Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 380/3045/21

адміністративне провадження № К/9901/38717/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 (суддя - Брильовський Р. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 (колегія суддів у складі: Большакової О. О., Качмара В. Я., Курильця А. Р.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу від 06.01.2021 № 14-дс про притягнення начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що дисциплінарного проступку він не вчиняв. Перебуваючи на вищезазначеній посаді, виконував свої посадові обов`язки належним чином та в повному обсязі. Ним було дотримано та належним чином виконувались Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби та Посадова інструкція начальника відділу митного оформлення, та положення нормативно-правових актів України.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 є начальником відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби.

Наказом Галицької митниці Держмитслужби від 06.01.2021 № 14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» до начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення зауваження.

Не погоджуючись із вказаним наказом позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Галицької митниці Держмитслужби від 06.01.2021 № 14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про притягнення начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Проте у спірному наказі не зазначено суті вчиненого позивачем порушення, в чому конкретно виразилося неналежне виконання посадових обов`язків позивачем, які норми чинного законодавства були ним порушені, а також обставин, за яких мало місце порушення. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність в діях начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби складу дисциплінарного проступку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування частини другої статті 77 Закону України «Про державну службу», зокрема необхідного рівня деталізації в наказі стислого викладу обставин справи.

Скаржник наголошує на тому, що законодавством не передбачено зазначення додаткової інформації в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення це не документ про відтворення перебігу подій та всіх вчинених ним дій в їх послідовності, а лише узагальнена характеристика того, що в цих діях визнається дисциплінарним проступком, за який він притягується до дисциплінарної відповідальності.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

25.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 380/304521.

Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

За встановленим частиною третьою статті 65 Закону № 889-VIII правилом державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

За змістом частин першої, десятої, одинадцятої статті 69 вказаного Закону для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Згідно з частиною другою статті 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом № 889-VIII, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 справі № 813/3820/17.

З цього приводу суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що позивач, як начальник відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби у своїй діяльності окрім положення законодавства, керується також Положенням про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби, затвердженого в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби В. Цабаком 29.07.2020 та Посадовою інструкцією начальника відділу митного оформлення, затвердженою в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби В. Цабаком 29.07.2020.

Зокрема, розділи 3, 4 та 5 Положення визначають порядок діяльності керівництва відділу, його права та обов`язки, та відповідальність.

Положення Посадової інструкції встановлюють права та основні посадові обов`язки начальника відділу митного оформлення.

З матеріалів справи випливає, що з досліджених судами матеріалів дисциплінарного провадження, такі не містять відомостей про порушення позивачем Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби та Посадової інструкції начальника відділу митного оформлення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у поданні про притягнення позивача до відповідальності зазначено, що начальником відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, який полягає у неналежному виконанні ним своїх посадових обов`язків в частині забезпечення якісної організації роботи відділу та належного контролю за діями підпорядкованого складу, що спричинило недотримання посадовими особами відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для вивчення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, в частині вживання заходів щодо невідкладного інформування про наявні митні формальності, за результатами СУР, відповідних посадових осіб або керівників структурних підрозділів митниці згідно з розділом VII пунктом 4 абзацом 3 даного Порядку, пункту 3.7 Порядку внесення інформації про можливі порушення законодавства з питань митної справи до модуля «Орієнтування» АСМО «Інспектор», затвердженого наказом Держмитслужби від 23.04.2020 № 147.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що ні в цьому документі, ні в інших документах, що містяться в матеріалах дисциплінарної справи не зазначено, які саме дії позивачем були вчинено неправомірно, або їх не було вчинено, хоча такий обов`язок було покладено на нього відповідно до його посадової інструкції.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ні оскаржуваний наказ, ні матеріали дисциплінарної справи не містять висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства України, що визначають порядок дій при здійсненні ним своїх посадових обов`язків як начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби.

До того ж, суд першої інстанції не взяв до уваги твердження відповідача про недодержання особовим складом відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби своїх посадових обов`язків та порушення Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю та Порядку внесення інформації про можливі порушення законодавства з питань митної справи до модуля «Орієнтування» АСМО «Інспектор», оскільки, докази, які б підтверджували вказані обставини в матеріалах дисциплінарної справи відсутні та відповідачем при притягненні позивача до відповідальності не досліджувались.

Відповідно, Верховний Суд погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що у наказі Галицької митниці Держмитслужби від 06.01.2021 №14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» не зазначено суті вчиненого ОСОБА_1 порушення, в чому конкретно виразилося неналежне виконання посадових обов`язків позивачем, які норми чинного законодавства були ним порушені, а також обставин, за яких мало місце порушення.

Відповідно до частини першої, другої статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Частиною другою статті 77 цього Закону передбачено, що у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Таким чином, зазначення в рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретних обставин вчинення порушення, виду дисциплінарного проступку і його юридичної кваліфікації дозволяє чітко визначити, як кваліфікував дії чи бездіяльність посадової особи саме той орган (посадова особа), який прийняв рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також перевірити правильність застосування до державного службовця певного виду стягнення.

Крім цього, обрання того чи іншого виду стягнення передбаченого статтею 66 Закону № 889-VIII безпосередньо залежить від того, який саме дисциплінарний проступок вчинений державним службовцем.

Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 1340/4847/18.

Верховний Суд погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що оскільки в наказі відсутній стислий виклад обставин справи, а тому оскаржуваний наказ є немотивованим і не містить всіх передбачених законом відомостей, необхідних для висновку про наявність чи відсутність в діях працівника складу дисциплінарного проступку.

Відтак, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в діях начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби складу дисциплінарного проступку.

Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в оскаржуваному наказі стислого викладу обставин справи є безпідставними, оскільки, на думку скаржника, поняття «стислий виклад обставин справи» є оціночним, межі викладу обставин не визначені законом, тому належить проаналізувати спірний наказ на відповідність нормам спеціального акту - Типовій інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55.

Верховний Суд констатує, що суди першої й апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права. Частина друга статті 77 Закону № 889-VIII вимагає зазначення у рішенні суб`єкта владних повноважень стислого викладу обставин справи, виду дисциплінарного проступку і його юридичної кваліфікації.

Верховний Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Тому, відповідач в оскаржуваному наказі повинен був чітко зазначити суть вчиненого позивачем порушення, в чому конкретно виразилося неналежне виконання його посадових обов`язків, а також, які норми чинного законодавства були ним порушені та обставини, за яких мало місце порушення. Крім того, відповідач повинен був в оскаржуваному наказі зазначити вид дисциплінарного проступку і його юридичну кваліфікацію, чого також не було зроблено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук В. М. Соколов