Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2018 року

Київ

справа №804/2948/17

адміністративне провадження №К/9901/5434/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Добродняк І.Ю. (головуючого), Бишевської Н.А., Семененка Я.В. від 21.11.2020 у справі №804/2948/17 за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області та просив: визнати протиправними дії прокуратури Дніпропетровської області щодо винесення Наказу №434к від 14.04.2017 про оголошення догани за неналежне виконання позивачем службових обов'язків та визнати протиправним та скасувати наказ №434к від 14.04.2017.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано Наказ №434к від 14.04.2017. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задоволено, постанову суду апеляційної інстанції скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працює прокурором в органах прокуратури з 1999 року. 15.12.2015 на підставі наказу №2164к від 14.12.2015 позивача призначено прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1. У період з 27.03.2017 по 04.04.2017 позивач перебував на лікарняному. 04.04.2017 у позивача було викрадено сумку з документами, службовим посвідченням та ключовим носієм реєстратора Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого ОСОБА_2 було негайно викликано поліцію та подано заяву про злочин. 05.04.2017 відомості про вказану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040030000833.

05.04.2017 позивач приступив до виконання своїх службових обов'язків та звернувся з усною заявою до регіонального Центру приймання дзвінків Центру сертифікації ключів та повідомив про крадіжку ключового носія та службового посвідчення.

За фактом втрати службового посвідчення та ключового носія прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_2 прокуратурою Дніпропетровської області згідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014, проведено службове розслідування (перевірку), за результатами якої складений висновок, затверджений Прокурором Дніпропетровської області 14.04.2017.

Проведеним службовим розслідуванням (перевіркою) встановлено, що прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, старший радник юстиції, ОСОБА_2 04.04.2017, у період тимчасової непрацездатності, у порушення пункту 4.1 Інструкції про службове посвідчення працівника прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 11.06.2012 №55, у результаті недбалого ставлення до своїх службових обов'язків не забезпечив належного зберігання службового посвідчення, внаслідок чого воно було втрачено. У порушення пункту 4.5 Інструкції про службове посвідчення працівника прокуратури України, ОСОБА_2 негайно не повідомив керівника прокуратури про втрату посвідчення.

Також, ОСОБА_2 у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про електронний цифровий підпис», Інструкції про поводження з ключовими документами і носіями, затвердженої 05.11.2012 заступником Генерального прокурора України, не вжив необхідних заходів для безпечного зберігання ключового носія, не повідомив Центр сертифікації ключів (ЦСК) або адміністратора ЦСК у Дніпропетровській області (регіональний центр реєстрації - відділ інформаційних технологій прокуратури області) про тимчасове припинення виконання своїх службових обов'язків у зв'язку з хворобою з 27.03.2017, що призвело до втрати 04.04.2017 ключового носія та створило умови для розголошення конфіденційної інформації, що міститься у Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Опитаний в ході службового розслідування (перевірки) прокурор Лисенко О.М. стосовно обставин крадіжки його особистих речей, а також службового посвідчення працівника прокуратури та ключового носія надавати пояснення відмовився у порядку ст. 63 Конституції України.

Відповідно до наданого ОСОБА_2 листка тимчасової непрацездатності, він перебував на лікарняному у зв'язку з хворобою з 27.03.2017 по 05.04.2017.

Наказом прокурора Дніпропетровської області №434к від 14.04.2017 за неналежне виконання службових обов'язків, що виразилось у недбалому зберіганні службового посвідчення посадової особи органів прокуратури України, невжитті заходів для безпечного зберігання ключового носія, внаслідок чого вони були втрачені, прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області старшому раднику юстиції ОСОБА_2, оголошено догану.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги зазначив, що Положенням про службове посвідчення працівника прокуратури України не передбачено відповідальності за втрату службового посвідчення. Про втрату службового посвідчення позивач невідкладно повідомив керівнику прокуратури. Судом враховано, що про викрадення сумки з документами, службовим посвідченням та ключовим носієм позивачем було негайно повідомлено органи поліції та подано відповідну заяву, тобто жодного наміру на втрату посвідчення та ключового носія у позивача не було, більш того, їх було викрадено разом з іншими речами, а не втрачено. Відмовляючи в позові в частині вимог про оскарження дій відповідача суд зазначив, що відповідач діяв відповідно до вимог своїх службових обов'язків, а тому після проведення службової перевірки та встановлення підстав для винесення даного наказу не порушував жодних вимог чинного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани прийнятий відповідачем, зважаючи на встановлені службовим розслідуванням порушення ОСОБА_2 норм Закону України «Про електронний цифровий підпис», на підставі п.1 ч.1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», ч.1 ст.8, п. 1 ст.9 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

ОСОБА_2 оскаржив в касаційному порядку вказане судове рішення апеляційного суду з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Просить рішення апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що на момент викрадення у нього службового посвідчення органів прокуратури, перебував на лікарняному та не виконував жодних службових обов'язків. Про втрату посвідчення та ключового носія позивач негайно повідомив керівника прокуратури та регіональний Центр сертифікації ключів.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на касаційну скаргу, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.

Частиною 3 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

За правилами статті 8 Дисциплінарного статуту, затвердженого Верховною Радою України дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Згідно із статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку (стаття 11 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 № 104 підставами для проведення службового розслідування (перевірки) є: допущення витоку мовної та видової інформації на об'єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, таємної, службової та іншої інформації, яка містить таємницю що охороняється законом, втрати таємних документів і матеріалів, порушення режиму секретності та пропускного режиму до службових приміщень прокуратур утрата, пошкодження печаток, штампів, майна прокуратури (п.2.1.7 Інструкції); утрата або викрадення у працівника прокуратури службового посвідчення (п.2.1.9 Інструкції).

За правилами п.п.10.1, 10.6 Інструкції результати службового розслідування (перевірки) оформляються висновком, який підписується головою та членами комісії, затверджується керівником органу прокуратури, який його призначив.

За результатами службового розслідування (перевірки) працівники прокурати можуть бути притягнуті до встановленої законом відповідальності, у тому числі, з урахуванням пропозицій, викладених у висновку службового розслідування (перевірки).

Як правильно враховано судом апеляційної інстанції, передумовою прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 14.04.2017 №434к стало проведене прокуратурою Дніпропетровської області службове розслідування за фактом втрати позивачем службового посвідчення та ключового носія, за результатом якого складений відповідний висновок, затверджений Прокурором Дніпропетровської області 14.04.2017. У ході проведеного службового розслідування досліджувались обставини стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку, які пов'язані з подією, що сталася 04.04.2017, а саме: викрадення у позивача сумки з документами, службовим посвідченням та ключовим носієм реєстратора Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Апеляційним судом вірно враховано, що втрата службового посвідчення працівника прокуратури не є безумовною підставою для притягнення особи, що його втратила, до дисциплінарної відповідальності.

За приписами п.1 розділу ІІІ затвердженого наказом Генеральної прокуратури від 05.04.2016 №134 Положення про службове посвідчення прокурора прокурор, якому видано посвідчення, зобов'язаний забезпечити його належне зберігання та правомірне використання, унеможливити втрату, псування або доступ до нього сторонніх осіб.

Втрачене посвідчення вважається недійсним. Про втрату посвідчення прокурор повинен негайно письмово повідомити керівника відповідної прокуратури (п.4 розділу ІІІ Положення).

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Положення за кожним фактом втрати, псування, передачі посвідчення іншим особам, використання його з корисливою чи іншою метою, не пов'язаною зі службовою діяльністю, за дорученням керівника прокуратури проводиться службова перевірка. Нове посвідчення може видаватися лише після завершення її висновку.

Відповідно до цього ж Положення втрата або псування посвідчення є підставою для оформлення та видачі (обміну) посвідчення (п.1 розділу ІІ Положення).

Отже, при вирішенні питання про накладення дисциплінарного стягнення за втрату службового посвідчення мають бути враховані ступінь вини та тяжкість проступку.

При цьому, вина працівника у вчиненні дисциплінарного проступку може бути виражена у формі прямого або непрямого наміру. Тобто, має бути доведено, що працівник бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків.

Як встановлено судами, посвідчення у позивача було викрадено разом з іншими речами, тобто вибуло з володіння поза його волі і жодного наміру на втрату посвідчення у позивача не було.

Разом з тим, підставою для притягнення позивача до відповідальності став також факт недотримання позивачем вимог ст.7 Закону України «Про електронний цифровий підпис», Інструкції про поводження з ключовим документами і носіями, затвердженої 05.11.2012 заступником Генерального прокурора України.

Судом встановлено, що позивач як посадова особа Дніпропетровської міської прокуратури №1, здійснював повноваження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. Для роботи в Єдиному реєстрі досудових розслідувань у встановленому порядку отримав ключ для накладення та перевірки електронного цифрового підпису.

За визначенням в статті 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 №852-IV, електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 7 вказаного Закону підписувач зобов'язаний зберігати особистий ключ у таємниці.

Відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 №139, Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.

Відповідно до пункту 6 глави 1 розділу I цього Положення виконання функцій адміністратора Реєстру покладається на регіональні прокуратури (за винятком військових), якими забезпечуються адміністрування та моніторинг використання системи, надання (обмеження) реєстраторам доступу до Реєстру у визначених цим Положенням випадках, перевірка дотримання дисципліни та системи безпеки, проведення навчання щодо наповнення та користування Реєстром, а також виконання інших функцій, передбачених цим Положенням.

Відповідно до розділу IV цього Положення адміністратор здійснює комплекс програмних, технологічних та організаційних заходів щодо захисту відомостей, що містяться у Реєстрі, від несанкціонованого доступу. Адміністратор за кожним фактом втрати або пошкодження Реєстратором електронного ключа доступу невідкладно вживає заходів до його блокування та повідомляє про це Держателя Реєстру.

Відповідно до п.2 розділу VII Положення Реєстратори та Користувачі відповідають за порушення вимог цього Положення, втрату, пошкодження електронних ключів доступу та незаконне втручання в роботу Реєстру згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Інструкції про поводження з ключовими документами, затвердженої 05.11.2012 заступником Генерального прокурора України і носіями, вказана Інструкція створена на виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурору України від 17.08.2012 №69.

За положеннями Інструкції посадові особи для роботи в ЄРДР повинні отримати ключі для накладення та перевірки електронного цифрового підпису. Використання особистого ключа для накладення електронного цифрового підпису на електронний документ є аналогом особистого підпису на відповідному паперовому документі.

Носій ключової інформації разом з особистим ключем є об'єктом суворого зберігання.

Посадова особа, яка є власником особистого ключа ЕПЦ, несе персональну відповідальність за збереження цілісності ключового носія і відповідного ключа, а також за недопущення доступу до ключового носія інших осіб.

Ключовий носій повинен зберігатися у службовому сейфі посадової особи або належної користувачу чарунці сейфа, яка повинна надійно зачинятись та опечатуватись.

Під час тимчасового припинення виконання своїх службових обов'язків посадовою особою - власником особистого ключа (у зв'язку з відпусткою, хворобою та ін.), він повинен подати в ЦСК або регіональний центр реєстрації заяву про блокування сертифікату (може бути подана усно за телефоном з використанням фрази-паролю).

Власник особистого ключа зобов'язаний, зокрема, вживати всіх заходів для забезпечення зберігання ключового носія. Категорично заборонено залишати без нагляду ключовий носій. У випадку втрати ключового носія з особистим ключем або потрапляння до інших осіб користувач зобов'язаний негайно звернутись з усною заявою про блокування сертифікату, що йому належить; доповісти безпосередньому керівнику про факт компрометації ключа; не пізніше наступного робочого дня подати письмову заяву на скасування сертифіката, що йому належить, безпосередньо Адміністратору, який здійснював реєстрацію.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що під час тимчасового припинення виконання своїх службових обов'язків через хворобу позивач як власник особистого ключа не подав в ЦСК або регіональний центр реєстрації заяву (у будь-якій формі) про блокування сертифікату.

Крім того, всупереч вимогам наведеної вище Інструкції про поводження з ключовими документами і носіями позивач не забезпечив належного зберігання ключового носія, а мав його при собі під час перебування на лікарняному.

Таким чином, виявлені відповідачем в ході службового розслідування обставини є достатньою підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків.

При цьому, приймаючи наказ №434к від 14.04.2017 про оголошення позивачу догани за неналежне виконання службових обов'язків, відповідачем враховано обставини, що можуть обтяжувати або пом'якшувати ступінь і характер відповідальності позивача, його особисті характеристики, і притягнуто до найлегшого виду дисциплінарного стягнення.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення ним норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №804/2948/17 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду