Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2018 року у справі №822/1789/16

[herb.gif]

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

Київ

справа №822/1789/16

адміністративне провадження №К/9901/36315/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Блонського В.К. від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сапальової Т.В., суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А. від 13 грудня 2016 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - позивач/Інспекція) звернулася до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - відповідач/КЕВ), в якому просила стягнути суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 2677896,21 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість по земельному податку з юридичних осіб, яка виникла внаслідок самостійно узгоджених сум грошових зобов'язань з урахуванням пені.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, позов задоволено; стягнено з КЕВ на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 2677896,21 грн.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що самостійно задекларована та узгоджена відповідачем сума податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб набула статусу податкового боргу, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення податкового боргу, оскільки КЕВ фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету та являється неприбутковою установою, а тому не повинно нести відповідальності за зобов'язаннями держави, у тому числі за відсутності бюджетного фінансування; КЕВ належить до сфери управління Міністерства оборони України і в умовах особливого періоду, в яких перебуває держава на даний момент, звільняється від сплати земельного податку до закінчення такого періоду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що КЕВ м. Хмельницький з 10 квітня 1997 року є юридичною особою, засновником якої є Міністерство оборони України.

Встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 2677896,21
грн, по земельному податку з юридичних осіб за 2015 та 2016 роки (з яких 2677265,16 грн, - основний платіж, 631,05 грн, - пеня), що підтверджується наявними у справі податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

13 січня 2016 року Інспекцією надіслано КЕВ податкову вимогу №123-23 на суму боргу у розмірі 2677451,00 грн., яка вручена відповідачу 15 січня 2016 року.

За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем таких грошових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб та пені у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені пункту 36.1 статті 36 ПК України, законами з питань митної справи.

Як визначено пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому пунктом 286.2 статті 286 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За правилами пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені пункту 54.1 статті 54 ПК України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Відповідно до пункту 59.1статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого зобов'язання призводить до набуття таким статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірна сума грошового зобов'язання по земельному податку самостійно задекларована позивачем у поданих ним деклараціях, а тому вважається узгодженою та не підлягає оскарженню.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення Інспекцією відповідачу податкової вимоги та її вручення останньому, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості по земельного податку.

Судами вірно зазначено, що КЕВ зареєстрований як юридична особа та відповідно до положень ПК України є платником податків, зборів та обов'язкових платежів, не звільнений від сплати земельного податку, не має пільг щодо його внесення, а тому повинен виконувати взяті на себе податкові зобов'язання.

Доводи ж КЕВ про те, що останнє фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього матеріальних ресурсів для сплати спірних податкових зобов'язань не спростовують зазначених висновків судових інстанцій, адже відсутність або обмежене фінансування відповідно до податкового законодавства не є підставою для звільнення платника від обов'язку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Безпідставними є й твердження відповідача з посиланням на частину 8 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" про звільнення його від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду, оскільки наведена норма передбачає зупинення на час особливого періоду дії нормативно-правових актів, які скорочують чисельність, обмежують комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, та жодним чином не поширюється на відносини з питань сплати податків і зборів, врегульованих нормами ПК України.

Таким чином касаційний суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду

Згідно з оригіналом

помічник судді Ямкова О.О.