що має наслідком нарахування фінансових санкцій за певний період часу, мають обов'язок перевірити правильність визначення такого періоду та розрахунок суми фінансових санкцій, що мають бути застосовані до платника податків, як міра відповідальності за допущене порушення вимог законодавства, та за наслідками такої перевірки встановити правильність такого визначення чи не погодитись з визначенням повністю або частково, оскільки саме таке рішення і в частині визначення розміру є предметом судового контролю. Такий обов'язок суду ґрунтується на основних засадах та принципах адміністративного судочинства.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення повністю внаслідок протиправного включення контролюючим органом до розрахунку штрафних санкцій лише частини - на суму 1431,80грн

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

18. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №804/1548/16 слід залишити без задоволення.

19. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №804/1548/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова