Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.01.2020 року у справі №360/3764/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа №360/3764/18

адміністративне провадження №К/9901/572/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В. М.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (головуючий суддя - Гайдар А. В., судді: Казначеєв Е. Г., Компанієць І. Д. ) у справі № 360/3764/18 за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Луганській області, третя особа - Державний заклад "Луганський державний медичний університет", про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2018 року ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат Алексєєв Олексій Ігорович, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - УДМСУ в Луганській області) про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання та зобов'язати видати таку посвідку на підставі поданих ним 03 жовтня 2018 року документів.

Позивач вважає, що відповідачем незаконно 18 жовтня 2018 року прийнято повідомлення № 4401.5-38971/44.1-18, яким фактично відмовлено йому у видачі посвідки на тимчасове проживання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року позовні вимоги позивача задоволено частково: визнано протиправним рішення УДМСУ в Луганській області № 4401.5-38971/44.1-18 про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання громадянину Індії ОСОБА_1, оформлене повідомленням про відмову в прийнятті (розгляді) документів; зобов'язано відповідача розглянути питання щодо видачі посвідки на тимчасове проживання громадянину Індії ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, на підставі поданих ним 03 жовтня 2018 року документів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1 938,20 грн.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача - адвоката Алексєєва О. І. про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду цієї справи.

Додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року заяву представника позивача - адвоката Алексєєва О. І. щодо ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн за представництво інтересів під час апеляційного оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у цій справі.

Постановляючи 09 грудня 2019 року додаткову постанову, Перший апеляційний адміністративний суд, вказав, що з наданих позивачем документів вбачається, що ним були понесені судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, на загальну суму 10 000,00 грн під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції. А тому дана сума стягнута на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань УДМСУ в Луганській області.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану додаткову постанову.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача судових витрат не прийнято до уваги те, що заяву про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав з пропуском строку визначеного частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а тому таку заяву слід було залишити без розгляду. Крім того, зазначав, що позивачем не було обґрунтовано понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у тому розмірі, який стягнуто на його користь судом апеляційної інстанції, оскільки представник позивача не вперше представляє інтереси клієнтів по аналогічним справам, користується вже напрацьованими зразками документів, а підготовка до справ даної категорії не потребує вивчення великого об'єму нормативної бази. Водночас суд зробив протиправний та необґрунтований висновок про співмірність та доведеність таких витрат (на професійну правничу допомогу) та наявність підстав для їх відшкодування. Також скаржник наголошував, що надані адвокатом Алексєєвим О. І. послуги не відповідають реальності їх виконання.

Позиція інших учасників справи

Представник позивача адвокат Алексєєв О. І. надав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити скаргу без задоволення, а додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року залишити без змін.

Крім того, Алексєєвим О. І. надано заяву про відшкодування судових витрат, у якій він просить стягнути з УДМСУ в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 гривень.

Рух касаційної скарги

Не погоджуючись із додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою.

Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за скаргою УДМСУ в Луганській області на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 30 вересня 2020 року у відповідності до статті 343 КАС України.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law40~), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law41~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law42~.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - ~law44~) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

~law45~ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (~law46~).

Відповідно до ~law47~ видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (~law48~).

Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 КАС України.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами частини 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 статті 252 КАС України).

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частини 1 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

У відповідності до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача - адвокатом Алексєєвим О. І. надано договір про надання правової (юридичної) допомоги адвокатом від 05 листопада 2018 року № 05-11/1, відповідно до якого гонорар адвоката складається з суми вартості послуг згідно з Додатком № 1 до цього договору.

Ордер Серії ДН № 042244 про надання адвокатом Алексєєвим О. І. правової допомоги ОСОБА_1.

Акт надання послуг та замовлення (остаточне), згідно з Угодою про надання правової (юридичної) допомоги адвокатом від 05 листопада 2018 року, з яких вбачається, що участь адвоката у межах надання правової допомоги під час апеляційного розгляду - вартість послуги складає 10 000,00 грн.

Відповідно до копії товарного чека № 02 від 07 червня 2019 року позивач виконав своє зобов'язання за договором та сплатив суму гонорару в повному обсязі у розмірі 10 000,00 грн. за "Послуги адвоката (відповідно до пункту 1.5 Акту надання послуг, згідно Угоди про надання правової (юридичної) допомоги адвокатом від 07 червня 2019 року) (апеляційний розгляд)".

Також судом апеляційної інстанції у межах надання правової допомоги досліджено Додаток № 1 від 07 червня 2019 року до угоди про надання правової (юридичної) допомоги адвокатом.

Оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, а також те, що їх сума була обґрунтованою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Перевіривши правильність здійсненого судом другої інстанцій розрахунку розміру компенсації витрат на правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок здійснений правильно, на підставі належних та допустимих доказів та з дотриманням норм чинного законодавства України.

При вирішені питання щодо витрат на правничу допомогу апеляційний суд врахував обґрунтованість та розумність визначення таких витрат у контексті того, що протилежною стороною аргументів та доказів такої неспівмірності до суду апеляційної інстанції (на час ухвалення додаткового рішення) не надано.

Верховний Суд констатує, що обов'язок доведення неспівмірності та можливого зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, зокрема, щодо участі адвоката під час апеляційного розгляду у розмірі 10 000,00 грн, покладається на відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком Першого апеляційного адміністративного суду та зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності та необхідності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими доводи скаржника в касаційній скарзі про те, що розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення урегульовано положеннями частини 7 статті 139 КАС України, якою встановлено граничний строк подачі заяви та відповідних доказів (понесення витрат) та наслідки їх неподання, оскільки такий порядок визначений статтею 252 КАС України.

Нормами статті 252 КАС України не передбачено процесуального порядку залишення заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

Верховний Суд звертає увагу, що частина 7 статті 139 КАС України, яка регулює спосіб визначення розміру судових витрат, не врегульовує порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Аргументи відповідача про те, що представник позивача не вперше представляє інтереси клієнтів по аналогічним справам, користується вже напрацьованими зразками документів, а відтак обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним та підготовка справи даної категорії не потребує вивчення великого об'єму нормативної бази є суб'єктивною оцінкою відповідача та спростовується матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надав фактичні (реальні) правові послуги у судовій справі № 360/3764/18 під час апеляційного провадження.

Верховний Суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд критично оцінює доводи скаржника про те, що витрати на правничу допомогу, які згідно товарного чеку № 2 від 07 червня 2019 року на суму 10 000,00 грн позивачем було сплачено за апеляційний розгляд справи, не можуть бути фактично понесені у цій справі, оскільки станом на 07 червня 2019 року апеляційна скарга не була подана та не можливо було передбачити її подання, оскільки відповідні послуги в рамках представництва інтересів позивача в адміністративній справі № 360/3764/18 були передбачені адвокатом хронологічно після завершення розгляду справи в суді першої інстанції відповідно до укладеного договору.

Касаційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Зважаючи на правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що додаткова постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування чи зміни відсутні.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Представником позивача - адвокатом Алексєєвим О. І. подано заяву про стягнення з УДМСУ в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції.

Заява мотивована тим, що представником позивача було здійснено ознайомлення з касаційною скаргою; пошук судової практики; розробка судової стратегії; підготовка відзиву на касаційну скаргу відповідача. Вартість наданих послуг склала 5 000,00 грн. Отже, позивачем були понесені додаткові судові витрати, пов'язані з наданням йому фахової правничої допомоги адвокатом Алексєєвим О. І.

Вирішуючи заяву, колегія суддів виходить з такого.

Як зазначалось вище, у відповідності до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, відповідно до Додатку № 1 до Угоди про надання правничої (юридичної) допомоги адвокатом № 05-11/1 від 05 листопада 2018 року передбачено, що гонорар за представлення інтересів позивача у зв'язку із поданням відповідачем касаційної скарги на додаткову постанову у справі № 360/3764/18 становить 5
000,00 грн. Визначено, що оплата проводиться протягом трьох днів з моменту ухвалення судового рішення Верховним Судом, незалежно від змісту резолютивної частини такого рішення.

На підтвердження надання послуг представником позивача надано акт виконаних робіт (надання послуг) від 20 січня 2020 року, відповідно до якого представником позивача надано послуги з професійної правничої допомоги у справі, а саме: ознайомлення з касаційною скаргою (2 години) - 1 000,00 грн; пошук судової практики (1 година) - 500,00 грн; розробка судової стратегії (2 години) - 1
000,00 грн; підготовка відзиву на касаційну скаргу відповідача та подання його до суду (5 годин) - 2 500,00 грн.

Також надано ордер серії ДН №000,95563 про надання правової допомоги адвокатом Алексєєвим О. І. - ОСОБА_1.

Як вбачається з наданих представником позивача до заяви матеріалів, у них відсутні докази здійснення оплати позивачем послуг адвоката у вищевказаному розмірі.

Відтак станом на час розгляду справи не підтверджено понесені позивачем витрати по справі №360/3764/18, пов'язані з професійною правничою допомогою у суді касаційної інстанції.

Підсумовуючи наведене, Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача судові витрати, понесені під час касаційного розгляду, оскільки факт сплати відповідних коштів (здійснення відповідних витрат) не настав.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Враховуючи те, що надані представником позивача документи, на час ухвалення рішення у цій справі, не доводять факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в касаційній інстанції у розмірі 5 000,00 грн, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Алексєєва О. І.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом оскаржуваного судового рішення в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law51~ та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області залишити без задоволення.

Додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 360/3764/18 - залишити без змін.

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Алексєєва О. І. про стягнення з Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з надання професійної правничої допомоги, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. М. Соколов М. В. Білак О. В. Калашнікова