Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2019 року

Київ

справа №826/6158/17

адміністративне провадження №К/9901/52581/18, К/9901/53016/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/6158/17

за позовом Благодійного фонду "Богдана Гаврилишина", ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИ ОРГСЕРВІС" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1", Міжнародний благодійний фонд "Добробут громад", про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Міжнародного благодійного фонду "Добробут громад" та ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 16 травня 2018 року року у складі колегії суддів: головуючого - Собківа Я.М., суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.,

в с т а н о в и в :

Позивачі - Благодійний фонд "Богдана Гаврилишина", ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИ ОРГСЕРВІС" звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1", Міжнародний благодійний фонд "Добробут громад" про визнання протиправним та скасування рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, задоволено клопотання представника Національного банку України та залишено без розгляду позовну заяву Благодійного фонду "Богдана Гаврилишина", ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИ ОРГСЕРВІС".

У касаційних скаргах позивачі заявили вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявники посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відзивах на касаційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "Добробут громад" ПАТ «КБ «Хрещатик» та Національний банк України просять касаційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.

У письмових поясненнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить залишити скаргу без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про залишення скарг без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Згідно з частиною 1 статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство обмежувало право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого вказані правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознак стабільності.

У відповідності до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки, початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

При цьому, варто зауважити, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій.

Позивачі в своїй позовній заяві просили визнати протиправними та скасувати рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Постановою Правління Національного банку від 04 квітня 2016 року № 231/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії проблемних" ПАТ "КБ "Хрещатик" було віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

У подальшому, 05 квітня 2016 року постановою Національного банку України ПАТ "КБ "Хрещатик" було віднесено до категорії неплатоспроможних, а постанову від 04 квітня 2016 року № 231/БТ визнано такою, що втратила чинність.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені, зокрема статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_3 на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.

У відповідності до вимог статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) 06 червня 2016 року було розміщено інформацію про запровадження ліквідаційної процедури ПАТ "КБ "Хрещатик", тобто із цієї дати позивачі мали змогу дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів Національним банком України та Фондом 06 червня 2016 року, тоді як з позовом звернулись лише 12 травня 2017 року.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позивачами при зверненні до суду з адміністративним позовом пропущено строк звернення до суду, передбачений частиною 2 статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року).

Натомість, позивачами не надано доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, не наведено поважних обставин, які не залежали від їх волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Згідно частини четвертої статті 123 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 240 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

У касаційній скарзі Міжнародний благодійний фонд "Добробут громад" з посиланням на статтю 99 КАС України (в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) зазначає, що доказ розміщення 06 червня 2016 року на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) інформації про запровадження ліквідаційної процедури ПАТ "КБ "Хрещатик" необхідно було залучити до матеріалів у порядку, передбаченому статтею 99 КАС України.

Проте, з вказаними доводами суд не погоджується, оскільки відповідний доказ (роздруківку повідомлення від 06 червня 2016 року з веб-сайту Фонду гарантування) до справи залучено у вересні 2017 року, тобто до набрання чинності КАС України (в редакції 15 грудня 2017 року).

Отже, вимоги статті КАС України (в редакції, що почала діяти з 15 грудня 2017 року) на оформлення доказів, поданих у вересні 2017 року не поширюються.

Касаційна скарга також обґрунтована тим, що на сайті Фонду гарантування вкладів було опубліковано лише загальну інформацію стосовно постанови, вибіркове її цитування, а не повний текст.

Проте, норми статті 99 КАС (в редакції до 15 грудня 2017 року) не пов'язують початок перебігу строку звернення до адміністративного суду із обізнаністю особи про підстави прийняття суб'єктом владних повноважень певних рішень чи про їх обґрунтування (мотивацію). У даному випадку інформація про прийняті відповідачами рішення, їх суть була належним чином опублікована та доведена до відома населення у відповідності до вимог Закону № 4452-VI, тому про порушення зазначеними рішеннями своїх прав, позивач, як зазначалося, мав би і міг дізнатися саме з дати розміщення такої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року в адміністративній справі № 826/281/16 (адміністративне провадження № К/9901/16754/18).

Що стосується тверджень заявника касаційної скарги, ОСОБА_1, про те, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів йому стало відомо саме з моменту набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі № 826/6665/16 за позовом благодійної організації "Благодійний фонд "Богдана Гаврилишина", благодійного фонду "Енергетичний центр ім. І.Люндіна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до Національного банку України, треті особи: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" та міська молодіжна громадська організація "Центр соціальних та ділових ініціатив" про визнання протиправним та скасування рішення, якою було визнано протиправною та скасовано постанову Національного банку від 05 квітня 2016 року №234 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних", апеляційний суд дійшов правильного висновку, що правові наслідки рішення для позивачів, як до моменту розгляду справи № 826/6665/16, так після її розгляду жодним чином не змінювалися, а тому зазначені доводи є необґрунтованими.

При цьому, твердження позивача, що він у позовній заяві посилався на докази, які встановили суди у справі № 826/6665/16, не спростовує наведених висновків, оскільки перебіг строку на звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась, чи повинна була дізнатись про порушення своїх прав, але не з моменту, коли вона отримала певні докази.

Враховуючи, що наявності правових підстав для поновлення пропущеного строку не встановлено, суд дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду.

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Міжнародного благодійного фонду "Добробут громад" та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 826/6158/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду