Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2019 року у справі №815/4150/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №815/4150/14

адміністративне провадження №К/9901/3483/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського кружного адміністративного суду від 23.09.2014 (суддя Токмілова Л.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 (головуючий суддя Яковлев Ю.В., судді: Вербицька Н.В., Коваль М.П.)

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів, ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2014 №500060001/2014/610111/2, зобов'язати ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області повернути надмірно перераховану суму ПДВ у розмірі 18432,65грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2

Постановою Одеського кружного адміністративного суду від 23.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій ФОП ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Позивач зауважує, що мотивація спірного рішення стосовно консультації з приводу обрання методу, для визначення митної вартості на його думку є незаконною. Також, позивач не погоджується з фактом встановлення різних умов поставки товару та з приводу методу визначення митної вартості товару. Крім того, позивач заперечує ненадання ним додаткових документів на пропозицію митного органу.

У свою чергу, митним органом подані заперечення на касаційну скаргу, згідно яких відповідач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову, законними і обґрунтованими. Як зазначає відповідач, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2019 попередній розгляд справи призначено на 02.04.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару позивачем до Південної митниці Міндоходів була подана митна декларація від 18.04.2014 ВМД №500060001/2014/014158 та додані до неї документи.

Митна вартість товарів визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на підтвердження якої ним до митного органу були надані додаткові документи.

За результатами перевірки митної декларації Південною митницею підписано картку відмови від 18.04.2014 №500060001/2014/00246 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Підставами для прийняття картки відмови стали розбіжності документах, поданих декларантом для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку із чим на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України відповідачем з метою підтвердження заявленої митної вартості був зроблений запит про надання додаткових документів.

18.04.2014 Південною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості №500060001/2014/610111/2.

Не погодившись з рішенням митного органу, позивач звернувся до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у зв'язку з виявленими розбіжностями у наданих декларантом документах, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, у зв'язку із чим для визначення митної вартості був правомірно застосований інший, передбачений митним законодавством, метод.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у передбачений законодавством спосіб. Судами встановлена законність та обґрунтованість прийняття рішення про коригування митної вартості, а також відсутність правових підстав для зобов'язання повернути з Державного бюджету України сплачені кошти у розмірі 18432,65грн.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Положеннями статті 59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною другою статтею 59 Митного кодексу України).

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Згідно частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.03.2014 між компанією IM "MOBILE SRL" (Молдова) (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Україна) (Покупець) укладено контракт 21032014, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує пряжу джутову (в подальшому - товар) на умовах доставки товару FOB Чіттагонг, Бангладеш. Згідно з п. 2.2 зазначеного контракту витрати, пов'язані з доставкою товару до порту м.Одеса, митним оформленням товару покриваються покупцем.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару позивачем до Південної митниці Міндоходів подана митна декларація ВМД від 18.04.2014 №500060001/2014/014158 та додані до неї документи.

Митна вартість товарів визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження вартості ФОП ОСОБА_2 до митного органу надані: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 26.04.2013 500/2013/0000080, рахунок-фактура (інвойс) від 21.03.2014 №1/210314, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів від 21.03.2014 №21032014, договір про надання послуг митного брокера від 15.04.2014 №АБ/14-2014, інформація про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару від 03.03.2014 №2761, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 03.03.2014 №2761, сертифікат про проходження товару загальної форми від 03.03.2014, контейнерний коносамент від 31.03.2014, міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 16.04.2014 №18, коносамент (Bill of Lading) від 03.03.2014, бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару від 03.03.2014, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.04.2014 №151, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.04.2014, розрахунок ціни (калькуляція) від 21.03.2014, договір (контракт) про перевезення від 03.04.2014 №141, резервна позиція від 26.07.2001 №915, копія митної декларації країни відправлення від 25.02.2014 №С111233, інші некласифіковані документи - лист від продавця від 16.04.2014, митна декларація від 18.04.2014 №500060001/2014/014158.

За результатами перевірки вищевказаної митної декларації Південною митницею 18.04.2014 підписано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500060001/2014/00246.

Підставами для прийняття картки відмови стали розбіжності в поданих декларантом документах, поданих для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку із чим на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України контролюючим органом з метою підтвердження заявленої митної вартості був зроблений запит про надання додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації, договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, Південною митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2014 №500060001/2014/610111/2.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, з урахуванням наявної у митного органу інформації, між декларантом та митним органом була проведена консультація, за результатами якої був обраний шостий ("резервний") метод визначення митної вартості, про що вчинено запис у спірному рішенні.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що в матеріалах справи наявне листування між позивачем та відповідачем, що за своєю суттю і є консультацією з приводу обрання методу визначення митної вартості.

Як встановлено судами, у митного органу виникли підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, з огляду на спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що у поданих документах мітяться розбіжності, а саме: умови поставки у копії експортної декларації відправлення, митної декларації поданої до митного оформлення та інвойсах різняться, З огляду на вищевикладене, відповідно до митного законодавства для підтвердження митної вартості декларанту було запропоновано протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

18.04.2014 декларант повідомив Південну митницю Міндоходів про неможливість надання додаткових документів.

Суди попередніх інстанцій звернули увагу, що у поданій позивачем митній декларації від 18.04.2014 останнім самостійно зазначений шостий метод визначення митної вартості - "резервний". А також вказані умови поставки FOB, які передбачають що продавець оплачує доставку товару до моменту навантаження та саме навантаження товару на борт судна, але не було включено до розрахунку суму ввізного мита у розмірі 18432,65грн. У митній декларації від 22.04.2014 зазначена вище сума вже була включена до розрахунку, проте позивачем повторно зазначено шостий ("резервний") метод визначення митної вартості товару.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 18.04.2014 №500060001/2014/610111/2 зазначено, що у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними товарами), тому відповідно до статтей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до положень статтей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Згідно пункту 1 статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього кодексу, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), а саме: резервним методом.

На підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ (спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України) встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, тому митну вартість визнано на рівні 1,53 доларів США/кг нетто. Факт виявлення відповідачем різниці у вартості подібного товару, що раніше проходив митне оформлення, підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з бази ЄАІС ДМСУ.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості наявне обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: наявність у поданих документах розбіжностей стосовно умов поставки, зазначених у копії експортної декларації країни відправлення, митної декларації, поданої до митного оформлення та інвойсах.

Крім цього, у рішенні вказано про те, що декларант повідомив про неможливість подання запитуваних на письмову вимогу митного органу документів; зазначено джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості (ЄАІС ДМСУ), в яких містить інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій. Також у спірному рішенні зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У зв'язку з виявленими розбіжностями у наданих декларантом документів, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, у зв'язку із чим для визначення митної вартості застосований спосіб, передбачений підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 57 Митного кодексу України.

Положення правового регулювання спірних правовідносин дають підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дослідивши надані докази та оцінивши доводи сторін, суди дійшли вірного висновку, що системний аналіз правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у передбачений законодавством спосіб та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як визначено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського кружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.....................

....................

.....................

В.В. Хохуляк

Л.І.Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду