Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 127/4267/17

адміністративне провадження № К/9901/22177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. (судді - Смілянець Е.С., Сушко О.О., Залімський І.Г.) у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення виплати пенсії з обмеженням її максимальним розміром 10740 грн, зобов'язати відповідача виплачувати йому пенсію без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою і отриманою пенсією за період з 01.06.2016р. по день початку проведення її виплати без обмеження максимальним розміром.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При проведенні перерахунку пенсії відповідачем виплачено йому пенсію, яку обмежено максимальним розміром в сумі 10740 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2017р. позовні вимоги в частині періоду з 01.06.2016р. по 23.08.2016 включно залишено без розгляду.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення виплати пенсії позивачу з обмеженням її максимального розміру сумою 10740 грн.

Зобов'язати відповідача виплачувати позивачу призначену йому пенсію без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією з 24.08.2016р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що оскільки пенсія йому була призначена до 01.01.2016р., а тому обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку у 2017 році є протиправним і порушує його право, набуте до набрання чинності Законів України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII, «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016р. №1801-VIII та регламентоване їх нормами.

Крім того, посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу посилається на те, що обмежуючи пенсію позивача максимальним розміром управління Пенсійного фонду діяло відповідно до вимого законодавства України.

Відповідач посилається на те, що згідно пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення з 21.12.2016р., тобто рішенням суду чітко встановлено часові проміжні рамки, в межах яких визнавались неконституційними окремі положення закону.

Крім того, відповідач посилається на те, що з 01.01.2017р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. № 1774-VIII, яким внесено зміни до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до яких тимчасово до 31.12.2017р. максимальний розмір пенсії не може перевищувати суму 10740 грн. Положення зазначеної норми неконституційними не визнавались, не були предметом розгляду Конституційним судом України у справі №7-рп/2016 та регулювали норми закону в межах дії іншого бюджетного року,

Крім того, відповідач посилається на те, що зазначена норма закону кореспондується з положеннями статті 2 Закону України від 08.07.2011р. №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII чинній з 01.01.2016р. по 20.12.2016р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774, який набрав чинності з 01.01.2017р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI, в редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII, на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 грн.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 02.08.2015р. отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Розмір пенсії позивача на час її призначення становив 9490 грн.

З 01.06.2016р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016р. №718 у зв'язку із збільшенням розміру посадового окладу позивача відповідачем проведено перерахунок його пенсії та встановлено її у розмірі 25697,50 грн, з урахуванням надбавки до пенсії як учаснику бойових дій, проте до виплати підлягала сума 10740 грн.

05.12.2016р. позивач отримав статус інваліда ІІІ групи, у зв'язку з чим він мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

З 01.01.2017р. відповідачем проведено позивачу перерахунок його пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016р. №718 та у зв'язку із отриманням статусу інваліда війни ІІІ групи, розмір пенсії після перерахунку становив 32142,85 грн, проте до виплати підлягала сума 10740 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо обмеження пенсії максимальним розміром 10740 грн, норми закону, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, яке є обов'язковим до виконання на всій території України, є остаточним і не може бути оскаржене, а тому обмеження виплати позивачу пенсії максимальним розміром 10740 грн є протиправним.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII дія цього закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016р., в той час коли пенсія позивачу призначена у серпні 2015р.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що норми частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону України від 06.12.2016р. №1774, які набрали чинності з 01.01.2017р., неконституційними не визнавались та є чинними, норми цього закону регулюють правовідносини в межах дії іншого бюджетного року, а тому правових підстав для не застосування та виплати пенсії позивачу у максимальному її розмірі 10740 грн у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. немає.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016.

За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016р. до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Крім того, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII.

В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р., при цьому судами встановлено, що пенсія позивачу призначена ще у 2015 році.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду щодо правомірності дій відповідача є необгрунтованими.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. скасувати, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2017р. залишити в силі

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук