Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №816/921/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2018 року

Київ

справа №816/921/16

адміністративне провадження №К/9901/10933/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 у складі колегії суддів: Бенедик А.П. (головуючий), Філатова Ю.М., Калиновського В.А. у справі №816/921/16 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості по заробітній платі,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до прокуратури Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, в якому просила визнати протиправними дії щодо не донарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 02.07.2015 по 14.12.2015 включно та вихідної допомоги відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", стягнути на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 76344,59 грн. за період з 02.07.2015 по 14.12.2015 включно та вихідної допомоги в сумі 9249,84 грн., а всього - 85594,43 грн.

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії прокуратури Полтавської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру". Зобов'язано прокуратуру Полтавської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до прокуратури Полтавської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. 11.06.2012 ОСОБА_2 призначено на посаду старшого прокурора прокуратури Оржицького району Полтавської області.

4.2. Наказом прокурора Полтавської області від 14.12.2015 №659к старшого прокурора прокуратури Оржицького району ОСОБА_2 звільнено з займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 9 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

4.3. З розрахункових листів вбачається, що за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 позивачу прокуратурою Полтавської області заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №763.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач правомірно нараховував і виплачував позивачу заробітну плату згідно з умовами оплати праці працівників органів прокуратури, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 і будь-яка заборгованість по заробітні платі відповідача перед позивачем за спірний період відсутня.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 залишити в силі.

7. Аргументи скаржника полягають у тому, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права. Скаржник наголошує, що розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури визначений статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", а Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" має похідний характер. Вважає, що відсутність механізму реалізації права на заробітну плату в розмірі, визначеному статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", не може бути підставою для порушення гарантованих цим законом прав позивача. Скаржник посилається на рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Будченко проти України", "Кечко проти України" та "Суханов та Ільченко проти України", в яких зазначено про неможливість держави посилатись на відсутність бюджетних коштів як на причину невиконання взятих на себе зобов'язань.

8. Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

9. На обґрунтування заперечень, відповідач вказує, що оскаржуване судове рішення постановлене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права і підстави для його скасування та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

10. Конституція України:

Стаття 43: "&l ;…&g ; Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом".

11. Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1789-XII):

Стаття 49. Матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури

"Заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України".

12. Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1697-VII):

Стаття 12. Місцеві прокуратури

"1. У системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону".

Стаття 81. Заробітна плата прокурора

"1. Заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

2. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

3. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат".

Розділ XII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

"1. Цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім:

…статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року (абзац 3)".

"…3. Визнати такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом:

1) Закон України "Про прокуратуру" &?а;…&?м;, крім &lc;…&g=; частини першої статті 49 &?р;…&?а;, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року".

Розділ XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"…1-1. До утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

"…5-1. До набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону:

1) прокурорами місцевих прокуратур призначаються:

…в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування".

"…13. Кабінету Міністрів України:

1) у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом".

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (надалі - Постанова):

"1. Затвердити схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5.

2. Надати право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці:

1) установлювати: &?о;…&?о; працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів.

…6. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

14. Частиною 3 статті 81 Закону №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015, встановлено нові розміри посадових окладів прокурорів місцевих прокуратур та передбачено їх поетапне запровадження. Зокрема, за приписами даної норми, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 01.07.2015 по 01.06.2016 складав 10 мінімальних заробітних плат.

15. Враховуючи норми пункту 1-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону №1697-VII у їх взаємозв'язку з нормами абзацу 3 пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону, до 15.12.2015 міські, районні, міжрайонні та районні у містах прокуратури здійснювали повноваження місцевих прокуратур і на цей період за прокурорами відповідних прокуратур зберігався правовий статус, який вони мали до набрання чинності Законом №1697-VII.

16. Так, частина 1 статті 49 Закону №1789-XII, яка була чинною до 14.12.2015, обумовлювала один з елементів правового статусу прокурорів - порядок їх матеріального забезпечення. За змістом наведеної норми, розмір посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років, що є складовими заробітної плати прокурорів, затверджувався Кабінетом Міністрів України.

17. У період з липня по грудень 2015 року схема посадових окладів працівників органів прокуратури визначалась Постановою, у додатку 5 до якої було передбачено розміри посадових окладів працівників районних, міжрайонних, районних у містах з районним поділом та інших прирівняних до них прокуратур. Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи з'ясували ту обставину, що заробітна плата позивачу протягом спірного періоду виплачувалась відповідачем виходячи саме з розмірів посадових окладів, встановлених цією Постановою.

18. З огляду на норми підпункту "в" пункту 5-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону №1697-VII, до набрання чинності абзацом 3 пункту 1 розділу XII цього Закону, тобто, до 15.12.2015, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, могли бути призначені прокурорами місцевих прокуратур виключно за умови успішного проходження ними тестування.

19. Отже, прокурори міських, районних, міжрайонних і районних у містах прокуратур, які до 15.12.2015 здійснювали повноваження місцевих прокуратур, не мали статусу прокурів місцевих прокуратур і, відповідно, на них не поширювали свою дію норми частини 3 статті 81 Закону №1697-VII. Питання оплати праці таких прокурорів визначались частиною 1 статті 49 Закону №1697-VII, а розміри їх посадових окладів були встановлені Постановою.

20. Таким чином, у відповідача не було правових підстав здійснювати позивачу нарахування і виплату заробітної плати за період з 02.07.2015 по 14.12.2015 включно, виходячи з посадових окладів прокурорів місцевих прокуратур, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з чим, позовні вимоги до задоволення не підлягали.

21. Тому, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які покладено в основу відмови у задоволенні позову.

22. Дійсно, Законом №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, для чого надано строк до 25.01.2015 (враховуючи, що Закон №1697-VII опублікований у газеті "Голос України" від 25.10.2014 №206). Однак, вказана обставина не мала безпосереднього впливу на нарахування і виплату позивачу заробітної плати за спірний період, оскільки на нього, незалежно від факту прийняття Кабінетом Міністрів України відповідної постанови, не поширювались норми частини 3 статті 81 Закону №1697-VII.

23. Колегія суддів Верховного Суду відхиляє покликання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини по справах "Кечко проти України" від 08.11.2005, "Будченко проти України" від 24.04.2014.

24. Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, Судом зауважено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23).

25. У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Будченко проти України" від 24.04.2014, Суд нагадав, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (пункт 40).

26. Отже, як вказав Європейський Суд з прав людини, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання, що не мало місця у випадку спірних правовідносин.

27. Що стосується посилань на рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014, то як було вказано у ньому Судом, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Кореску v. Slovakia), п. 50; "Anheuser-Busch Inc. проти Португалії" (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І) (пункт 35).

28. За приписами статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина 1). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4).

29. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме Закону №1697-VII, яке водночас не призвело до ухвалення незаконного по суті судового рішення.

30. З огляду на це, мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення підлягає зміні, а касаційна скарга - залишенню без задоволення.

ПОСТАНОВИВ:

31. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

32. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 у справі №816/921/16 за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості по заробітній платі змінити у мотивувальній частині, в решті - залишити без змін.

33. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду