ПОСТАНОВАІменем України30 вересня 2019 рокум. Київсправа №140/72/19адміністративне провадження №К/9901/18980/19Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача - Усенко Є. А.,суддів: Блажівської Н. Є., Гусака М. Б.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 (суддя Каленюк Ж. В. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 (судді Кухтей Р. В., Шевчук С. М., Попко Я. С. ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області Сави Світлани Євгенівни про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення моральної шкоди,УСТАНОВИЛ:У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області Сави С. Є. (далі - заступник начальника ГУ ДФС у Волинській області Сава С. Є., відповідач) щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 №0343441303 та скасувати його, стягнути моральну шкоду у розмірі 1'000'000,00 грн.Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1435,04 грн за порушення норми підпункту
49.18.1 пункту
49.18 статті
49 Податкового кодексу України (далі - ПК) на підставі акта про результати камеральної перевірки від 06.08.2018 № 12070/03-20-13-03/2184300037 є протиправним, оскільки порушень встановленого цією нормою строку подання податкової декларації з податку на додану вартість він не порушував. Посилаючись на постійний характер протиправних дій відповідача стосовно нього, вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 1'000'000,00 грн.Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019, в задоволенні позову відмовлено.
Висновок суду про відмову в задоволенні позову вмотивований тим, що відповідно до положень статей 54,58 ПК належним відповідачем у справі є ГУ ДФС у Волинській області як суб'єкт владних повноважень, який здійснює повноваження щодо контролю за сплатою податків (зборів). Заступник начальника ГУ ДФС у Волинській області Сава С. Є., до якої позивач пред'явив позов і на заміну якої належним відповідачем позивач не дав згоду, є лише посадовою особою, уповноваженою на підписання податкового повідомлення-рішення від імені цього контролюючого органу.Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019, змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень та ухвалити нове рішення, резолютивну частину якого, викласти у такій редакції: визнати протиправними дії заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Сави С. Є. щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 №0343441303 та скасувати це рішення. Стягнути з відповідача на користь позивача 1'000'000,00 (один мільйон) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.Доводи позивача обґрунтовані посиланням на те, що у матеріалах справи відсутні докази, що він як фізична особа-підприємець є платником податку на додану вартість, а тому у нього немає обов'язку виписувати податкову накладну та реєструвати її. Крім того, позивач не погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, що належним відповідачем у справі є ГУ ДФС України у Волинській області, оскільки відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою), тому заступник начальника ГУ ДФС України у Волинській області Сава С. Є. є належним відповідачем у справі. ОСОБА_1 також зазначає, що відповідно до частини
4 статті
48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -
КАС) якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача, а тому вважає, що у суду першої інстанції не було перешкод для залучення ГУ ДФС у Волинській області як другого відповідача у справі.Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податкове повідомлення -рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийняте ГУ ДФС у Волинській області на підставі акта про результати камеральної перевірки терміну реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.08.2018 №12070/03-20-13-03/2184300037. Згідно з висновком, викладеним в цьому акті, ОСОБА_1 порушив норму пункту 201.10 статті 201 ПК щодо недотримання граничних строків реєстрації 147 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних з 17.01.2017 по 27.06.2018.Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з 21.04.1993 зареєстрований як фізична особа-підприємець, та перебуває на обліку в ГУ ДФС у Волинській області (Луцьке управління, Луцька ДПI (м. Луцьк), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №140/2040/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Волинській області, заступника начальника ГУ ДФС у Волинській області Кондратюка С. В., головного державного ревізора-інспектора ГУ ДФС у Волинській області Ліпко О. О. про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від05.09.2018 №0343441303, визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення моральної шкоди, яке набрало законної сили 19.12.2018, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Волинській області як платник податку на додану вартість з 21.04.1993. ОСОБА_1 зареєстрував податкові накладні, виписані з17.01.2017 по 27.06.2018, з порушенням граничних строків, встановлених пунктом201.10 статті 201 ПК (а. с. 15-19). Відповідно до частини
4 статті
78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -
КАС) зазначені обставини не доказуються при розгляді цієї справи. Відтак, довід позивача в касаційній скарзі про відсутність у справі доказів на підтвердження його статусу як платника податку на додану вартість в січні 2017 року - червні 2018 року судом не приймається як такий, що не відповідає обставинам та матеріалам справи.Дотримання посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області вимог податкового законодавства при здійсненні камеральної перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 №0343441303 отримали правову оцінку в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №140/2040/18.
Відповідно до частини
3 статті
48 КАС якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина
5 статті
48 КАС).Належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. Норми частини
3 статті
48 КАС щодо заміни неналежного відповідача (залучення співвідповідача) у справі кореспондуються з нормою частини
3 статті
48 КАС , згідно з якою кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених частини
3 статті
48 КАС (принцип диспозитивності).Позивач не надав згоду на заміну відповідача - заступника начальника ДФС у Волинській області Сави С. Є. на ГУ ДФС у Волинській області, заперечував проти залучення відповідачем ГУ ДФС у Волинській області.Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що заступник начальника Головного управління ДФС України у Волинській області Сава С. Є. не є належним відповідачем за позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Оскільки позивач вимогу про стягнення моральної шкоди обґрунтовує посиланням на протиправність дій вказаного ним відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, висновок суду, що ця позовна вимога не може бути задоволена, також є правильним.Враховуючи встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від12.12.2018 у справі №140/2040/18 обставини щодо порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК, висновок суду першої інстанції, що зазначення в податковому повідомленні-рішенні іншої норми, за порушення якої застосовані штрафні (фінансові) санкції (норма підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, замість норми пункту 201.10 статті 201 ПК) не спричиняє недійсність податкового повідомлення-рішення, відповідає правильному застосуванню норми пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК. Відповідно до положень цієї норми порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тягне за собою накладення на платника податку, на якого відповідно до вимог частини
3 статті
48 КАС покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, встановленому цим пунктом.Щодо доводів у касаційній скарзі, що у суду першої інстанції не було перешкод для залучення ГУ ДФС у Волинській області як другого відповідача з власної ініціативи, то, як було зазначено вище, відповідно до положень частини
4 статті
48 КАС заміна відповідача та/або залучення співвідповідача у справі передбачають згоду на це позивача.Відповідно до частини
1 статті
350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями
345,
349,
350,
355,
356,
359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний СудПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 залишити без змін.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................
Є. А. УсенкоН. Є. БлажівськаМ. Б. Гусак,Судді Верховного Суду