Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2018 року

Київ

справа №817/568/16

касаційне провадження №К/9901/28234/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 (суддя Сало А.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Євпак В.В., Шидловський В.Б.) у справі № 817/568/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області Довгого Дмитра Петровича, Головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області Наумук Світлани Василівни, третя особа: Рівненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області Довгого Дмитра Петровича, Головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області Наумук Світлани Василівни, в якому просив визнати протиправними дії, які полягають в незаконному складенні акту від 30.03.2016 №00082/1712-1300/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 без допуску до перевірки, без фактичного проведення перевірки та дослідження первинних документів.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 19.08.2016 адміністративний позов задовольнив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.11.2016 залишив постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 без змін.

Рівненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 16.1.9 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 11, частини другої статті 69, частини третьої статті 71, частини четвертої статті 70, статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, вказує на те, що здійснення перевірки в приміщенні контролюючого органу зумовлене протиправним недопуском посадових осіб до проведення контрольного заходу за місцем платника податків.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Рівненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області згідно з планом-графіком на І квартал 2016 року та на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України видано наказ від 24.02.2016 №79 щодо проведення планової виїзної документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015. Проведення перевірки призначено з 09.03.2016 тривалістю 10 робочих днів.

Позивач 03.03.2016 звернувся до адміністративного суду з позовом про оскарження вказаного наказу від 24.02.2016 №79 (адміністративне провадження №817/302/16).

Головними державними ревізорами-інспекторами відділу податків і зборів з фізичних осіб Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області Довгим Дмитром Петровичем та Наумук Світланою Василівною 15.03.2016 о 15:30 було здійснено вихід за адресою реєстрації позивача: Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Помірки, буд. 14 з метою проведення виїзної перевірки на підставі направлень від 15.03.2016 №98/13-138 та №99/13-138.

У зв'язку з недопуском до проведення контрольного заходу та відмовою від підпису в направленнях на проведення перевірки посадових осіб, останні склали акт від 15.03.2016 №4/13/НОМЕР_1 щодо відмови від підпису, а також надіслали Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 запит від 15.03.2016 №142/1712-1712 про надання інформації та документів, який був отриманий позивачем 17.03.2016.

Позивач листом від 18.03.2016 повідомив контролюючий орган про недопуск посадових осіб до проведення перевірки, вказав про відсутність підстав для надання документів та інформації на виконання запиту та про факт оскарження наказу від 24.02.2016 №79 в судовому порядку.

Вищевикладені обставини слугували фактичною підставою для складення контролюючим органом акту від 21.03.2016 №6/13/НОМЕР_1 про недопуск до проведення перевірки.

Утім, Рівненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області проведено планову виїзну документальну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 30.03.2016 №00082/1712-1300/НОМЕР_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що недопуск фахівців податкового органу до проведення документальної виїзної перевірки виключає правомірність дій з проведення такої перевірки та складення відповідного акту.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацом 1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абзаців 2, 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок встановлено статтею 77 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Зі змісту положень пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 1 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого Міністерством юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що за результатами проведення документальної виїзної перевірки суб'єктів господарювання складається акт (довідка).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу І, пунктів 1, 3, 4, 5, 6 розділу ІІ Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені факти порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з викладом всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються таких фактів, а також чітким, об'єктивним та повною мірою посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи.

Зі змісту положень пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що на підставі висновків акту перевірки контролюючий орган вправі прийняти податкове повідомлення-рішення.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого контролюючим органом може бути прийняте податкове повідомлення-рішення.

Контролюючий орган не позбавлений права фіксувати в акті перевірки обставини та викладати власні висновки щодо таких обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, складених на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень законодавства.

Враховуючи викладене, дії податкового органу щодо складення акту перевірки є лише службовою діяльністю працівників фіскального органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності певних фактів, які самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Своєю чергою, оцінка висновків акту перевірки надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є необґрунтованими.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 у справі № 817/568/16 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк