Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2020 року у справі №440/525/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 440/525/19

адміністративні провадження № К/9901/1532/20, № К/9901/5738/20

Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів Бучик А. Ю. та Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 440/525/19

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Міністерства оборони України,

третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами Міністерства оборони України, адвоката Молодчина Володимира Петровича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (у складі судді Супруна Є. Б. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (у складі колегії суддів Мельнікової Л. В., Рєзнікової С. С., Калитки О. М. ),

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1) звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач, Міноборони), третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа, військкомат), в якому просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як членам сім'ї загиблого ОСОБА_3, смерть якого пов'язана з проходженням військової служби, викладене у пункті 11 протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 жовтня 2018 року №105;

- зобов'язати відповідача вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі-Закон № 2011-XII) одноразову грошову допомогу в розмірі передбаченому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі мають право на отримання одноразової грошової допомоги, як члени сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3, смерть якого пов'язана з проходженням військової служби. Проте, відповідач протиправно відмовляє у призначенні такої допомоги, помилково вважаючи, що особа померлого на час отримання тілесних ушкоджень та смерті перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволений у повному обсязі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що у підсумковій частині висновку експерта від квітня 2018 року № 12-17/7-ОКБ/18 зазначено, що судово-медичним дослідженням крові трупа ОСОБА_3 метиловий, ізопропиловий, етиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не знайдені.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року скасовано в частині, якою задоволені вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2:

- визнано протиправним та скасовано пункт 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 жовтня 2018 року № 105 по відношенню до ОСОБА_1;

- Міністерство оборони України зобов'язано вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

- Полтавський обласний військовий комісаріат зобов'язано вжити заходів з приводу підготовки і направлення розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", - з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені цих вимог.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року в частині, якою задоволені вимоги ОСОБА_2, - визнаний протиправним та скасований пункт 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 жовтня 2018 року № 105 по відношенню до ОСОБА_2 - змінено з підстав та мотивів його прийняття.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року скасовано в частині, якою стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачами документи, на підтвердження причин та обставин смерті ОСОБА_3 не містять достовірної інформації про причини і обставини смерті (загибелі) останнього, а саме про те, що причиною смерті стала не його бійка з іншою особою в стані алкогольного сп'яніння.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права Міністерство оборони України та ОСОБА_1 звернулися з касаційними скаргами до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в яких Міністерство оборони України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а ОСОБА_1 - скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга Міністерства оборони України подана 20 лютого 2020 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 подана 09 січня 2020 року.

Ухвалами Верховного Суду від 26 лютого 2020 року та 23 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №440/525/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційні скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що майор ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А0340 на посаді начальника штабу - першого заступника командира військової частини.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А0340 (по стройовій частині) від 31 березня 2018 року № 17 майора ОСОБА_3, колишнього начальника штабу - першого заступника командира військової частини, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті травматичного шоку, поєднаної травми груді, черепно-мозкової травми та хребтової травми, виключено зі списків особового складу частини з 27 березня 2018 року у зв'язку зі смертю. Смерть отримана під час проходження військової служби, проте не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №12-17/7-ОКБ/18 Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 27 березня 2018 року причиною смерті ОСОБА_3 вказано: травматичний шок, поєднана травма груді, черепно-мозкова травма та хребтова травма.

Аналогічно, згідно з висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи на базі КЗОЗ "ОКЛ ЦЕМД та МК" №12-17/7-ОКБ/18, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2018 року, причиною смерті ОСОБА_3 став травматичний шок, як смертельне ускладнення поєднаної травми груді, черепно-мозкової травми та травми хребта, що має причинний зв'язок між отриманими ушкодженнями та настанням смерті. При цьому судово-медичним дослідженням крові трупа гр. ОСОБА_3 метиловий, ізопропиловий, етиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не знайдені.

Згідно з витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців №186 від 23 травня 2018 року, травма колишнього військовослужбовця ОСОБА_3, яка стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов'язана з проходженням військової служби.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулася до військового комісару Кременчуцького ОМВК із заявою від 07 червня 2018 року про виплату їй одноразової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_3. До заяви позивач додала копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3, копію витягу про звільнення, копію акту службового розслідування, копію висновку експерта, копію витягу з послужного списку, копію посвідчення УБД, копію довідки АТО, копію лікарського свідоцтва про смерть, копію витягу військово-лікарської комісії, копію довідки про склад сім'ї, копію свідоцтва про одруження, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, реквізити банку.

Після отримання вказаних документів військкомат 12 липня 2018 року подав до Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів, висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_3, який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок (під час) травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов'язаної з проходженням військової служби. На підставі поданих документів командування вважало, що членами сім'ї є дружина - ОСОБА_1 та син, який на момент смерті не навчався та не працював.

За наслідками вивчення цих документів комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги дружині та сину померлого ОСОБА_3, смерть якого настала внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку і причина смерті пов'язана з проходженням військової служби, оскільки причиною смерті стала бійка ОСОБА_3 з іншою особою у стані алкогольного сп'яніння. У висновку експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 27 березня 2018 року №12-17/7-ОКБ/18 зазначено про таке: гострий комбінований психоз, алкогольне сп'яніння, гостре отруєння сурогатами алкоголю, післятравматичний шок та гострий коронарний синдром.

Прийняте рішення відображено в пункті 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 жовтня 2018 року № 105, витяг з якого наявний в матеріалах справи.

Листом від 26 листопада 2018 року №12/2891 військкомат повідомив ОСОБА_1 про прийняте комісією Міністерства оборони України рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погодившись з таким рішенням Міністерства оборони України, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що судами неповно досліджено та не враховано наданих доказів. Зокрема, суд апеляційної інстанції проігнорував у судовому засіданні її посилання на існування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 440/1581/19 в якій вже встановлено неперебування її чоловіка ОСОБА_3 на час смерті в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що судом безпідставно було відхилено висновки експерта, проте, відповідно до статті 108 КАС України відхилення висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

У касаційній скарзі Міністерства оборони України наголошується, що відповідно до висновку експерта № 12-17/7-ОКБ/18, одним з діагнозів, відповідно до якого ОСОБА_3 було госпіталізовано до хірургічного відділення, було алкогольне сп'яніння. Вказане свідчить про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Від учасників справі відзивів на касаційні скарги не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції, відповідає не повністю, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржника є частково прийнятними з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

У відповідності до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що надані позивачами документи на підтвердження причин та обставин смерті ОСОБА_3 не містять достовірної інформації про причини і обставини смерті (загибелі) останнього, а саме про те, що причиною смерті стала не його бійка з іншою особою в стані алкогольного сп'яніння. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог про визнання протиправним і скасування рішення Міністерства оборони України, викладене у формі протоколу № 11 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 жовтня 2018 року № 105 та про відмову в призначенні їй такої одноразової допомоги в розмірі, передбаченому Порядком № 975.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним у зв'язку із наступним.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: 1. заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; 2. витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); 3. витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи. які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою позову послугувала незгода позивачів з оцінкою Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, висновку експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 27 березня 2018 року № 12-17/7-ОКБ/18, як документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_3, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Згідно пункту 4 висновку експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 27 березня 2018 року № 12-17/7-ОКБ/18, - при судово-медичному дослідженні крові трупа ОСОБА_3 метиловий, ізопропиловий, етиловий, н-пропіловий, ізоаміловий спирти не знайдені.

При цьому, "Вступна частина" Висновку має наступну інформацію: "З ухвали суду про призначення судово-медичної експертизи, отриманої 27 березня 2018 року відомо: "24 березня 2018 року, близько 17 години, <>ОСОБА_4 <>, знаходячись у приміщенні кафе "Сармат" <>, в ході сумісного вживання алкогольних напоїв, почав конфлікт, який у подальшому перейшов у бійку, що сталась на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з раніше йому незнайомим <> ОСОБА_3".

"Медичним персоналом ВМКЦПнР надана медична картка № 2687 на ім'я ОСОБА_3 < >, з якої слідує < > ОСОБА_3 < > Доставлений черговим медичним персоналом 92 бригади для обстеження та лікування до ВМКЦ ПнР (в/ч А3306). Госпіталізований до хірургічного відділення, розміщений у відділенні невідкладної медичної допомоги, де отримував інфузійну, симптоматичну, дезінтоксикаційну, седативну, кардіопротекторну терапію < >. 0 13 годині 28 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_1 констатована біологічна смерть хворого. Діагноз: Основне захворювання < >. Супутня патологія: < >. Алкогольне сп'яніння".

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що одним із доводів касаційної скарги ОСОБА_1 є те, що суд апеляційної інстанції проігнорував у судовому засіданні її посилання на існування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 440/1581/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, в якій вже встановлено неперебування її чоловіка ОСОБА_3 на час смерті в стані алкогольного сп'яніння. Скаржниця зазначає, що у справі № 440/1581/19 суд апеляційної інстанції зазначив, що при судово-медичному дослідженні крові трупа гр. ОСОБА_3 метиловий, ізопропиловий, етиловий, н-пропіловий, ізоаміловий спирти не знайдені.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду дійсно не вбачає надання оцінки колегією суддів апеляційної інстанції висновкам Другого апеляційного адміністративного суду, висловлених у постанові від 28 жовтня 2019 року у справі № 440/1581/19, що набрала законної сили та не була оскаржена у касаційному порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 12 жовтня 2020 року у справі №814/435/18

На цій підставі колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції допущено неповне з'ясування та врахування всіх обставин справи, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" ("Artico v. Italy"), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" ("Van de Hurk v. Netherlands"), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" ("Peleki v. Greece", заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" ("Moreira Ferreira v. Portugal (no 2)", заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Міністерства оборони України, адвоката Молодчина Володимира Петровича в інтересах ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3,341,345,349,353,355,356,359,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства оборони України, адвоката Молодчина Володимира Петровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: А. Б. Бучик

Н. В. Коваленко