ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 120/8398/24

адміністративне провадження № К/990/35349/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу керівника ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2024 (головуючий суддя Чернюк А.Ю.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2024 (головуючий суддя Капустинський М.М., судді Сапальова Т.В., Ватаманюк Р.В.)

у справі №120/8398/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) про:

- визнання протиправною відмови у виплаті неодержаної пенсії її чоловіка ОСОБА_2 після його смерті, яка нарахована, проте не виплачена на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №120/13077/21-а;

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій неодержану пенсію чоловіка ОСОБА_2 після його смерті, яка нарахована, проте не виплачена на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 року у справі №120/13077/21-а.

1.1. В обґрунтування заяви вказала, що є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 , відтак, як особа, яка проживала з померлим, має право на виплату заборгованості, яка виникла внаслідок здійсненого перерахунку пенсії ОСОБА_2 та нарахування заборгованості за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №120/13077/21-а.

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2024, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

3. Підставою для відмови у відкритті провадження у справі слугувало те, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд вважав, що такі вимоги слід розглядати в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

4.1. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №120/13077/21-а, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.08.2021 №ХЛ58483 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-12 від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

4.2. Для виконання зазначеного рішення Вінницьким окружним адміністративним судом 03.02.2022 видано виконавчі листи.

4.3. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №120/13077/21-а здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нарахування заборгованості за період з 01.04.2019 по 31.01.2022, що підтверджується листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.02.2022.

4.4. Проте, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і така заборгованість за життя чоловіка не була виплачена. Звернувшись до відповідача про виплату їй вказаної заборгованості на підставі статті 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отримала лист з відмовою обґрунтованою тим, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

4.5. Не погоджуючись із такими діями ГУ ПФУ у Вінницькій області, позивач звернулась із позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2024, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі стало неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач стверджує, що цей спір є публічно-правовим, оскільки вона є членом сім`ї померлого пенсіонера та звернулась до відповідача із заявою в порядку, передбаченому статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо виплати суми заборгованості, яка виникла перед її чоловіком та не була отримана у зв`язку зі смертю останнього.

Скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків з приводу виплати Пенсійним органом пенсії, яка залишилася неодержаною у зв`язку зі смертю особи, викладених у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №160/26335/23. Також позивач посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а, від 06.04.2022 у справі №200/10136/20, від 14.02.2024 у справі №462/3575/17, від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а.

Натомість позивач вважає, що висновки Верховного Суду, застосовані судами першої та апеляційної інстанцій, сформовані за інших обставин справи, що є відмінним від обставин цієї справи.

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. Вважає, що у межах даного спору позивач звернулась до суду не на захист власного суб`єктивного права у сфері пенсійного забезпечення, а на захист цивільного права, пов`язаного з набуттям права власності на майно померлого чоловіка у вигляді нарахованої на його користь, але не виплаченої пенсії.

6.2. На підтвердження свої позиції посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №286/3516/16-ц, від 03.04.2019 у справі №808/1346/18, від 26.06.2019 у справі №284/252/17, а також на постанови Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №420/244/20, від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

9. Положення статті 2, частини 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

10. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Згідно з частиною 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

12. Положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

13. Відповідно до частини 4 статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

14. Пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

15. Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

16. Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

17. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй вказаної заборгованості на підставі статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон 2262-XII), на що отримала лист з відмовою.

18. Відповідно до змісту статті 1-1 Закону 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

19. Статтею 61 Закону 2262-XII передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

20. Подібний порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера унормований статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2023 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), якою передбачено, що:

1. Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

2. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

3. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

19. Зміст положень частини 3 статті 52 Закону № 1058-IV узгоджується зі змістом статті 1227 Цивільного кодексу України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

21. Таким чином, Закон визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді зокрема пенсії, яка належала померлому пенсіонеру, але не була ним одержана за життя. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім`ї.

У разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкування, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

22. Цей висновок стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізували своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною 1 статті 52 Закону № 1058-IV та частиною 1 статті 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина 2 статті 52 Закону № 1058-IV), проте не отримали таку виплату й оскаржують прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

23. Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у поставах від 11.04.2024 у справі №160/26335/23, від 06.04.2022 у справі №200/10136/20, від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а.

24. Отже з аналізу вищевказаного вбачається, що законодавець передбачив випадок, за якого особа може звернутись до пенсійного органу у позасудовому порядку в межах адміністративної процедури за виплатою нарахованих, але невиплачених сум пенсії, за умови, якщо така особа звернулась не пізніше шести місяців з дня смерті пенсіонера. Тобто, невиплачені суми пенсії не повинні бути включені до складу спадщини. В протилежному випадку невиплачені суми пенсії будуть успадковані та матимуть іншу правову природу.

25. Іншого випадку стосуються висновки Великої Палати Верховного Суду (справа №286/3516/16-ц), на які посилається пенсійний орган. Так, у зазначеній справі позивачка зверталася за захистом саме спадкових прав на недоотримані спадкодавцем за життя пенсійні виплати. Суди встановили, що до складу спадкового майна входила доплата до пенсії померлого у сумі 14 979,52 грн, спадкоємцем якого є його дружина. Позивачка як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на доплату до пенсії у сумі 14 979,52 грн, яка була нарахована, але не виплачена померлому, позивачка набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії. Суд дійшов висновку, що такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

25.1. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №808/1346/18. Суд у цій справі виходив з того, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до судових рішень. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

25.2. Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09.10.2019 у справі № 355/323/17, де Суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз статей 1218 1219 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судових рішень, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.

25.3. Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26.06.2019 у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.04.2022 у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30.11.2022 у справі № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера).

26. Указані правові позиції сформовані за обставин, коли спадкоємцями прийнято спадщину (недоодержані суми пенсії), а спори вирішено у порядку цивільного судочинства.

27. Позивач у касаційній скарзі вказує на те, що вона є членом сім`ї померлого пенсіонера і особою, якій призначено пенсію у разі втрати годувальника після його смерті, звернулась до пенсійного органу не пізніше шести місяців після його смерті за виплатою суми, нарахованої, але не виплаченої йому за життя пенсії.

28. Разом з цим, така обставина судами не перевірялась. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу, зокрема, чи зверталась остання протягом 6 місяців після смерті чоловіка до відповідача для отримання відповідних сум пенсії. Також суди не встановлювали наявність інших членів сім`ї пенсіонера чи особу, яка забезпечується пенсією у разі втрати годувальника. Так само не досліджувалось питання чи не включена спірна сума пенсії нотаріусом до свідоцтва про право на спадщину за законом.

29. Від встановлення цих обставин залежить чи входить/не входить невиплачена за життя сума пенсії до складу спадщини та, в яких частинах така сума може бути виплачена.

30. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

31. Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

33. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

35. Водночас, без встановлення усіх обставин справи передчасно стверджувати про приналежність цього спору до адміністративної або цивільної юрисдикції.

36. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, не встановивши усі обставини справи, дійшли передчасних висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, тим самим допустили порушення норм процесуального права.

37. За встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій, Верховний Суд позбавлений можливості дійти переконливого висновку, що спір у цій справі стосується публічно-правових чи приватно-правових відносин. На цій підставі колегія суддів не може оцінити релевантність застосованих судами висновків, які сформовані Великою Палатою Верховного Суду та Касаційним цивільним судом.

38. Суд касаційної інстанції, в силу наявних у нього повноважень, закріплених у статті 341 КАС України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Відповідно частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40. З огляду на викладене, Верховний Суд встановив порушення норм процесуального права, що є підставою для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 343 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі №120/8398/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін