Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа №800/217/17

адміністративне провадження №А/9901/50/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючий: Стародуб О.П.,

судді: Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву громадської організації «Автономна Адвокатура» та ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017р. (суддя - Нечитайло О.М.) у справі №П/800/217/17 за позовом ОСОБА_1 та Громадської організації «Автономна Адвокатура» до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання частково незаконним та скасування указу,

встановив:

У травні 2017р. ОСОБА_1 та Громадська організація «Автономна Адвокатура» звернулись до Вищого адміністративного суду України з позовною заявою про визнання незаконними та скасування статей 1, 2 Указу Президента України від 15.05.2017р. №133/2017 «Про застосування персональних соціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2017р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачам строк до 16.06.2017р. для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29.06.2017р. позовну заяву повернуто позивачам.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 та Громадська організація «Автономна Адвокатура» подали заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених ст. 171-1 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду України від 09.08.2017р. відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 та Громадської організації «Автономна Адвокатура» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017р.

З 15.12.2017р. набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 3.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)" (далі - Закон №2147-VIII), та почав роботу Верховний Суд.

Відповідно до пункту 1 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Так, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 та ГО «Автономна Адвокатура» без руху Вищий адміністративний суд виходив з того, що позивачами в позові не зазначено в чому саме полягає порушення їх прав Президентом України при здійсненні владно-управлінських функцій та не наведено відповідного правового обґрунтування позовних вимог. Крім того, позивачами не надано до позовної заяви докази (чи причини неможливості їх подання) на підтвердження порушення їх прав з боку відповідача саме при здійсненні ним владних управлінських функцій. Крім того, судом вказано, що в позовній заяві позивачі вказують на недотримання Президентом України норм Конституції України при прийнятті спірного Указу, тоді як згідно зі статтею 171-1 КАС України на розгляд адміністративних справ можуть бути передані справи саме щодо законності нормативно-правових актів Президента України, а не їх конституційності.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачами отримано 31.05.2017р.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.05.2017р. про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_3, як головою Громадської організації «Автономна Адвокатура» та представником ОСОБА_1, 07.06.2017р. надано виправлення до позовної заяви з додатками.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29.06.2017р. позовну заяву повернуто позивачам.

Повертаючи позовну заяву суддя Вищого адміністративного суду України виходив з того, що надані представником Громадської організації «Автономна адвокатура» матеріали не свідчать про усунення ним недоліків, визначених в ухвалі від 26.05.2017р., оскільки в них не викладено обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги до Президента України, зокрема, відсутні будь-які доводи стосовно допущення конкретним суб'єктом владних повноважень порушень закону щодо позивача під час здійснення саме владних управлінських функцій та не надано доказів, які підтверджують порушення прав позивача з боку відповідача при їх здійсненні.

З такими висновками Вищого адміністративного суду України колегія суддів не погоджується з натупних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.) у позовній заяві зазначаються, зокрема: ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; зміст позовних вимог згідно із частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.

Пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.) визначено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Згідно із частиною п'ятою вищенаведеної статті адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в зазначеній редакції) на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представником Громадської організації «Автономна адвокатура» надано письмові виправлення до позовної заяви, в яких викладено обґрунтування позовних вимог та доводи щодо порушення, на його думку, відповідачем як суб'єктом владних повноважень закону щодо позивача під час здійснення владних управлінських функцій та надано письмові докази.

За таких обставин, висновки суду щодо невиконання Громадською організацією «Автономна адвокатура» вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не можна визнати обгрунтованими.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, що ОСОБА_3, як голова Громадської організації «Автономна адвокатура», подаючи виправлення до позовної заяви, в тому числі і в інтересах ОСОБА_1, не надав належних доказів на підтвердження своїх повноважень як адвоката, який може здійснювати представництво іншої особи в суді, зокрема ОСОБА_1

Посилання в обґрунтування заяви про перегляд на те, що ОСОБА_3 не здійснював представництво ОСОБА_1 в суді, а в якості керівника Громадської організації «Автономна Адвокатура» здійснює самопредставництво даної організації та групи позивачів, в яку об?єдналися ОСОБА_1 та вказана Громадська організація, є безпідставними та висновки суду у вказаній частині не спростовує, оскільки позовна заява подана від імені ОСОБА_1 та Громадської організації «Автономна Адвокатура» в особі її голови - ОСОБА_3, та підписана обома позивачами. В той час, як виправлення до позовної заяви на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, подано ОСОБА_3 як головою Громадської організації «Автономна Адвокатура» та представником позивача - ОСОБА_1

Враховуючи викладене, ухвала Вищого адміністративного суду від 29.06.2017р. в частині повернення позовної заяви Громадській організації «Автономна Адвокатура» підлягає скасуванню, а справа, у вказаній частині - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись пунктом 1 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017р.), статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.), суд, -

постановив:

Заяву Громадської організації «Автономна Адвокатура» та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017р. скасувати в частині повернення позовної заяви Громадської організації «Автономна Адвокатура», а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017р. залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук