Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №826/11229/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №826/11229/16

адміністративне провадження №К/9901/31492/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Кобилянський К.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)

у справі №826/11229/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» (далі - Товариство) звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДФС) про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.07.2016 №0012251406.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про відсутність порушення платником податків норм податкового законодавства при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.07.2016 №0012251406.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що позивачем доведено правомірність проведення переоцінки інвестиційної нерухомості до рівня ринкової справедливої вартості на підставі звітів про оцінку майна, складених ТОВ «Ф.К. Титан», а тому при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість об'єктів нерухомості (активів ІСІ) з вартості таких активів, визначеної з урахуванням звітів про оцінку майна незалежного оцінювача, Товариство діяло у відповідності до норм чинного законодавства.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що звіти оцінки ТОВ «Ф.К. Титан» не є належною, допустимою та достатньою підставою для зміни балансової вартості активів ІСІ та зазначає, що позивачем занижено базу оподаткування на 58 960 13 грн., що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 11 792 023 грн.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло.

01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 24 червня 2016 року № 547/26-15-14-06-02/32162871 (том 1 а.с. 10-34).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2015 року на 11 792 023 грн.

Свої висновки контролюючий орган мотивував тим, що Товариство (компанія з управління активами ІСІ ПЗНВІФ «Прем'єрний» та ПЗНВІФ «МВФ) не мало права проводити зміну балансової вартості активів ІСІ на підставі звітів про оцінку ТОВ «Ф.К.Титан» від 29.12.2014 (складених згідно додаткових угод № 5 та № 6 від 19.12.2014 до договору № 14/10 від 14.10.2013), з огляду на те, що методика проведення оцінки активів ІСІ має бути єдиною та незмінною протягом року, що полягає або у здійсненні оцінки виключно за правилами бухгалтерського обліку, або виключно ні підставі звітів суб'єкту оціночної діяльності. З огляду на вищевикладене, а також те, що ТОВ «Ф.К.Титан у попередніх місяцях 2014 року до проведення переоцінки у грудні 2014 року об'єктів інвестиційної нерухомості не здійснював оцінку активів ІСІ, то підстав змінювати балансову вартість на підставі його звітів про оцінку та відповідно базу оподаткування ПДВ за березень 2015 року у позивача не було.

Також, податковий орган зазначає про відсутність на момент проведення перевірки у позивача належним чином оформлених первинних документів по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Ф.К.Титан» та відсутність доказів оплати наданих послуг.

На підставі акта, ДФС прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0012251406 від 13.07.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 840 29 грн., з яких 11 792 023 - за податковими зобов'язаннями та 2 948 006 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 55).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 1 Закону України «Про інститут спільного інвестування» встановлено, що активи інституту спільного інвестування - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

Класифікація інституту спільного інвестування наведена у статті 7 зазначеного Закону.

Частиною 1 статті 63 ПК України встановлено, що компанія з управління активами - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією.

ТОВ «ВІП» у відповідності до ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (том 1 а.с. 58), протягом перевіряємого періоду здійснювало управління активами ІСІ пайових закритих недиверсифікованих венчурних інвестиційних фондів «Прем'єрний» та «Міжрегіональний венчурний фонд» (далі - ПЗНВІФ «Прем'єрний» та ПЗНВІФ «МВФ»).

30.10.2010 між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ВІП», яке діяло як компанія з управління активами ІСІ ПЗНВІФ «Прем'єрний» і ПЗНВІФ «МВФ», було укладено кредитні договори № 12 і № 13. Житлова та комерційна нерухомість була передано в іпотеку Банку для забезпечення зазначених вище кредитних договорів (том 1 а.с. 59-131).

У зв'язку з невиконанням ТОВ «ВІП» своїх зобов'язань за кредитними договорами, Банк надіслав на адресу Товариства листи-вимоги № 7377/1-2 від 07.10.2014 та № 7378/1-2 від 07.10.2014, в яких вимагав погасити кредитні заборгованості та зазначив, що у разі непогашення заборгованостей у встановлений строк банком буде ініційоване примусове звернення стягнення на предмети іпотек (том 1 а.с. 228-231).

В зв'язку з вищевикладеним та з метою визначення об'єктивної вартості чистих активів ІСІ станом на кінець 2014 року Товариство залучило на договірних засадах незалежного оцінювача майна - ТОВ «Ф.К.Титан» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15365/13, виданий Фондом державного майна України 17.10.2013, строком дії з 17.10.2013 по 17.10.2016).

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ф.К. Титан» (Виконавець) було укладено договір щодо надання оціночних послуг №14/10 від 14.10.2013, за умовами якого Виконавець зобов'язується за плату надавати Замовнику послуги, передбачені пунктом 1.2 цього договору, а Замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані послуги.

Згідно п. 4.1 і 4.3 даного договору, послуги, передбачені пунктом 1.2 цього договору, мають надаватися виконавцем замовнику після укладання додаткової угоди до цього договору.

19.12.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ф.К. Титан» (Виконавець) було укладено додаткові угоди №5 та №6 від 14.10.2013 щодо надання оціночних послуг (том 1 а.с. 167-173), за умовами яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати наступні послуги:

- незалежна оцінка об'єктів нерухомого майна, розташованих в житловому будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд. 16, а саме: квартир (загальною кількістю 159 одиниць), приміщень паркінгу (120 паркомісць), приміщень комерційного призначення (загальною кількістю 9 одиниць);

- незалежна оцінка об'єктів нерухомого майна, розташованих в житловому будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд., 16, а саме: квартир (загальною кількістю 20 одиниць), приміщень паркінгу (6 паркомісць).

Пунктами 1.2 - 1.3 цих додаткових угод визначено, що: оцінка зазначеного майна проводиться з метою визначення ринкової вартості майна для продажу та цілей оподаткування; вид вартості, яка підлягає визначенню, - ринкова; оцінка майна здійснюється за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Прем'єрний» і ПЗНВІФ «МВФ», до складу активів яких придбані зазначені об'єкти нерухомого майна, та управліннями активами яких здійснює ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти».

Згідно п. 2.1 та 4.3 зазначених додаткових угод, вартість робіт становить 18 350 грн. та відповідно 1 650 грн., виконавець зобов'язується визначити вартість кожного об'єкта оцінки станом на 29.12.2014.

За результатами виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Ф.К. ТИТАН» складено акти виконаних робіт (послуг) від 29.12.2014 на суми 18 350 грн. і 1 650 грн., а також звіти про незалежну оцінку № 29/12 і № 29/12-1 від 29.12.2014. Позивачем в повному обсязі було здійснено розрахунок з ТОВ «Ф.К. ТИТАН», що підтверджується платіжними дорученнями № 2132 і № 2133 від 23.02.2015.

З урахуванням складених ТОВ «Ф.К. ТИТАН» звітів про оцінку об'єктів нерухомого майна, здійснено переоцінку (дооцінку/уцінку) зазначених вище активів ПЗНВІФ «МВФ» та ПЗНВІФ «Прем'єрний», в тому числі здійснено уцінку нежитлових приміщень та паркомісць ПЗНВІФ «МВФ» на загальну суму 58 718 496 грн. та паркомісць ПЗНВІФ «Прем'єрний» на загальну суму 241 617 грн.

Протягом березня 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» набуло у власність предмети іпотек.

Лисами № 3868/1-2 від 28.04.2015 та № 4378/1-2 від 19.05.2015, від 01.09.2016 №5283/1-1 ПАТ «ВТБ Банк» повідомив позивача про погашення кредиторської заборгованості в сумах предметів іпотек.

Товариство під час набуття ПАТ «ВТБ Банк» предметів іпотеки - нерухомості ІСІ ПЗНВІФ «МВФ» та ПЗНВІФ «Прем'єрний» у власність, протягом березня 2015 року було нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по балансовій вартості нежитлових приміщень і паркомісць з рахуванням звітів про оцінку об'єктів нерухомого майна, складених ТОВ «Ф.К. ТИТАН».

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 9 ПК України встановлено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. а п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.11.2013 № 2669 затверджено Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій інститутів спільного інвестування.

Пунктом 1 зазначеного Положення встановлено, що бухгалтерський облік діяльності інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ) здійснюється відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей, установлених цим Положенням та Положенням про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 липня 2013 року № 1336, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 серпня 2013 року за № 1444/23976 (далі - Положення про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ).

Розділом ІІІ зазначеного положення встановлено, що активи ІСІ первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю (первісною вартістю) на дату зарахування активу до складу активів ІСІ.

Переоцінка активів ІСІ та відображення її результатів у бухгалтерському обліку здійснюються з періодичністю, встановленою для розрахунку вартості чистих активів Положенням про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ.

Результати проведених переоцінок активів ІСІ, що здійснюються згідно з Положенням про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ, відображаються в бухгалтерському обліку на відповідних рахунках з обліку активів, доходів, витрат або власного капіталу з відображенням у сукупному доході у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.07.2013 № 1336.

Відповідно до п.п. 21, 24 Положення про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ (в редакції чинній з 30.07.2013 до 10.12.2015) об'єкти нерухомості оцінюються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2007 року № 779, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2007 року за № 823/14090, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2003 року № 617, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2003 року за № 1054/8375, а у випадку залучення незалежного оцінювача майна - відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Компанія з управління активами зобов'язана дотримуватись обраної методики оцінки активів ІСІ протягом звітного року.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що оцінка/переоцінка активів ІСІ має здійснюватися у відповідності до стандартів бухгалтерського обліку, а у випадку залучення оцінювача майна відповідно до Закону України «Про оцінку майна , майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Наказом міністерства фінансів України затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість» (далі - Положення).

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про інвестиційну нерухомість та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно з п. 4 зазначеного Положення інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Пунктами 16, 17 Положення встановлено, що підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 N 817 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 35/10315. Обраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об'єктів інвестиційної нерухомості.

Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю повинна застосовуватися до дати вибуття, переведення інвестиційної нерухомості до операційної нерухомості та такої, що утримується для продажу, або, якщо стає не можливим достовірно визначити її справедливу вартість на дату балансу.

Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю ґрунтується на цінах активного ринку в тій самій місцевості в подібному стані за подібних умов договорів оренди або інших контрактів на дату балансу та не враховує майбутніх витрат на поліпшення нерухомості і відповідні майбутні вигоди у зв'язку з майбутніми витратами на поліпшення об'єктів інвестиційної нерухомості(п. 19 Порядку).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Відповідно до затвердженої позивачем внутрішньої облікової політики первісно нерухомість оцінюється за собівартістю. Витрати пов'язані з придбанням нерухомості слід включати до первісної вартості активу. Для оцінки справедливої (ринкової) вартості нерухомості може залучатись незалежний оцінювач, який включений до проспекту емісії інвестиційних сертифікатів відповідного інвестиційного фонду та є в реєстрі суб'єктів оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 72 Закону України «Про інститут спільного інвестування» оцінювач майна інституту спільного інвестування - суб'єкт господарювання, який проводить оцінку нерухомого майна під час його придбання або відчуження в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Оцінювач майна інституту спільного інвестування може проводити оцінку інших, ніж нерухоме майно, активів інституту спільного інвестування.

Оцінювач майна інституту спільного інвестування проводить його оцінку відповідно до договору, що укладається між оцінювачем та компанією з управління активами. Вимоги до договору про надання послуг з оцінки вартості нерухомого майна інституту спільного інвестування затверджуються Комісією.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що оцінка/переоцінка активів інститутів спільного інвестування передбачає можливість залучення суб'єктів оціночної діяльності, при цьому, у разі придбання чи відчуження активів таке залучення є обов'язковим.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, з огляду на те, що згідно п. 3 вказаного положення останнє не поширюється на інвестиційну нерухомість, особливості обліку якої визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Крім того, основними засобами в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» - є матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем у відповідності до норм чинного законодавства була визначена методика оцінки активів в обліковій політиці, згідно якої оцінка здійснюється у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», а у випадку планованого придбання чи відчуження об'єкту нерухомості з обов'язковим залученням суб'єкта оціночної діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про недотримання позивачем обраної методики оцінки активів ІСІ протягом звітного року, оскільки залучення суб'єкта оціночної діяльності у разі відчуження активів прямо передбачено законом та закріплено на рівні облікової політики на підприємстві, яка визначає основні принципи та підходи до проведення оцінки/переоцінки активів.

Наявні в матеріалах справи первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій та в сукупності з іншими доказами в повній мірі підтверджують реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ф.К. Титан», що нівелює доводи податкового органу про відсутність факту здійснення ТОВ «Ф.К. Титан» оцінки активів.

Крім того, суд касаційної інстанції враховує, що в матеріалах справи відсутні докази вручення контролюючим органом посадовим особам Товариства належним чином оформлених письмових запитів на отримання первинних документів до або в період проведення перевірки, відсутні докази відмови позивача у наданні таких документів, натомість в матеріалах справи міститься копія письмового запиту щодо надання завірених копій первинних документів без дати і номера, адресованого ТОВ «ВІП», що вручений головному бухгалтеру товариства 21.06.2016, тобто після закінчення проведення документальної планової виїзної перевірки.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.

Крім того, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про заниження позивачем бази оподаткування та як наслідок суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова