Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.04.2020 року у справі №520/10868/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 520/10868/19

адміністративне провадження № К/9901/10406/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду (ухвалену у складі колегії суддів: Бегунца А. О., Рєзнікової С. С., Старостіна В. В. ) від 6 березня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужба у Харківській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 3 жовтня 2019 року № 39.1/2543 про відмову у державній реєстрації потужності;

- зобов'язати ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення інформації про потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 3 жовтня 2019 року № 39.1/2543 йому відмовлено у державній реєстрації потужності через невідповідність заяви вимогам частини 3 статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права позивача, а отже підлягає скасуванню, оскільки заява від 2 жовтня 2019 року подана у відповідності до вимог закону, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у державній реєстрації потужності ФОП ОСОБА_1 з підстав надання неповної інформації в заяві є правомірною, оскільки повної та точної інформації щодо назви (опису) потужності, її адреси не зазначено, а вказані лише загальні характеристики житлового будинку, як то наявність системи водопостачання, водовідведення, енергозабезпечення. Однак, відомостей щодо наявності чи відсутності системи вентиляції, підтримки температурних режимів, штучного чи природного освітлення для зберігання харчових продуктів, системи дренажу підлоги, системи та заходів дезінфекції у заяві та у додатковій інформації не міститься.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2020 року, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м.

Харкові ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 3 жовтня 2019 року №
39.1/2543 про відмову у державній реєстрації потужності; зобов'язано ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 2 жовтня 2019 року про державну реєстрацію потужності з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем у поданих до ГУ Держпродспоживслужби у Харківській області заявах від 2 жовтня 2019 року вказано усі обов'язкові відомості, а посилання відповідача на зазначення у заяві неповної інформації щодо назви (опису) потужності та її адреси не відповідають фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області зазначає, що необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо помилковості застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 6, статті 150 Житлового кодексу України та статті 382 Цивільного кодексу України, оскільки спеціальним законом, який регулює правовідносини між оператором ринку та компетентним органом у правовідносинах щодо державної реєстрації потужностей є Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", який і підлягає пріоритетному застосуванню при вирішенні даного спору.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 8 квітня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/10868/19, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.

Учасники справи до суду касаційної інстанції письмових клопотань не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність: за КВЕД 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД
47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Місце проживання позивача - АДРЕСА_1.

2 жовтня 2019 року позивач письмово звернувся до ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області із заявою про державну реєстрацію потужностей (вид діяльності - реалізація).

Згідно заяви вказана діяльність (реалізація) буде здійснюватися оператором ринку за адресою: АДРЕСА_1.

Також в якості додатку до заяви про державну реєстрацію потужності відповідно до вимог частини 3 статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" подав до відповідача додаткову інформацію, датовану 2 жовтня 2019 року, де зазначив в графі місцезнаходження або місце проживання оператора ринку: АДРЕСА_3; в графі назва (опис) потужності вказав: потужність представляє собою ізольоване приміщення загальною площею 69 кв. м, підключене до системи водопостачання та водовідведення, системи енергозабезпечення, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду заяви позивачу листом від 3 жовтня 2019 року ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за № 39.1/2543 повідомило про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності за видами діяльності: діяльність, пов'язана з харчовими продуктами, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі 10 С і залишатися придатними для споживання людиною, а саме: реалізація та присвоєнні особистого державного реєстраційного номеру потужності, у зв'язку з порушенням частини 5 статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та пункту 2 підпункту 3.7 наказу Мінагрополітики та продовольства України від 10 лютого 2016 року № 39 "Порядок проведення державної реєстрації потужностей ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам".

Фактичною підставою для відмови у державній реєстрації потужності став висновок суб'єкта владних повноважень про те, що житловий будинок не є та не може бути місцем реєстрації потужності за змістом пункту 69 частини 1 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", відповідно заява про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію: не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість зазначено житловий будинок та його адресу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2020 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частин 1 та 4 статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".

Відповідно до пункту 69 частини 1 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об'єктів санітарних заходів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.

Частинами другою та третьою цієї ж статті передбачено, що державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер. Зміна найменування оператора потужності у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для звернення оператора до компетентного органу із заявою про внесення змін до реєстру потужностей у частині найменування такого оператора та не є підставою для внесення таких змін до реєстру. У разі звернення оператора, найменування якого було змінено, до компетентного органу з письмовою заявою про внесення змін до реєстру в частині нового найменування такого оператора компетентний орган безоплатно вносить такі зміни до реєстру, про що письмово повідомляє оператора.

Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов'язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб'єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб'єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва).

Відповідно до частин 5 -6 статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов'язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави.

Рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації приймається протягом 10 календарних днів після отримання відповідної заяви оператора ринку. Копія рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації надається (надсилається) оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10 лютого 2016 року № 39, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2016 року № 382/28512 (далі - Порядок № 39).

Пунктом 1.3 Порядку № 39 встановлено, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов'язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку.

Пунктом 1.4 Поряду № 39 встановлено, що оператор ринку, який провадить діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів рослинного походження, не подає до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, на яку цим оператором ринку отримано експлуатаційний дозвіл.

Пунктом 1.7 Порядку № 39 передбачено, що адресою потужності, яка є транспортним засобом або іншим рухомим майном, вважається місцезнаходження (місце проживання) оператора ринку, в управлінні якого перебуває така потужність.

Відповідно до частини 4 статті 4 Житлового кодексу Української PCP до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Адреса потужності повинна відповідати вимогам, визначеним статтею 41 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме: 1) підтримуватися в чистому та робочому стані; 2) бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів; 3) мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати; 4) забезпечуватися належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів; 5) підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що квартира в багатоквартирному житловому будинку не може бути зареєстрована як потужність з виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", оскільки, існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 520/1670/19.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що 2 жовтня 2019 року позивач письмово звернувся до ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області із заявою про державну реєстрацію потужностей (вид діяльності - реалізація) за адресою: АДРЕСА_1.

Судами також встановлено, що вказана позивачем адреса реєстрації потужності є квартирою в багатоквартирному будинку, яка не виведена з житлового фонду.

Отже, позивач фактично просить здійснити дії щодо надання дозволу здійснити господарчу діяльність з реалізації харчових продуктів з квартири, яка не переведена у нежитловий фонд.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що квартира в багатоквартирному житловому будинку, не виведена із житлового фонду, не може бути зареєстрована як потужність з виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", оскільки, існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.

Враховуючи викладене, колегія суддів робить висновок, що суд апеляційної інстанції не врахував встановлених обставин справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статті 4 Житлового кодексу Української PCP, статті 383 Цивільного кодексу України, статті 41 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", що призвело до скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 352 КАС України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу ГУ Держспоживслужби в Харківській області слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити у силі.

Оскільки суд касаційної інстанції приймає рішення на користь суб'єкта владних повноважень, то за відсутності документально підтверджених доказів щодо понесених суб'єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, у силу статті 139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держспоживслужби в Харківській області задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2020 року скасувати.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року залишити у силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко