Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.10.2018 року у справі №816/4490/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №816/4490/15

адміністративне провадження №К/9901/12629/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 у складі колегії суддів: Тацій Л.В. (головуючого), Подобайло З.Г., Григорова А.М. у справі за позовом ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, Виконуючого обов'язки начальника Держспоживінспекції у Полтавській області Сметанки Юрія Володимировича про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплачених при звільненні коштів та відшкодування моральної шкоди,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, Виконуючого обов'язки начальника Держспоживінспекції у Полтавській області Сметанки Юрія Володимировича, в якому просила:

- визнати дії посадових осіб Держспоживінспекції у Полтавській області неправомірними та незаконними і скасувати наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області від 12.10.2015 №49/К «У зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, прогул без поважних причин звільнити з посади 12.10.2015 за п.п. 3, 4 ст. 40, ст. 41 КЗпП України";

- поновити на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку та звітності Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області;

- стягнути з Держспоживінспекції у Полтавській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі та виходячи із розрахунку на час ухвалення постанови суду;

- стягнути середній заробіток за весь час затримки у видачі трудової книжки та здійсненні повного розрахунку при звільненні у розмірі та виходячи із розрахунку на час ухвалення постанови суду;

- стягнути з Держспоживінспекції у Полтавській області невиплачені кошти при звільненні;

- стягнути з Держспоживінспекції у Полтавській області у Полтавській області моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області від 12.10.2015 №49/К в частині визначення підстави для звільнення ОСОБА_4 з посади головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку та звітності за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України - у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків.

2.2.В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково.

3.1. Скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області від 12.10.2015 №49/К про звільнення ОСОБА_4 "У зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, прогул без поважних причин звільнити з посади 12 жовтня 2015 року за п.п. 3, 4 ст. 40, ст. 41 КЗпП України";

3.2.Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку та звітності Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області.

3.3.Стягнуто з Держспоживінспекції у Полтавській області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7752 грн. 15 коп. за період з 12.10.2015 по 10.03.2016.

3.4.Стягнуто середній заробіток за час затримки здійснення розрахунку при звільненні за період з 12.10.2015 по 02.11.2015 в розмірі 1033 грн. 62 коп.

3.5.Стягнуто на користь ОСОБА_4 з Держспоживінспекції у Полтавській області моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

3.6. В іншій частині позову відмовлено.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. ОСОБА_4 з 14.04.2015 працювала на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку та звітності Держспоживінспекції у Полтавській області.

4.2.Згідно з посадовою інструкцією головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку та звітності основним завданням головного спеціаліста сектору є документальне оформлення проходження державної служби та трудових відносин працівників установи, участь в організації планування та координації роботи установи, забезпечення організації діловодства відповідно до чинних правил.

4.3.07.09.2015 за дорученням в.о. начальника Держспоживінспекції у Полтавській області ОСОБА_6 від 02.09.2015 головними спеціалістами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проведено перевірку особових справ та трудових книжок працівників установи, за результатами якої складено службову записку від 07.09.2015, де відображено ряд недоліків, виявлених в ході перевірки, а саме відсутність записів у особових картках про надання відпусток та зарахування окремих працівників до кадрового резерву.

4.4.Наказом від 07.09.2015 №25/ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4.» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за вищевказані порушення.

4.5.Наказом від 07.09.2015 №24/ОС «Про покладення обов'язків головного бухгалтера - завідувача сектором бухгалтерського обліку та звітності» у відповідності до вищевказаного пункту посадової інструкції позивача на ОСОБА_4 покладено виконання обов'язків головного бухгалтера - завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності з 07.09.2015 по день виходу з відпустки ОСОБА_9 (головний бухгалтер - завідувач сектору бухгалтерського обліку та звітності).

4.6.Позивач відмовилася виконувати обов'язки головного бухгалтера та ознайомлюватися з наказом під підпис, про що складено акт від 07.09.2015.

4.7.Позивач пояснила, що дійсно відмовлялася виконувати обов'язки головного бухгалтера, оскільки не мала бухгалтерської освіти і спеціальних знань та не мала права підпису бухгалтерських документів та звітності. Крім цього, в секторі займалася кадровою роботою та діловодством, а тому вважає неправомірним покладенням на неї виконання обов'язків головного бухгалтера.

4.8.Наказом від 09.10.2015 №26/ОС на ОСОБА_4 знову покладено виконання обов'язків головного бухгалтера - завідувача сектором бухгалтерського обліку та звітності з 09.10.2015 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головного бухгалтера - завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_9

4.9.У зв'язку з відмовою позивача виконувати посадові обов'язки головного бухгалтера наказом від 09.10.2015 № 28/ОС ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, в тому числі і за систематичну відмову позивача виконувати обов'язки головного бухгалтера згідно наказу від 07.09.2015 № 24/ОС.

4.10.Крім цього, 08.09.2015 посадовими особами Держспоживінспекції у Полтавській області: в.о. начальника ОСОБА_6, головними спеціалістами ОСОБА_10 та ОСОБА_8 складено акти про відсутність ОСОБА_4 на робочому місці з 09.00 год. по 12.30 год. та з 14.20 год. по 15.10 год.

4.11.В актах вказано, що про причини відсутності ОСОБА_4 відповідача повідомлено не було.

4.12. Службові записки від 08.09.2015 за підписом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про відсутність позивача на робочому місці з 9:00 год. по 12:30 год. та з 14:20 по 15:10 год., а також акти про відсутність працівника на робочому місці, покладені роботодавцем в основу прийняття рішення про звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

4.13.Відповідно до довідки №20 (Н) від 18.09.2015, виданої поліклінічним відділенням №24 міської клінічної лікарні м. Полтави, 08.09.2015 з 09.00 до 9.30 год. позивач перебувала у лікарні.

4.14. З 10.09.2015 по 16.09.2015 позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЧ № 039410.

4.15.18.09.2015 ОСОБА_4 направлені на адресу відповідача письмові пояснення, відповідно до яких позивач пояснила, що 08.09.2015 з 8:30 години знаходилась на прийомі у лікаря, з 10:10 години знаходилась на роботі. Вказані пояснення зареєстровані у Інспекції 21.09.2015.

4.16.Після повідомлення ОСОБА_4 про складення вищевказаних актів про відсутність на робочому місці, в.о. начальника Держспоживінспекції у Полтавській області ОСОБА_6 звернулась до позивача із вимогою надати пояснення з приводу причин своєї відсутності, які остання відмовилася надавати, про що складено відповідні акти від 08.09.2015.

4.17.Наказом від 12.10.2015 №49/К "Про звільнення ОСОБА_4." позивача звільнено з вищевказаної посади у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, прогул без поважних причин за п.п. 3,4 ст. 40, ст. 41 КЗпП.

4.18.Наказом від 18.11.2015 № 60/К внесено зміни до наказу від 12.10.2015 № 49/К у зв'язку з виявленням помилки, яким виключено з підстав звільнення ОСОБА_4 статтю 41 КЗпП.

5. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу від 12.10.2015 № 49/К в частині визначення підстави для звільнення ОСОБА_4 за пунктом 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки відповідачем було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за систематичне невиконання покладених на неї завдань, тому подвійне притягнення до відповідальності суперечить приписам ч. 2 ст. 149 КЗпП України та ст. 61 Конституції України.

6.Скасовуючи рішення першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд погодився з висновками суду про неправомірність звільнення позивача за п.3 статті 40 КЗпП України. 6.1.Що стосується звільнення позивача за пунктом 4 вказаної статті зазначив, що відповідач не надав суду допустимих та належних доказів як самого факту вчинення позивачем прогулу, так і вжиття відповідних заходів щодо з'ясування поважності причин відсутності позивача на роботі.

6.2.При цьому, акти про відмову від надання пояснень та акти про відсутність позивача на робочому місці не містять обов'язкових реквізитів, а саме: місця та часу їх складання, відмітки про реєстрацію, у зв'язку з чим не можуть бути визнані судом офіційними документами, а відтак не є належними доказами як відсутності позивача на роботі, тобто вчинення нею дисциплінарного проступку у формі прогулу, так і пропозиції надати пояснення і відмови ОСОБА_4 від надання відповідних пояснень.

6.3.У зв'язку з цим, апеляційний суд прийшов до висновку про поважність причин відсутності позивача на роботі з 09.00 год (початок робочого часу) до 09.30 год (завершення прийому у лікаря), враховуючи 30-40 хвилин на дорогу від поліклініки до роботи.

6.4.Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з Держспоживінспекції у Полтавській області невиплачені кошти при її звільненні та середнього заробітку за весь час затримки у видачі трудової книжки та здійсненні повного розрахунку при звільненні судом не встановлено коштів, що належали позивачу при її звільненні, та не були б їй виплачені відповідачем, тому відмовив в позові в цій частині.

6.5.При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про неповажність наведених відповідачем причин затримки розрахунку із позивачем при звільненні, оскільки вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо.

6.6. Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 12.10.2015, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці, а саме: за серпень та вересень 2015, а період, за який підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача складає 105 робочих днів (з 12.10.2015 по 10.03.2016 (дата винесення судового рішення) =1033,62 грн.

6.7.Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затримкою видачі трудової книжки, апеляційним судом зазначено, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з відповідача стягнуто на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто період затримки видачі трудової книжки входить до загального терміну, в якому мав місце вимушений прогул у зв'язку із незаконним звільненням.

6.8.Що стосується стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. у якості компенсації за завдану моральну шкоду суд встановив, що надані позивачем докази та встановлення самого факту незаконності звільнення, дають підстави дійти висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

6.9.Інша частина суми заявленої позивачем моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано обґрунтування в чому вона полягає та не наведено причинних зв'язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції , а судове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

7.1. Аргументи скаржника зводяться до того, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

7.2.Зокрема, судом не було дотримано вимог статті 159 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. На думку позивача, рішення апеляційного суду вказаним вимогам не відповідає, оскільки прийнято з порушенням приписів статтей 69-71 та 195 КАС України.

7.3.Зазначає відповідач і про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме - статті 40 КЗпП України, яка містить підстави для звільнення позивача у випадку прогулу без поважних причин та неврахування статті 139 КЗпП України, яка вказує на обов'язок працівника на дотримання трудової дисципліни, що в включає додержання встановленого режиму роботи та використання робочого часу для продуктивної праці.

8. Учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Конституція України:

"Стаття 19. ≪…&g"; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10.Кодекс законів про працю України

Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

…3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стаття 139. Обов'язки працівників

Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Стаття 140. Забезпечення трудової дисципліни

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Стаття 149. Порядок застосування дисциплінарних стягнень

1.До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення…

…3. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стаття 235. Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

11. Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.05.2015

1.Ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).

Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.

У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

…службовий документ - офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити.

III. Організація документообігу та виконання документів

1. Вимоги щодо організації документообігу та визначення його обсягу

1. Службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації.

Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації і полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою установою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ.

12.Закон України "Про оплату праці" 24.03.1995 № 108/95-ВР

Стаття 27. Порядок обчислення середньої заробітної плати

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

13.Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100

…5. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

14. Цивільний кодекс України

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

"1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом".

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

"1. моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті".

15. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017)

Стаття 69. Поняття доказів

1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 71. Обов'язок доказування

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову…

Стаття 159. Законність і обґрунтованість судового рішення

1. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим…

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

16. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що при звільненні працівника має враховуватись ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду та обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника

17.Судами встановлено, що відповідачем, на якого у відповідності до приписів частини 2 статті 71 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) покладено обов'язок доказування про наявність правових підстав для звільнення позивача, не надав суду допустимих та належних доказів як самого факту вчинення позивачем прогулу, так і вжиття відповідних заходів щодо з'ясування поважності причин відсутності позивача на роботі.

18.Крім цього, визначення відповідачем підстави для звільнення ОСОБА_4 за пунктом 3 ст. 40 КЗпП України правильно визнано судом неправомірним, оскільки відповідачем було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за систематичне невиконання покладених на неї завдань, тому подвійне притягнення до відповідальності суперечить приписам ст.149 КЗпП України та ст. 61 Конституції України.

19. У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу від 12.10.2015 № 49/К та поновлення її на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку та звітності Держспоживінспекції у Полтавській області.

20.Колегія суддів вважає правильними розрахунки, зроблені судом при задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

21.Висновки апеляційного суду про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2000 грн. є вірними, з огляду на встановлення факту незаконного звільнення позивача.

22. За змістом частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. За встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, доводи позивача про неправильне застосування статтей 69-71, 159, 195 КАС України та норм матеріального права, а саме - статтей 40 та 139 КЗпП України не знайшли свого підтвердження, тому судом відхиляються.

24. За змістом частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. З огляду на зазначене, касаційна скарга Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 - залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

26. Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області залишити без задоволення.

27. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 у справі за позовом ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, Виконуючого обов'язки начальника Держспоживінспекції у Полтавській області Сметанки Юрія Володимировича про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплачених при звільненні коштів та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

28. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду