Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2019 року

Київ

справа №823/1121/16

адміністративне провадження №К/9901/13808/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/1121/16

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду, прийняту 20 вересня 2016 року у складі судді Тимошенко В.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 08 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б., Шелест Т.О.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 9,4 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту), викладене в листі від 12 квітня 2016 року №2762/6-16;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 вх. №3808/0/5-16-СГ від 14 березня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 9,4 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту) та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Як встановлено, позивач звернувся до відповідача із клопотанням (заявою) від 10 березня 2016 року (вх. від 14 березня 2016 року №3808/0/5-16СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки державної власності, орієнтовною площею 9,4 га, для сінокосіння та випасання худоби в адмінмежах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту. До неї позивач додав копії власного паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал із зазначенням місця розташування вищевказаної земельної ділянки.

Листом від 12 квітня 2016 року № 2762/6-16 відповідач повідомив позивача про неможливість вирішення вищевказаної заяви з огляду на те, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.

Згідно з Наказом «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» від 04 квітня 2016 року № 199 спірну земельну ділянку (площею 9,4000 га, кадастровий номер або номер кадастрового кварталу НОМЕР_2) включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав на них на земельних торгах.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позову, оскільки земельна ділянка, щодо якої подав клопотання позивач, включена до переліку земельних ділянок, права на яку виставлені на земельні торги, а тому згідно з частиною 3 статті 136 ЗК України у відповідача були наявні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач надав до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення у зв'язку з її необгрунтованістю.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до підп.12 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 №14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_2 відповідь у формі листа. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист від 12 квітня 2016 року №2762/6-16, в якому Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області повідомлено позивача про неможливість вирішення його заяви з огляду на те, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

При цьому, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладеного в листі від 12 квітня 2016 року №2762/6-16, належить відмовити, оскільки лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не встановлює прав чи обов'язків.

Однак, також належить визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки згідно з листом, а не шляхом прийняття наказу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій повністю з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 139, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови, згідно з листом від 12 квітня 2016 року № 2762/6-16, ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 9,4 га для сінокосіння і випасання худоби.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області провести розгляд у встановленому законодавством порядку клопотання (заяву) ОСОБА_2 від 10 березня 2016 року (вх. від 14 березня 2016 №3808/0/5-16СГ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 9,4 га для сінокосіння і випасання худоби, та прийняти за наслідками розгляду наказ.

Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 9,4 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту), викладеного в листі від 12 квітня 2016 року №2762/6-16.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_2 (НОМЕР_1) відшкодування судових витрат у сумі 3638 (три тисячі шістсот тридцять вісім) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Судді Верховного Суду