ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 340/1173/23

адміністративне провадження № К/990/28733/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 (головуючий суддя Дегтярьова С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 (головуючий суддя Юрко І.В., судді Білак С.В., Чабаненко С.В.)

у справі №340/1173/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 23.02.2023 №3584 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії за період з 01.02.2022 по 31.12.2022 в розмірі 92324,65 грн.;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області припинити утримання коштів з сум нарахованої ОСОБА_1 пенсії, що здійснюється в рахунок погашення переплати пенсії за період з 01.02.2022 по 31.12.2022 та повернути неправомірно утримані за рішенням від 23.02.2023 №3584 кошти.

2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023, в задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом третьої групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3.2. 25.02.2022 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, що підтверджується довідкою від 15.09.2022 №1786.

3.3. ГУ ПФУ у Кіровоградській області під час опрацювання списків працюючих пенсіонерів, виявлено переплату пенсії позивача у сумі 92324,65 грн за період з 25.02.2022 року по 31.12.2022, про що повідомлено позивача та запропоновано повернути зайво отримані кошти.

3.4. У зв`язку з неповідомленням позивачем про працевлаштування, пенсійним органом прийнято рішення від 23.02.2023 №3584 про утримання надміру виплачених сум пенсій у розмірі 92324,65 грн.

3.5. Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невиконання позивачем свого обов`язку з повідомлення про своє працевлаштування є зловживанням з його боку, яке призвело до нарахування й виплати йому пенсії у більшому, ніж передбачений законом, розмірі, а відтак, оскаржуване рішення пенсійного органу про утримання надміру виплачених сум пенсії є обґрунтованим.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

Cкаржник вважає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову без врахування висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.10.2021 у справі №554/4736/17, від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі №761/41107/16-а, від 29.08.2022 у справі №540/1748/19, від 26.10.2021 у справі №712/9879/17 та постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-91цс14, від 22.01.2014 у справі №6-151цс13.

Зокрема, позивач зазначає, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем лише за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання ним документів з явно неправильними відомостями або подання страхувальником недостовірних даних.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що працевлаштування та період роботи, які як юридичний факт є підставою для виплати пенсії по інвалідності у розмірі, передбаченому частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - № 1058-IV), що у свою чергу передбачено частиною 4 статті 47 Закону № 1058-IV, є безпосередньо пов`язаними з реалізацією права особи на працю.

6. У відзиві на касаційну скаргу пенсійний орган просив залишити касаційну скаргу без задоволення

6.1. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що обов`язок повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду виникає з моменту підписання особою відповідної заяви та пам`ятки пенсіонеру під час її звернення за призначенням пенсії. Відповідачем було встановлено факт працевлаштування позивача. Зазначено, що факт нарахування заробітної плати, з якої сплачуються внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, є підставою вважати особу працевлаштованою. Оскільки позивач своєчасно не повідомив про своє працевлаштування, то в період з 25.02.2022 по 31.12.2022 безпідставно отримував пенсію по інвалідності третьої групи, обчислену в розмірі пенсії за віком.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до частин 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

10. Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

11. Як встановили суди попередніх інстанцій, 02.03.2020 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) призначено пенсію по інвалідності як інваліду третьої групи. За вибором позивача, враховуючи наявність страхового стажу, йому призначена пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

12. Згідно із частиною 1 статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

13. Відповідно до частин 1 та 2 статті 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

14. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 25.02.2022 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження служби.

15. Відповідно до визначення терміну «працюючий пенсіонер», в розумінні Закону № 1058-IV, це особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини першої статті 11 цього Закону.

16. Стаття 11 Закону № 1058-IV визначає осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Так, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» (пункт 11 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV).

17. Відтак, Закон № 1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб пенсіонерів, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

18. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» у статті 1 визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

19. Отже, позивач з 25.02.2022 набув статусу військовослужбовця.

20. Соціальний захист військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

21. За змістом статті 9 цього ж Закону Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

22. Відповідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (частина 1 цього Закону).

Платниками єдиного внеску є, у тому числі, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу" (стаття 4 цього Закону).

23. З огляду на зазначене правове регулювання, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка підпадає під визначення працюючого пенсіонера.

24. Пунктом 3 частини 2 статті 16 Закону № 1058-IV передбачений обов`язок застрахованої особи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

25. Подібна за змістом норма закріплена у п. 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок, в редакції, що діяла на момент мобілізації позивача) - у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

26. У свою чергу, згідно з абз. 2 п. 2.21 цього ж Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.

27. Поряд з цим, за правилами статті 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

28. Аналогічне положення закріплене у статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за яким суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

29. Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 (далі - Порядок № 6-4).

30. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (п. 3 Порядку № 6-4).

31. З огляду на зазначене, законодавець пов`язує повернення надміру виплачених сум пенсії із зловживанням пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних.

32. Верховний Суд вже аналізував норми права, якими врегульовано питання повернення надміру виплачених сум пенсії. Зокрема, у постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

33. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до переконання, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявність свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

34. Той факт, що ОСОБА_1 був призваний 25.02.2022 на військову службу під час мобілізації на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну повинен був бути оцінений судами з точки зору можливості подачі до пенсійного органу довідки про прийняття на роботу у визначений законом строк.

35. У розрізі ознак зловживання пенсіонера (свідомі, активні та навмисні дії) колегія суддів касаційної інстанції вважає, що встановлення недобросовісної поведінки пенсіонера безпосередньо залежить від практичної можливості повідомити пенсійний орган про працевлаштування.

36. Слід зазначити, що станом на момент призначення ОСОБА_1 пенсії (02.03.2020) у п. 4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію, серед іншого, видавав пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі, і за змістом якої пенсіонери зобов`язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи, реєстрацію або зняття з обліку як фізичної особи - підприємця. Тобто, на пенсійний орган покладався обов`язок ознайомити пенсіонера із обов`язком повідомляти про працевлаштування.

37. Тому під час вирішення цього спору судам слід було перевірити чи був ознайомлений ОСОБА_1 з відповідним обов`язком, як того вимагав п. 4.2 Порядку.

38. Разом з цим, суди попередніх інстанцій не оцінювали дії/бездіяльність ОСОБА_1 , які призвели до надмірної виплати пенсії, за ознаками їх свідомості, активності та навмисності, не оцінили практичну можливість чи неможливість повідомити пенсійний орган про працевлаштування в умовах особливого періоду під час проходження служби, а також не перевірили факт ознайомлення позивача зі своїми обов`язками під час приймання документів для призначення пенсії, що свідчить про передчасність висновків про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

39. За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Верховного Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

41. За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

42. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

43. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

44. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

45. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України).

46. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли неправильних висновків по суті справи.

47. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

49. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

50. Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

51. З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом першої та апеляційної інстанцій, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

52. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

53. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

54. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 у справі №340/1173/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

А.А. Єзеров