Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.05.2020 року у справі №810/1925/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2020 року

Київ

справа №810/1925/17

адміністративне провадження №К/9901/32875/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 (суддя - Виноградов О.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі №810/1925/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0008551403 та №0008541403.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що господарські операції по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» товарно-матеріальних цінностей здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, що є свідченням їх реальності та фактичного виконання, чим спростовується висновок податкового органу щодо безтоварності проведених операцій та порушення позивачем положень податкового законодавства. За викладеного, товариство вказує, що оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, підстави для проведення позивачу донарахувань відсутні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, мотивовано безпідставністю проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість, оскільки належними первинними документами, які були предметом дослідження під час розгляду справи в обох судових інстанціях, підтверджено настання реальних правових наслідків за взаємовідносинами з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд», зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Суди також зауважили, що недотримання податкової дисципліни контрагентом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №810/1925/17, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» з питань нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» за період з 01.03.2016 по 31.03.2016.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 152166,00грн та занижено сплату податку на додану вартість до державного бюджету на суму 389039,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 02.12.2016 №989/10-02-14-03/00378632/106 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0008551403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 583559,00грн, з яких 389039,00грн за основним платежем та 194520,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0008541403, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 152166,00грн.

Фактичною підставою для проведення позивачу вказаних донарахувань з податку на додану вартість став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування податкового кредиту за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» товару (олія соняшникова нерафінована), з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на невідповідність, наявних у позивача первинних документів, вимогам чинного бухгалтерського та податкового законодавства, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» здійснювало діяльність спрямовану на вчинення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам; всі операції з вказаним суб`єктом господарювання здійснені без мети настання реальних правових наслідків, як такі, що не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов`язань.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (покупець) на підставі договору постави від 28.03.2016 №28/03-5 мав господарські взаємовідносини по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» (постачальник) товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 1 названого договору постачальник зобов`язувався поставити (передати) у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язувався прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2015 року (далі - товар), наливом, згідно накладної (накладних) та акту (актів) приймання-передачі. Відповідно до вимог п. 2.2 договору якість олії соняшникової нерафінованої врожаю 2015 року, що відповідає ДСТУ 4492:2005, має підтверджуватися наступними документами: довідкою встановленого зразка про походження товару та сировини, використаної для його виробництва; копією, завіреною печаткою та підписом керівника заводу-виробника, експлуатаційного дозволу для потужностей виробництва, переробки та реалізації продовольчої продукції заводу-виробника; якісним посвідченням від заводу-виробника. Пунктом 2.4 договору визначено перелік характеристик, яким мав відповідати поставлений товар.

Згідно з п. 5.1 договору, пунктом поставки товару за договором є склад наливного вантажу Публічного акціонерного товариства «ІМЖК» (Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 45), умови поставки СРТ, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Передача товару здійснювалася в пункті поставки, визначеному п. 5.1 договору (п. 5.2 договору).

Судами також встановлено, що позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, такі також були предметом дослідження під час позапланової виїзної перевірки, зокрема договору, специфікації №1 до договору, згідно з якою було визначено кількість товару, його ціну, загальну вартість партії, якість товару, що поставлявся з відповідністю ДСТУ: 4492:2005 та строк поставки; видаткової накладної; податкової накладної; акта приймання-передачі товару; посвідчення якості товару «олії соняшникової нерафінованої невимороженої 1 ґатунку нефасованої ДСТУ: 4492:2005», згідно з якими визначено якість товару; рахунка-фактури, на підставі якого було здійснено оплату за поставлений товар; платіжне доручення, завірене печаткою Публічного акціонерного товариства «АСВІО БАНК». На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що перевезення здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» власними силами на склад наливного вантажу Публічного акціонерного товариства «ІМЖК».

Судами також встановлено, що договір №28/03-5 було укладено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» на виконання Контракту поставки від 22.03.2016 №22/03-2016, укладеного між позивачем (постачальник) та компанією Balmeronia Enterprises Ltd" (покупець).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого контракту постачальник поставляв та продавав, а покупець приймав та оплачував олію нерафіновану, українського походження, врожаю 2015 року. Відповідно до вимог п. 2.1 контракту загальна кількість товару визначалася в специфікаціях. Як убачається з п.п. 3.1, 3.2 названого контракту, ним визначено вимоги до якості товару. Згідно з вимогами п. 4.1 контракту товар постачався продавцем на умовах термінів поставки згідно «Інкотермс» в редакції 2010 року, викладених в специфікаціях до контракту, за винятком застережень, прямо передбачених контрактом.

На підтвердження фактичного виконання сторонами названого контракту, позивачем було надано копії первинних документів, які також було представлено контролюючому органу під час проведення перевірки господарської діяльності позивача, а саме: контракт, специфікацію №1, згідно з якою визначено умови поставки (п. 2.1: товар постачається постачальником на умовах СРТ перевезення оплачено до Публічного акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат», Іллічівський Морський Торговий порт, згідно «Інкотермс» в редакції 2010 року, за винятком застережень, прямо передбачених контрактом; договір про внесення змін №23/03 до контракту поставки, яким внесено зміни у п. 4.6 контракту, а саме, щодо дати поставки партії товару, якою вважається дата виконання обов`язку постачальником щодо передачі товару покупцю, а факт поставки підтверджується актом прийманням-передачі товару, підписаним представниками сторін; акт приймання-передачі товару за контрактом №22/03-2016, згідно з яким у місці передачі товару (Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 45, Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат») 31.03.2016 постачальник передав, а покупець прийняв олію соняшникову нерафіновану українського походження, виготовлену із насіння соняшника врожаю 2015 року, в кількості 149,78 тон; декларації митної вартості, згідно з якою названа олія була передана до митного оформлення. Оплата за поставлений товар була здійснена в повному обсязі, що підтверджується копією банківської виписки. Крім того, позивачем також було надано копію листа компанії «Balmeronia Enterprises Ltd» від 03.03.2016, згідно з яким названа компанія повідомляла позивача про намір придбати 330 тон олії соняшникової нерафінованої на певних умовах; копію листа адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» від 10.03.2016 №01-4/90а, згідно з яким позивач повідомляв назване товариство про готовність придбати орієнтовно 150 тон олії соняшникової нерафінованої за умови забезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» товару за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул . Транспортна, 45 .

Як встановлено судами, позивачем, на підтвердження походження прибраного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» товару, було надано копії договору №01/02-16 на переробку давальницької сировини насіння соняшнику, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛПРОДАКШЕН» (виконавець). Згідно з умовами названого договору, виконавцем надавалися ряд послуг: приймання та переробка насіння соняшника, що поставлявся замовником, в готову продукцію з подальшим відвантаженням за дорученням замовника на умовах договору; гідратація олії соняшникової нерафінованої з метою отримання олії соняшникової гідратованої і подальшим її відвантаженням за дорученням замовника; специфікації №1 до договору №01/02-16, якою визначено перелік наданих послуг, а саме: переробка 6000 тон насіння соняшника; зведеного акту з переробки сировини і виробництва готової продукції за період з 01.02.2016 по 31.03.2016, згідно з яким визначено товарний баланс руху сировини і готової продукції; експлуатаційного дозволу для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 21.05.2015 №65041/06/23.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області вказує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» з огляду на відсутність реальності проведення господарських операцій. Зокрема, відповідач вказує, що надані позивачем до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», враховуючи ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» здійснювало діяльність спрямовану на вчинення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. На переконання контролюючого органу, всі операції з вказаним суб`єктом господарювання здійснені без мети настання реальних правових наслідків, як такі, що не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов`язань. Відповідач вважає, що судами безпідставно не враховано доводи контролюючого органу щодо штучності формування позивачем даних податкового обліку без фактичного проведення господарських операцій. Скаржник вважає, що в розглядуваному випадку формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з названим контрагентом є неправомірним.

8. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

9.2. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

9.3. Пункт 198.1 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

9.4. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

9.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 1.

10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Пункт 2 статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

10.3. Стаття 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

13. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

14. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у заперечені на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надавали належну оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано умотивовану оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії) є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій, підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Зокрема, судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит стосуються господарських операцій за участі контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання продукції на підставі договору укладеного з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат».

21. На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» до матеріалів справи долучено банківські виписки про перерахування коштів за придибаний товар, що свідчить про понесення позивачем витрат на їх придбання.

22. Досліджені судами документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд», відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який, на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Податковий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

23. Посилання відповідача на недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» також умотивовано не прийнято судами першої та апеляційної інстанцій до уваги, оскільки акт перевірки не містить жодних посилань про наявність недоліків у їх оформленні. До того ж, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин під час судового розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції відповідачем надано не було.

Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

24. Чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

25. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію отриману відносно контрагента позивача, як на підставу для відмови у позові, також обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

26. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем у свою чергу не наведено переконливих доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а вказані у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем показників податкового обліку за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З урахуванням досліджених первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

28. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області без задоволення, а постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №810/1925/17 без змін.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №810/1925/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду