Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.09.2019 року у справі №260/87/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

01 жовтня 2019 року

справа №260/87/19

адміністративне провадження №К/9901/25673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фруті"

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у складі суддів Хобор Р. Б., Онишкевича Т. В., Сеника Р. П.

у справі № 260/87/19 ( № 857/5859/19)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фруті"

до Львівської митниці ДФС

про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

УСТАНОВИЛ:

24 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фруті" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2018/200272/2 від 24 вересня 2018 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2018/00749 від 24 вересня 2018 року, з мотивів протиправності їх прийняття.

17 квітня 2019 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2018/200272/2 від 24 вересня 2018 року, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2018/00749 від 24 вересня 2018 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

20 серпня 2019 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 260/87/19 та прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.

09 вересня 2019 року Товариство подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на прийняття постанови суду без врахування всіх обставин справи, необґрунтовано та однобічно, з нехтуваннями правових висновків Верховного Суду, в результаті чого скасовано законне рішення суду першої інстанції, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10 вересня 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував справу №260/87/19 із Закарпатського окружного адміністративного суду.

У відзиві на касаційну скаргу митний орган просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

24 вересня 2019 року справа №260/87/19 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 15 листопада 2017 року між Товариством як покупцем та компанією CAYIROGULLAR1 TARIM VE ORMAN URUN. INSAAT TURIZM GIDA MAD TICARET VE SANAYІ LTD STI як постачальником укладено та виконано Контракт про поставку свіжих фруктів.

24 вересня 2018 року декларант, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати-Логістик", в інтересах позивача оформив та подав відповідачу митну декларацію № UA209140/2018/166601, у якій до митного оформлення заявив товар, а саме лимон - 14400 кг, ціна товару 8352 дол. США (у розрахунку 0,58 дол. США за кг); гранат - 5700 кг, ціна товару - 3420 дол. США (у розрахунку 0,60 дол. США за кг), із застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Із вказаною митною декларацією декларант надав відповідачу, а відповідач здійснив аналіз наданих документів, а саме контракт № 9 від 15 листопада 2017 року, інвойс № IHR 2018000000374 від 19 вересня 2018 року, договір - замовлення транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом № 19/09/1 від 19 вересня 2018 року, довідку про транспортні витрати від 24 вересня 2018 року, рахунок про надання транспортно-експедиторських послуг № 19/09/1 від 19 вересня 2018 року, автотранспортну накладну (CMR) А 000955 від 20 вересня 2018 року, митну декларацію країни відправлення № ~organization0~ЕХ154021 від 20 вересня 2018 року, пакувальний лист від 20 вересня 2018 року, за результатами якого дійшов висновку про те, що ці документи не містять достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті за товари), що ставить під сумнів обґрунтованість обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Також відповідач зазначив, що поставки товарів здійснюються партіями, які формуються згідно з замовленнями, проте ці документи позивач не надав до митного оформлення.

Пунктом 6.1 зовнішньоекономічного договору № 9 умови оплати вказуються в фактурі, проте така інформація у поданому до митного оформлення інвойсі №IHR2018000000374 від 19 вересня 2018 року відсутня.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що покупцю направляються інші необхідні документи (прайс-лист), котрі відсутні, рахунок про перевезення товару виставлений на маршрут Туреччина - Львів, проте в договорі-заявці місцем вивантаження товару є Закарпатська область, м. Свалява, вул. Робітнича, 2/2, перевізником в CMR виступає LLC Shapin, в рахунку і договорі про перевезення - SMD Trading Kft; експортна декларація № ~organization1~ЕХ154021 надана не у повному обсязі - у графі 3 вказано наявність другого аркуша, який до митного оформлення не подавався.

24 вересня 2019 року відповідач запропонував повідомленням декларанту надати додаткові документи, які передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, у відповідь на яке позивач надав відповідачу контракт № 9 від 15 листопада 2018 року та фактуру № IHR2018000000374 від 19 вересня 2018 року.

Висновуючись на тому, що декларант не подав додаткові документи, які витребовував відповідач, а також те, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2018/200272/2 від 24 вересня 2018 року та винесла Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2018/00749 від 24 вересня 2018 року, якою відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA209140/2018/166601 від 24 вересня 2018 року.

Приймаючи 24 вересня 2018 року рішення про коригування митної вартості товарів за митною декларацією № UA209140/2018/166601 від 24 вересня 2018 року, митний орган, взявши до увагу інформацію, яка міститься у митних деклараціях №UA408150/2018/19157 від 23 вересня 2018 року та № UA209180/2018/58096 від 20 вересня 2018 року, визначив митну вартість товару: лимон - 14400 кг у розрахунку 1,07 дол. США за кг; гранат - 5700 кг, у розрахунку 0,80 дол. США за кг, за резервним методом визначення митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи спірні правовідносини висновувався на буквальному аналізі положень статті 49, частини 2 статті 52, частини 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України, навівши при цьому перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів (частина 2 статті 53 Митного кодексу України), та відтворивши редакцію частини третьої цієї статті, за якою у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зазначив їх перелік, та вказав на заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, про що зазначено частина 2 статті 53 Митного кодексу України.

Також суд апеляційної інстанції проаналізував положення пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, частину сьому цієї статті, де зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частин 2 та 3 статті 57 Митного кодексу України.

За висновком суду апеляційної інстанції системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд визнає, що саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в ході проведення митного оформлення товару: лимон свіжий - 14400 кг, гранат свіжий - 5700 кг, митний орган встановив розбіжності в поданих до митного оформлення документах, зокрема, щодо умов оплати та зазначив, що згідно з пунктом 6.1 зовнішньоекономічного договору № 9 умови оплати вказуються в фактурі, проте, така інформація у поданому до митного оформлення інвойсі (фактурі) № IHR2018000000374 від 19 вересня 2018 року відсутня.

Митний орган під час митного оформлення встановив розбіжності щодо вартості послуг на транспортування товару та зазначив, що рахунок про перевезення товару виставлений на маршрут Туреччина - Львів, проте, в договорі-заявці місцем вивантаження товару є Закарпатська область, м. Свалява, вул. Робітнича, 2/2; перевізником в CMR виступає LLC Shapin, в рахунку і договорі про перевезення - SMD Trading Kft, до митного оформлення позивач не надав відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Декларант на пропозицію відповідача не надав документи, які підтверджують складові митної вартості товару щодо ціни, яка фактично сплачена, а також ті, які б усунули розбіжності виявлені митним органом під час митного оформлення товару щодо вартості транспортних послуг.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції, аналізуючи викладені обстави, вважає, що оскільки позивач не довів правильність визначення заявленої ним митної вартості товару, то відповідач вправі визначити митну вартість товару самостійно на підставі резервного методу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що визначена митним органом митна вартість товару: лимон - 14400 кг та гранат - 5700 кг, ґрунтується на раніше визнаних митним органом митних вартостях, щодо аналогічних товарів та країни походження, зазначених в МД № UA408150/2018/019157 від 23 вересня 2018 року та МД № UА209180/2018/58096 від 20 вересня 2018 року, відповідно до частини 2 статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відповідність рішення про коригування заявленої митної вартості товарів вимогам частини 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2018/200272/2 від 24 вересня 2018 року, відповідає вимогам Митного кодексу України.

Суд зазначає, що позивач касаційною скаргою не обґрунтував у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга у цій частині є невмотивованою.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно правильності визначення митної вартості, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фруті" залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у справі № 260/87/19 ( № 857/5859/19) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер