Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.08.2018 року у справі №823/1272/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2019 року

Київ

справа №823/1272/17

адміністративне провадження №К/9901/59090/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 (суддя Гаврилюк В.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 (судді: Парінов А.Б. (головуючий), Беспалов О.О., Губська О.А.) у справі №823/1272/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому Товариство просить:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у включенні до акта перевірки висновків про завищення інших операційних витрат за 2015 рік на суму 713 089,00 грн;

- визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо невнесення до акта перевірки висновків про необхідність зменшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік на 125 311,53 грн;

- визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 227 348,02 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0003331401 від 13.07.2017;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Черкаській області прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 227 348,02 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки є помилковими, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам і наявним документам та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу ревізорами наданих документів, не витребування таких документів чи будь-яких пояснень від посадових осіб позивача в ході перевірки, невірного тлумачення чинного законодавства України. Відповідач безпідставно та з порушенням вимог Податкового кодексу України включив до акту перевірки висновки про завищення інших операційних витрат за 2015 рік на суму 713890,00 грн, не вніс висновки про необхідність зменшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік на 125311,53 грн та не прийняв податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачеві грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 227 348,02 грн, чим порушив права Товариства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду обґрунтовано тим, що оскаржувані дії податкового органу щодо складання актів перевірок вчиняються на виконання владних (управлінських) функцій, наданих суб`єкту владних повноважень згідно з вимогами податкового законодавства, а тому такі дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків, а, отже не порушують прав.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання контролюючого органу прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 227348,02 грн, суди вказали, що прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки платника податків є правом, а не обов`язком контролюючого органу та відноситься до внутрішньої компетенції такого органу, а суд не може перебирати на себе такі повноваження шляхом зобов`язання прийняти певне рішення.

В частині відмови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003331401 від 13.07.2017 суди дійшли висновку про його обґрунтованість з огляду на те, що позивачем списано безнадійну дебіторську заборгованість без використання сформованого резерву сумнівних боргів, якого було достатньо для списання безнадійної дебіторської заборгованості, і такі дії платника податків призвели до порушення п. 11 ПСБО-10, п. 20 ПСБО-16 та завищення інших операційних витрат за 2015 рік на суму 713 088,90 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0003331401 від 13.07.2017, а також вимог позивача щодо визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 265/23-00-14-0107/32316860 від 29.06.2017, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Під час проведення вказаної перевірки контролюючим органом було виявлено порушення позивачем вимог пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, п. 10 п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 80 823,00 грн, за І квартал 2016 року на суму 11177,00 грн, за ІІІ квартали 2016 року на суму 25 801,00 грн та завищено за півріччя 2016 року на суму 93 828,00 грн, за 2016 рік на суму 97 694,00 грн, за І квартал 2017 року на суму 43423,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем списано безнадійну дебіторську заборгованість в сумі 713 088,90 грн без використання сформованого резерву сумнівних боргів у сумі 1 074 129,00 грн. Контролюючий орган вважає, що оскільки для списання безнадійної дебіторської заборгованості в сумі 713 088,90 грн було достатньо сформованого ТОВ «Катеринопільський Торговий Дім» резерву сумнівних боргів, який склав 1 074 129, грн, то відповідно позивач безпідставно здійснив списання безнадійної дебіторської заборгованості на інші операційні витрати.

Також судами встановлено, що позивач сформував резерв сумнівних боргів на суму 1 074 129,00 грн та відніс зазначену суму до складу інших витрат операційної діяльності бухгалтерськими проведеннями Дт 944 - Кт 381 на суму 60 652,36 та Дт 944 - Кт383 на суму 1 013 476,78 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Товариство цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у необ`єктивній оцінці фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства, посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі та позовній заяві позивачем не вказано. Позивач вказує на те, що ним були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність списання безнадійної дебіторської заборгованості та включення її до інших операційних витрат, а норми чинного законодавства не містять заборони списання безнадійної дебіторської заборгованості на інші операційні витрати понад резерв сумнівних боргів.

9. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 44.2 статті 44.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

10.3. Пункт 61.1 статті 61.

Податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

10.4. Підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

10.5. Пункт 75.1 статті 75.

Контролюючі органи мають проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні і невиїзні) та фактичні перевірки.

10.6. Пункт 77.1 статті 77.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

10.7. Пункт 77.4 статті 77.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

10.8. Пункт 86.1 статті 86.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

10.9. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

10.10. Підпункт 139.2.1 пункту 139.2 статті 139.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

11. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 № 237.

12.1. Пункт 4.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

12.2. Пункт 5.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

12.3. Пункт 6.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

12.4. Пункт 7.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

12.5. Пункт 8.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

12.6. Пункт 10.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

12.7. Пункт 11.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

12.8. Пункт 13.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

Метод визначення величини резерву сумнівних боргів.

Сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

Залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання у звітному році.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 № 318.

13.1. Пункт 5.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

13.2. Пункт 6.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

13.3. Пункт 20.

До інших операційних витрат включаються, зокрема інші витрати операційної діяльності.

14. Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Обов`язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків.

Акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов`язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій. Висновки, викладені у акті перевірки, не породжують обов`язкових юридичних наслідків, лише прийняті контролюючим органом рішення (податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) і є підставою для виникнення у позивача прав чи обов`язків.

Дії зі складання акту за результатами проведеної перевірки, з відображенням в ньому відповідної інформації та висновків, не можуть порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах та не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов`язків.

16. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Підстави для списання безнадійної заборгованості мають бути належним чином документально підтверджені й оформлені. Установленого нормативними документами порядку списання такої заборгованості немає, тому кожне підприємство встановлює власний порядок.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Таким чином у разі визнання поточної дебіторської заборгованості безнадійною така списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат лише у разі якщо щодо такої заборгованості створення резерву сумнівних боргів не передбачено або якщо такого резерву не достатньо.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій надавали оцінку встановленим обставинам справи.

20. Розв`язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо списання безнадійної дебіторської заборгованості без використання сформованого резерву сумнівних боргів, а відповідно завищення інших операційних витрат за 2015 рік, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72-78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема і щодо оцінки доказів, та дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення інших операційних витрат.

21. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачем не надано жодного належного доказу, зокрема первинних документів, які б підтверджували посилання Товариства як на підставу правомірності віднесення списаної безнадійної дебіторської заборгованості до інших витрат операційної діяльності, на той факт, що безнадійна дебіторська заборгованість у розмірі 713 088,90 грн не входила у сформований Товариством резерв сумнівних боргів на суму 1 074 129,14 грн.

Як вбачається з правових норм, що регулюють спірні правовідносини при формуванні резерву сумнівних боргів величина такого резерву визначається за одним із двох методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності. Нарахована сума резерву сумнівних боргів відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. При цьому у примітках до фінансової звітності наводиться, зокрема, інформація про метод визначення величини резерву сумнівних боргів, суми поточної дебіторської заборгованості в розрізі її класифікації за строками непогашення, залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання у звітному році.

Таким чином при формуванні резерву сумнівних боргів та відображенні сум такого резерву у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат позивач повинен мати документи, які підтверджують який метод застосовувався платником податків при формуванні такого резерву, розрахунку його величини, по яких контрагентах був нарахований резерв та в яких розмірах.

Проте як вбачається з матеріалів справи будь - яких документів, які б підтверджували як формувався резерв сумнівних боргів, розраховувалась його величина та по яких саме контрагентах, позивачем не надано, що виключає можливість стверджувати, що заборгованість контрагентів, яка була списана позивачем як безнадійна дебіторська заборгованість не входила до такого резерву.

Колегія суддів також наголошує, що законодавством чітко визначено, що поточна дебіторської заборгованість, яка визнана безнадійною, може бути списана з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат лише у разі, якщо щодо такої заборгованості створення резерву сумнівних боргів не передбачено або якщо такого резерву не достатньо.

Як встановлено судами для списання безнадійної дебіторської заборгованості у сумі 713 088,90 грн по контрагентах МПП "Престиж" та ОСОБА_1 було достатньо сформованого Товариством резерву сумнівних боргів, який складав 1 074 129,14 грн.

22. Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства щодо визнання протиправними дії відповідача щодо включення до акта перевірки висновків про завищення інших операційних витрат за 2015 рік та визнання протиправною бездіяльність щодо невнесення до акта перевірки висновків про необхідність зменшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, оскільки діяльність фахівців контролюючого органу із складання акту перевірки є службовою діяльністю працівників органу державної податкової служби на виконання своїх посадових обов`язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Відносно позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та зобов`язати відповідача прийняти таке податкове повідомлення-рішення то як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанції прийняття податкового повідомлення-рішення є виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями) контролюючого органу, а з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції, в даному випадку відповідача, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Прийняття чи не прийняття податкового повідомлення - рішення за результатами перевірки входить до дискреційних повноваженнях суб`єктів владних повноважень, а тому суд не може втрутитись у внутрішню компетенцію таких органів, суд може лише надати оцінку правомірності такого податкового повідомлення рішення у разі його прийняття.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у разі якщо платник податків вважає, що він має законні підстави для зменшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств то такий платник податків не позбавлений права вносити зміни до раніше поданої податкової звітності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

24. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Товариством так і контролюючим органом.

25. За встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо безпідставного здійснення списання безнадійної дебіторської заборгованості на інші операційні витрати.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми, що регулюють спірні відносини та встановлені обставини справи, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі № 823/1272/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду