Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.11.2025 року у справі №380/5886/22
Постанова КАС ВП від 02.07.2024 року у справі №380/5886/22
Постанова КАС ВП від 01.05.2025 року у справі №380/5886/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року

м. Київ

справа № 380/5886/22

адміністративне провадження № К/990/2853/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Качура Р.П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», про визнання протиправним і скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

Предмет спору у справі, що розглядається, охоплює рішення виконавчого комітету місцевої ради про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проєктування об`єкта будівництва. Протиправність такого рішення обґрунтовувалась невідповідністю заявленого замовником наміру забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що становить правову підставу для відмови у наданні таких вихідних даних.

Верховний Суд нагадує раніше викладені правові позиції, згідно з якими генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації, на підставі якого розробляються план зонування та детальний план території, які уточнюють положення генерального плану і не можуть йому суперечити.

Тому, в разі невідповідності плану зонування та/або детального плану території генеральному плану населеного пункту, уповноважений орган, при вирішенні питання про надання вихідних даних для проєктування об`єкта будівництва у вигляді містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки й перевірці намірів її забудови щодо відповідності містобудівній документації на місцевому рівні, повинен враховувати вимоги саме генерального плану.

При цьому, закон вимагає, щоб забудова земельної ділянки здійснювалась у межах її цільового призначення, яке визначається в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого, зокрема, генеральним планом населеного пункту, й може бути змінене виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні.

Встановлення нового функціонального призначення територій щодо раніше сформованих та переданих у власність чи користування земельних ділянок, не позбавляють права їх використання відповідно до цільового призначення, визначеного до внесення змін у відповідній містобудівній документації місцевого рівня. У таких випадках цільове призначення земельної ділянки має переважне значення над місцевою містобудівною документацією.

У цій справі установлено, що після отримання замовником у користування земельної ділянки й до моменту затвердження стосовно неї містобудівних умов та обмежень забудови, жодних змін до містобудівної документації на місцевому рівні не вносилось, її цільове призначення не змінювалось, а наявні у спірних правовідносинах план зонування та детальний план території не відповідали положенням генерального плану населеного пункту, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах саме генеральний план мав пріоритет у застосування при перевірці намірів забудови вказаної ділянки.

Фактичні обставини підтверджують, що заявлений у спірних відносинах намір забудови земельної ділянки не відповідав генеральному плану населеного пункту, у зв`язку з чим відповідач не мав визначених законом правових та фактичних підстав для надання замовнику містобудівних умов та обмежень забудови й повинен був відмовити у їх наданні.

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

І.І. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

1. ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) є власником квартири АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4610136800:01:009:0028, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наявними у матеріалах справи.

2. Ухвалою 17-ї сесії 7-го скликання від 11 березня 2019 року № 4744 Львівська міська рада затвердила проєкт землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» (далі також ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД», Товариство, замовник) земельної ділянки площею 0,2893 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

3. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради (далі також Виконком, відповідач) від 10 вересня 2021 року № 791 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та офісні будівлі з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель на АДРЕСА_2 .

4. У вказаному рішенні вказано про відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні - цільове призначення земельної ділянки площею 0,2893 га (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Функціональне призначення земельної ділянки - зона Ж-3 - зона багатоповерхової житлової забудови (5-10 поверхів) відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 04 серпня 2017 року № 691 «Про затвердження детального плану території, обмеженої АДРЕСА_2, вул. Луганською, АДРЕСА_1, вул. Панаса Мирного», протоколу містобудівної архітектурно-містобудівельної ради від 04 серпня 2021 року № 14.

5. Рішенням від 04 серпня 2017 року № 691 виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив детальний план території, обмеженої АДРЕСА_2, вул. Луганською, АДРЕСА_1, вул. Панаса Мирного у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території.

6. Ухвалою Львівської міської ради від 25 січня 2018 року № 2914 затверджено зміни до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»: 1.1 Том 1. Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, виклавши його у новій редакції згідно з додатком 1. 1.2. Том 1. Частина 2. Зонування Сихівського району згідно з додатком 2. 1.3 Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району згідно з додатком 3.

7. Вказані вище план зонування та детальний план території були чинними у період спірних у цій справі правовідносин й у цій справі не оскаржуються.

8. Відповідно до схеми функціонального зонування території М 1:2000 (внесення змін в план зонування території Сихівського району) та детального плану території, обмеженої АДРЕСА_2, вул. Луганською, АДРЕСА_1, вул. Панаса Мирного, земельна ділянка на АДРЕСА_2, на якій заплановано будівництво, відноситься до зони багатоповерхової житлової забудови (від 5 до 10 пов. - зона Ж-3). Вказане також підтверджується відомостями в графічних матеріалах у схемі розташування території у планувальній структурі населеного пункту М 1: 10000.

9. Виконуючи вимоги Верховного Суду, суд апеляційної інстанції витребував від відповідача копію Генерального плану м. Львова та викопіювання з Генерального плану м. Львова на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:01:009:0058.

10. Згідно з наявним у матеріалах справи та дослідженим судом апеляційної інстанції Генеральним планом міста Львова земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,2893 га (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) перебуває у межах території малоповерхової житлової забудови (2-4 поверхи), садибної житлової забудови (1-3 поверхи) та санітарно - захисних зелених насаджень.

I.ІІ Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

11. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 вересня 2021 року № 791, яким для Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» затверджені містобудівні умови та обмеження для проєктування нового будівництва багатоквартирного будинку з підземним паркінгом та офісного будівництва з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель за адресою: АДРЕСА_2 (далі також спірне, оскаржене рішення, містобудівні умови, МУО).

12. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що при затвердженні спірних містобудівних умов і обмежень відповідач порушив вимоги законодавства, а саме:

- наміри забудови не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні;

- у затверджених містобудівних умовах і обмеженнях є посилання на рішення Львівської міської ради від 04 серпня 2017 року № 691 «Про затвердження детального плану території, обмеженою вулицями АДРЕСА_2, Луганською, АДРЕСА_1, вул. Панаса Мирного» та зазначено, що на підставі цього рішення функціональне призначення земельної ділянки Ж-3 «Зона багатоповерхової житлової забудови». Водночас згідно з Планом зонування Сихівського району м. Львова, опублікованого на офіційному сайті Львівської міської ради, ділянка по АДРЕСА_2 віднесена до територій із функціональним призначенням Г-6 «Зона об`єктів торгівлі»; відповідно, надані містобудівні умови та обмеження не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, що є порушенням містобудівного законодавства;

- видані у спірних відносинах містобудівні умови та обмеження не відповідають вимогам Державних будівельних норм (далі - ДБН) щодо:

допустимої щільності населення;

допустимих відстаней до сусіднього житлового будинку (відстань між фасадами будинку по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1, яка мала б становити не менше 20 м, становить 16,20 м);

порушення відстані від крайньої межі проектованого проїзду (у тому числі і для пожежних машин) до будинку, у якому знаходиться його квартира: мала б становити не менше 9 - 11 м, а становить 7,7 м. Вказане, на його переконання, безпосередньо становить пожежну небезпеку для його будинку, так як у випадку пожежі буде перешкодою для належної роботи пожежної спецтехніки.

13. Позивач також вважав, що у спірних МУО перевищено допустимий відсоток забудови земельної ділянки, а рішення про їх затвердження прийнято неуповноваженим органом.

I.IІI Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Справа розглядалась судами неодноразово.

15. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

16. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року вищевказане рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким позов задоволений, а саме: визнане протиправним та скасоване рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 вересня 2021 року № 791 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТОВ «НВКП «Термінал-ЛТД» багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та офісної будівлі з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей із знесенням існуючих будівель на АДРЕСА_2».

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача стосовно невідповідності намірів будівництва вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не знайшли свого підтвердження, оскільки функціональне призначення земельної ділянки відповідає детальному плану території, а до плану зонування були внесені відповідні зміни на підставі ухвали Львівської міської ради від 25 січня 2018 року № 2914, яка є чинною. Зауважено, що забудовником (третьою особою) подано необхідний перелік документів, а відповідачем - не виявлено жодного факту подання недостовірної інформації, через що у відповідача не було підстав для відмови у видачі містобудівних умов і обмежень.

18. Відхиляючи доводи позивача про порушення відповідачем містобудівного законодавства під час прийняття ним оскарженого рішення про затвердження Товариству містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, суд першої інстанції зазначив, що поданий позивачем експертний висновок не містить стверджувальних відповідей щодо порушень норм ДБН в частині запланованого будівництва за адресою: АДРЕСА_2, а тому такі твердження є необґрунтованими.

19. Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд, скасовуючи вищенаведене рішення та задовольняючи позов, виходив з того, що підстави для прийняття спірного рішення були відсутні, оскільки функціональне призначення ділянки по АДРЕСА_2 (зона Ж-3 «Зона багатоповерхової житлової забудови» (від 5 до 9 поверхів)) не узгоджується із планом зонування Сихівського району міста Львова (зона Г-6 «Зона об`єктів торгівлі»), а тому наміри забудови щодо зведення багатоквартирного житлового будинку на цій ділянці не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні. Окрім цього апеляційний суд вважав, що у спірних правовідносинах має місце невідповідність виданих містобудівних умов та обмежень вимогам ДБН щодо допустимої щільності населення, допустимих відстаней до сусіднього будинку, а також забезпечення проїзду пожежних машин до будинку на АДРЕСА_1.

20. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції констатував, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Поряд із цим суд апеляційної інстанції зазначив, що факт передачі земельної ділянки у користування ТОВ «НВКП «Термінал-ЛДТ» із встановленням цільового призначення земельної ділянки «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» не може свідчити про законність рішення про видачу містобудівних умов.

22. Постановою Верховного Суду від 02 липня 2024 року постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року, ухвалена у цій праві, скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

23. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказував на те, що за законом, який регламентує спірні у цій справі правовідносини, відповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень уповноважений орган визначає виходячи саме з генерального плану населеного пункту, який є найважливішим документом щодо розвитку населеного пункту та визначення меж і функціонального призначення земельних ділянок й після затвердження є обов`язковим протягом всього періоду його дії.

24. Проте, як зауважив Верховний Суд, суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у цій справі та встановивши під час судового розгляду розбіжності між планом зонування та детальним планом території, релевантних спірним правовідносинам положень закону у сфері містобудівної діяльності не врахував та належним чином не перевірив, чи відповідає план зонування генеральному плану міста.

25. Поряд із цим Верховний Суд підкреслював, що норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також передбачають обов`язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю.

26. Однак суд апеляційної інстанції вищевказаного не врахував, обмежившись витребуванням витягу із Державного земельного кадастру від третьої особи у справі (ТОВ «НВКП «Термінал-ЛТД»), й не взяв до уваги положень частини четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд може збирати докази з власної ініціативи, не перевірив належним чином цільового призначення земельної ділянки, щодо якої затверджено містобудівні умови та обмеження.

27. Щодо оцінки апеляційним судом доводів стосовно невідповідності виданих у спірних правовідносинах містобудівних умов та обмежень вимогам ДБН в частині допустимої щільності населення, допустимих відстаней до сусіднього житлового будинку, то Верховний Суд визнав таку оцінку передчасною, оскільки їй має передувати оцінка відповідності намірів будівництва вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, яка належним чином зроблена не була.

28. За результатом нового розгляду справи в апеляційному порядку Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 30 жовтня 2024 року, якою залишив без змін рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року про відмову в задоволенні позову.

29. Ухвалюючи таку постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у справі докази підтверджували відповідність заявлених замовником намірів забудови даним Державного земельного кадастру та цільовому призначенню земельної ділянки, містобудівній документації на місцевому рівні, а саме: детальному плану території та плану зонування, які були чинними станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення й не охоплювались предметом спору у справі, яка розглядається.

30. Надаючи оцінку доводам позивача стосовно невідповідності виданих містобудівних умов та обмежень вимогам ДБН щодо допустимої щільності населення, в частині допустимих відстаней до сусіднього житлового будинку, щодо допустимого відсотка забудови земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зауважив, що на етапі надання вихідних даних у вигляді містобудівних умов та обмежень проектна документація на будівництво не подається. Надання такої документації вимагається законом лише на етапі отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та надалі підлягає державній експертизі у випадках та в порядку, визначених законодавством.

31. Поряд із цим апеляційний суд підкреслив, що МУО не надають замовнику права на виконання підготовчих та/або будівельних робіт, а тому при досліджені правомірності виданих у спірних відносинах містобудівних умов та обмежень проектна документація на будівництво об`єктів не може досліджуватися, у зв`язку з чим вирішення вказаних питань та з`ясування відповідних обставин в цій частині перебуває поза межами предмета спору у справі, що розглядається.

32. У підсумку апеляційний суд виснував, що суд першої інстанції, повно і всебічно з`ясувавши обставини у цій справі, правильно застосував норми матеріального права і не допустив порушень норм процесуального права, які могли б потягнути за собою скасування ухваленого судом рішення по суті спору, яке відповідає закону.

I.IV Короткий зміст вимог касаційної скарги

33. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

II. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ, ЯКІ СЛУГУВАЛИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

34. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20, від 19 квітня 2021 року у справі № 640/11650/20 та від 15 квітня 2022 року у справі № 420/11676/21.

35. У касаційній скарзі також наголошується, що апеляційної інстанції не виконав вимог Верховного Суду, викладених у постанові від 02 липня 2024 року, та не дослідив у повному обсязі Генеральний план міста Львова.

36. Крім того вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував функціонального призначення земельної ділянки, стосовно якої відповідач видав містобудівні умови та обмеження, яка відповідно до плану зонування має функціональне призначення Г-6 «Зона об`єктів торгівлі».

37. Позивач вказує й на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги порушень містобудівного законодавства, зокрема, невідповідності виданих містобудівних умов та обмежень вимогам ДБН щодо допустимої щільності населення та мінімальних відстаней від сусіднього житлового будинку.

38. ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» наведені у касаційній скарзі доводи та вимоги повністю заперечує і у відзиві на неї висловлює переконання у тому, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи, належним чином дослідили докази, надали їм відповідну оцінку, вирішили спір із правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, на думку третьої особи, ухвалена з урахуванням висновків Верховного Суду щодо встановлення та перевірки окремих обставин.

39. З огляду на це Товариство стверджує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а підстави для їх скасування чи зміни, на його думку, відсутні.

40. В обґрунтуванні такої позиції наведені аргументи про те, що заявлені у спірних правовідносинах наміри забудови земельної ділянки узгоджуються з її цільовим призначенням, яке відповідно до дослідженого судом витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, щодо якої замовник подав заяву про отримання МУО, зазначене так: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку).

41. Акцентує увагу й на тому, що згідно з рішенням Львівської міської ради, яким затверджений проєкт землеустрою земельної ділянки, стосовно якої у спірних відносинах видані містобудівні умови та обмеження, така ділянка відведена ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» у користування (в оренду) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, шляхом переведення із земель, що не надані у власність або користування. Відзначає, що таке ж цільове призначення вказане й у договорі оренди землі, яким земельну ділянку надано Товариству строком на 10 років.

42. За доводами відзиву на касаційну скаргу функціональне призначення земельної ділянки, на якій заплановане будівництво, відноситься до зони Ж-3 - зона багатоповерхової житлової забудови (5-10 поверхів), що узгоджується з детальним планом території, до якої належить вказана у спірних МУО ділянка.

43. Товариство підкреслює, що таке ж функціональне призначення охопленої спірним рішенням відповідача земельної ділянки визначене й у плані зонування території м. Львова, до якого станом на момент виникнення спірних у справі правовідносин були внесені відповідні зміни.

44. Так, третя особа зауважує, що згідно з пояснювальною запискою до вказаного плану зонування зона багатоквартирної квартирної житлової забудови (Ж-3) виділена для забезпечення правових умов формування кварталів багатоквартирних житлових будинків переважно 5-10 поверхів з високою щільністю забудови, а також відповідних об`єктів повсякденного обслуговування місцевого рівня, некомерційних комунальних підприємств, скверів, ігрових спортивних майданчиків. Переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок: Багатоквартирні житлові будинки 5- 10 поверхів включно (не вище 35 м. в стінах (що визначається від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивної частини стін останнього поверху), надбудови для інженерного облаштування - не вище 37 м.).

45. З урахуванням вищенаведеного у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» зайняло позицію, що заявлений у спірних відносинах намір забудови земельної ділянки не виходить за межі допустимого виду забудови території (зони), окресленої Планом зонування території м. Львова Сихівського району.

46. Окрім цього Товариство, реагуючи на доводи касаційної скарги стосовно невідповідності оскарженого рішення та затверджених ним МУО Генеральному плану міста Львова, покликалось на правову позицію Верховного Суду, викладено у постанові від 01 серпня 2024 року у справі № 640/25171/21, за змістом якої функціональне призначення земельної ділянки не визначається у землевпорядній документації та генеральному плані населеного пункту й встановлюється у детальних планах території та/або планах зонування, однак не повинно вступати у суперечність з генеральним планом. Третя особа наводить й інші, на її думку, дотичні спірним правовідносинам висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які також зазначені у згаданій вище постанові, зокрема, про те, що функціональне призначення території не є тотожним поняттю цільового призначення земельної ділянки і не змінює його.

47. Покликається ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» й на іншу правозастосовчу практику Верховного Суду (постанови від 09.вересня 2024 року у справі № 640/11755/22, від 02 липня 2024 року у справі № 380/5886/22, від 23 листопада 2021 року у справі № 815/1373/18 та від 13 квітня 2022 року у справі № 826/1754/18), у якій аналізувалось питання співвідношення цільового призначення земельної ділянки з функціональним призначенням території при визначенні відповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, у тому числі вимогам Генерального плану м. Львова.

48. У цих постановах міститься висновок, за змістом якого положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну, ніж рішення відповідної місцевої ради про затвердження генерального плану населеного пункту.

49. Третя особа підкреслює, що висновок про переважне значення вищезгаданих положень законодавства над містобудівною документацією місцевого рівня міститься й у постанові Верховного Суд від 09 лютого 2023 року у справі № 1540/3905/18.

50. Підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову у справі, що розглядається, третя особа у відзиві на касаційну скаргу наводить покликання й на постанову Верховного Суду від 16 липня 2024 року у справі № 120/12935/21-а, у якій сформована правова позиція про те, що встановлення (зміна) функціонального призначення території не покладає на власника або користувача земельної ділянки обов`язку змінювати цільове призначення раніше сформованих земельних ділянок, а також не обмежує прав власника або користувача земельної ділянки на використання земельної ділянки за попереднім цільовим призначенням.

51. Вважаючи вищевикладені судові прецеденти релевантними до спірних у цій справі правовідносин, третя особа висловлює переконання у тому, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права й обґрунтовано констатували наявність у Товариства як законного користувача земельної ділянки права використовувати її за встановленим у проєкті землеустрою та Державному земельному кадастрі цільовим призначенням, за межі якого заявлений намір забудови такої ділянки не виходить, і яке має пріоритетне значення над містобудівною документацією місцевого рівня, у тому числі над генеральним планом населеного пункту.

52. Товариство звертає увагу й на те, що суд апеляційної інстанції не встановив наявності порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача й обґрунтовано зазначив, що такий адміністративний акт не породжує жодних прав та обов`язків для ОСОБА_1 , у зв`язку з чим правові підстави для задоволення заявлених ним позовних вимог відсутні.

53. Стосовно ж доводів касаційної скарги щодо невідповідності затверджених спірним рішенням відповідача містобудівних умов та обмежень вимогам державних будівельних норм в частині допустимої щільності населення та мінімальних відстаней від сусіднього житлового будинку, ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» зазначає, що характеристика об`єкта будівництва визначається не МУО, а подальшою проектною документацією, з огляду на що вказані доводи скаржника, на думку Товариства, є помилковими та безпідставними.

54. Тому третя особа вважає, що відхилення вказаних аргументів скаржника судом апеляційної інстанції ґрунтується на законі й відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 04 лютого 2020 року у справі №826/9713/18 та від 11 квітня 2024 року у справі № 813/1416/18), у яких містяться схожі за змістом правові позиції.

55. З вищевказаних підстав ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» просить Верховний Суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

56. За даними автоматизованої системи документообігу суду усі учасники цієї справи зареєстровані у підсистемі Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи «Електронний суд» та мають електронні кабінети у цій підсистемі, за допомогою якої отримали у електронному вигляді ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, матеріали касаційної скарги та відзиву на неї.

57. Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи, а також відповідь на відзив третьої особи до Верховного Суду не надійшли, що, однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

III. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

58. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, а також забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (застосовується Судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

59. Відповідно до частин першої та другої статті 2 вищезазначеного Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:

1) прогнозування розвитку територій;

2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;

3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;

4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;

5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів;

6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності;

7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів;

8) реконструкцію існуючої забудови та територій;

9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;

10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;

10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

11) проведення моніторингу забудови;

12) ведення містобудівного кадастру;

13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

60. Частинами першою та четвертою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

61. Згідно з частиною п`ятою статті 26 цього ж Закону проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у наступному порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

62. Частиною першою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

63. За приписами пункту 8 частини першої статті 1 вказаного вище Закону містобудівні умови та обмеження - документ, в якому зазначено комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва, що стосуються поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будівель та споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

64. За змістом частин другої та третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).

65. За правилами частин п`ятої та шостої статті 29 цього ж Закону містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

66. Згідно з положеннями частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

67. Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

3) за рішенням суду.

68. Частина перша статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.

69. Стаття 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містить приписи про те, що генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

70. За нормами статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:

1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;

2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;

3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;

4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;

5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;

6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;

7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів;

8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності).

Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту.

За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

71. За положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження детального плану території та Законом України «Про землеустрій».

72. Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

73. Абзацом першим частини четвертої цієї ж статті передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.

74. Згідно з частинами першою, третьою статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках:

передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель;

віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;

зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).

75. Визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки» містить стаття 1 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

IV.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

76. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

77. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

78. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.

79. Беручи до уваги наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї, висновки судів попередніх інстанцій, правильність яких належить перевірити під час розгляду цієї справи у касаційному порядку, а також фактичні обставини, установлені судовим розглядом справи, перед Верховним Судом постають такі основні питання:

1) Чи впливає прийняте у спірних правовідносинах рішення відповідача про затвердження виданих третій особі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на права, охоронювані законом інтереси, свободи та обов`язки позивача й, відповідно, чи виникло у нього право на судове оскарження такого адміністративного акту;

2) Чи відповідають заявлені у спірних відносинах наміри забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, зокрема, чинному на момент їх виникнення Генеральному плану міста Львова, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 30 вересня 2010 року № 3924 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план»;

3) Яким чином у спірних правовідносинах співвідносяться:

- визначене у Генеральному плані міста Львова функціональне призначення території;

- функціональне призначення запланованої до забудови земельної ділянки, зазначене у діючому на дату затвердження оскаржених у цій справі МУО Плані зонування міста Львова (з урахуванням ухвали Львівської міської ради від 25 січня 2018 року № 2914 «Про затвердження змін до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району»);

- функціональне призначення охопленої спірним рішенням відповідача земельної ділянки, встановлене у детальному плані території, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 04 серпня 2017 року № 691 «Про затвердження детального плану території, обмеженою вулицями АДРЕСА_2, Луганською, АДРЕСА_1, вул. Панаса Мирного»;

- цільове призначення земельної ділянки, відображене у Державному земельному кадастрі та у затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 11 березня 2019 року № 4744 проєкті землеустрою щодо відведення ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» земельної ділянки на надання земельної ділянки площею 0,2893 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

3.1) Що з переліченого вище має пріоритетне (переважне) значення і підлягає застосуванню у спірних правовідносинах з метою визначення відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

4) Чи відповідають затверджені оскарженим рішенням відповідача містобудівні умови та обмеження вимогам державних будівельних норм і яким чином вони повинні враховуватись при наданні замовнику вихідних даних для проєктування об`єкта будівництва у вигляді містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

80. Відповідаючи на перше питання, колегія суддів відзначає, що воно вже вирішувалось Верховним Судом у справі, яка розглядається, у постанові від 02 липня 2024 року, якою ця справа направлялась на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

81. Надаючи оцінку доводам третьої особи щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з цим позовом, Верховний Суд у вищезгаданій постанові виснував, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження, хоча і належать до актів індивідуальної дії, що неодноразово підкреслювалось Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 815/5989/13-а, від 18 березня 2021 року у справі № 640/3844/20 та від 29 серпня 2022 року у справі № 560/4501/20, однак, очевидно, впливають на значне коло осіб - членів територіальної громади відповідного населеного пункту, його мешканців, у тому числі й на позивача, який має у власності квартиру у м. Львові та проживає на території населеного пункту (м. Львів), оскільки визначають умови та обмеження забудови відповідної території населеного пункту згідно з вимогами містобудівної документації на місцевому рівні й повинні враховувати державні, громадські та приватні інтереси.

82. Питання щодо оскарження акту індивідуальної дії особами, яким такий акт безпосередньо не адресований, вже вирішувалось Верховним Судом у постановах від 20 серпня 2019 року у справі № 461/2935/16-а та від 30 січня 2023 року у справі № 160/1457/20, у яких колегія суддів звертала увагу на правову позицію Верховного Суду України стосовно права на оскарження індивідуальних актів, викладену, зокрема у постанові 11 листопада 2015 року у справі № 2а-2885/12/1470.

83. Верховний Суд України підкреслював, що зі змісту регулювання, яке міститься у Кодексі адміністративного судочинства України, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

84. Однак з цього проводу Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 у справі № 461/2935/16-а зауважив, що застосовану Верховним Судом України категорію «особа, якої стосується акт» необхідно відрізняти від категорії з більш вузьким значенням - «особа, стосовно якої прийнято акт», оскільки індивідуальний акт, який хоч не прийнято стосовно певної особи, фактично, може стосуватись її прав.

85. Отже, для визначення кола осіб, що мають право на оскарження індивідуального акта, необхідно з`ясувати осіб, яких він стосується, тобто порушує права чи інтереси, а не лише стосовно кого він прийнятий.

86. Такий підхід, за висновком Верховного Суду, ґрунтується на статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та цілком узгоджується з позицією Верховного Суду України.

87. У підсумку Верховний Суд констатував, що навіть зважаючи на те, що спірні містобудівні умови та обмеження позивачу безпосередньо не адресовані, такий акт може мати вплив на його інтереси як члена територіальної громади та мешканця міста й, відповідно, породжує у нього право на їх захист у суді. А аргументи, наведені позивачем в обґрунтування підстав поданого ним позову та встановлені судами обставини є свідченням того, що у цьому випадку звернення до суду обумовлене необхідністю захисту його інтересів у сфері містобудівної діяльності.

88. У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє наведені у відзиві на касаційну скаргу аргументи стосовно відсутності впливу спірного рішення та затверджених ним МУО на права, свободи та обов`язки позивача й відсутності у нього права на їх судовий захист.

89. Стосовно другого питання (чи відповідають заявлені у спірних відносинах наміри забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, зокрема, чинному на момент їх виникнення Генеральному плану міста Львова), Верховний Суд виходить з такого.

90. Направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд покликався на норми статей 18 та 19 Закону України про регулювання містобудівної діяльності», за змістом яких внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності), а внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

91. Здійснивши юридичний аналіз наведених матеріальних норм, Верховний Суд виснував, що за такого правового регулювання у спірних правовідносинах вони застосовуються так:

- під час розроблення і затвердження різних видів містобудівної документації на місцевому рівні між ними не повинно виникати невідповідності та суперечностей, а має забезпечуватись сталий розвиток, планування, забудова та інше використання територій відповідно до вимог законодавства з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

- генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації. При цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, зонінг фактично становить собою планувальний поділ території міста на певні території з визначенням переліку дозволених (переважних та супутніх) об`єктів забудови, що забезпечує реалізацію довгострокової стратегії комплексного розвитку міста з урахуванням всіх його потреб та стримує хаотичну забудову.

- план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.

- відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки уповноважений орган визначає виходячи саме з генерального плану населеного пункту, який є найважливішим документом щодо розвитку населеного пункту та визначення меж і функціонального призначення земельних ділянок.

92. Проте вирішуючи вказаний спір та встановивши під час судового розгляду розбіжності між планом зонування та детальним планом території, суд апеляційної інстанції вказаних положень закону не врахував та належним чином не перевірив чи відповідає план зонування генеральному плану міста.

93. У оскарженій постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що на виконання вимог Верховного Суду під час нового апеляційного перегляду справи від відповідача витребувані копія Генерального плану м. Львова та викопіювання з Генерального плану м. Львова на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:01:009:0058.

94. Такі докази приєднані до матеріалів справи, досліджені у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції й вказують на те, що вищезгадана земельна ділянка, стосовно якої у спірних відносинах затверджені містобудівні умови та обмеження, розташована у межах території малоповерхової житлової забудови (2-4 поверхи), садибної житлової забудови (1-3 поверхи) та санітарно - захисних зелених насаджень.

95. Згідно ж з чинними у період спірних правовідносин планом зонування території м. Львова (зонінг) та детальним планом території, обмеженої АДРЕСА_2, вул. Луганською, АДРЕСА_1, вул. Панаса Мирного, у межах яких перебуває відведена в оренду Товариству земельна ділянка, охоплена спірним у цій справі рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради, належить до функціональної зони Ж-3 - зона багатоповерхової житлової забудови (5-10 поверхів).

96. Вищенаведені обставини засвідчують, що зазначені план зонування та детальний план території населеного пункту (м. Львова та окремих його територій) в частині земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:009:0058 вступають у суперечність з генеральним планом м. Львова і йому не відповідають.

97. Згідно ж з фактичними обставинами та виходячи зі змісту оскарженого у цій справі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, останній, перевіряючи задекларований замовником намір забудови, врахував лише положення детального плану території, які передбачали функціональне призначення: зона багатоповерхової житлової забудови (5-10 поверхів), однак не взяв до уваги вимоги Генерального плану міста Львова, який відносив цю ж саму територію до малоповерхової житлової забудови (2-4 поверхи), садибної житлової забудови (1-3 поверхи) та санітарно - захисних зелених насаджень.

98. Усупереч вищезазначеним вимогам Генерального плану міста Львова, відповідач у спірних правовідносинах затвердив і фактично видав ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, у яких (пункт 2.1 розділу 2) визначив:

- гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах - 28,00 м. від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивних елементів будівлі;

- 28,00 м. від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивних елементів будівлі (8-ми поверхової частини житлового будинку);

- 22,00 м. від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивних елементів будівлі (6-ти поверхової частини житлового будинку).

99. Звертаючись до відповідача за отриманням містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки площею 0,2893 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058), ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» надало, окрім іншого, містобудівний розрахунок та ескізний проєкт, яким, зокрема, передбачалось будівництво житлових будинків 6-ти та 8-ми поверхів, а також офісної будівлі з вбудованим паркінгом висотою у 5 поверхів.

100. Такий намір забудови вищезгаданої земельної ділянки не відповідав вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме - Генеральному плану міста Львова, у зв`язку з цим у спірних правовідносинах виникли передбачені пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстави для відмови третій особі у наданні містобудівних умов та обмежень (невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні).

101. Водночас суди попередніх інстанцій, констатуючи законність спірного рішення та виданих на його підставі МУО, не врахували правового статусу та юридичної природи генерального плану як основної містобудівної документації на місцевому рівні, якій повинні відповідати план зонування та детальний план території населеного пункту, і який, за умов та обставин, що склалися у спірних правовідносинах, й за наявної у них регламентації, підлягав пріоритетному (переважному) застосуванню над зонінгом та детальним планом під час перевірки заявлених ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

102. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах пріоритетне значення при перевірці намірів забудови земельної ділянки, щодо якої відповідач видав третій особі оспорені у цій справі МУО, має саме її цільове призначення, а не положення генерального плану, оскільки забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

103. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові навів мотиви про те, що відповідно до проєкту землеустрою щодо відведення в оренду третій особі земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:009:0058 та за наявною у Державному земельному кадастрі інформацією, вказана земельна ділянка має таке цільове призначення: категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; код КВЦПЗ: 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

104. Виходячи з таких обставин та зважаючи, що у спірних правовідносинах замовник виявив намір щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та офісної будівлі з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель, суд апеляційної інстанції вважав, що такі наміри забудови земельної ділянки відповідають її цільовому призначенню, а отже виснував відсутність правових та фактичних підстав для відмови у наданні ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» містобудівних умов та обмежень.

105. Підтримуючи такі висновки суду апеляційної інстанції, ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» у відзиві на касаційну скаргу покликався на правові позиці Верховного Суду, відповідно до яких «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Отже, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

106. Такі висновки щодо застосування норм права Верховний Суд викладав у постановах від 02 грудня 2021 року у справі № 640/23893/19, від 13 квітня 2022 року у справі № 826/1754/18, від 01 серпня 2024 року у справі № 640/25171/21, від 23 листопада 2023 року у справі № 420/21826/21 від 13 липня 2022 року у справі № 821/377/18, від 09 червня 2022 року у справі № 460/2596/20, від 14 лютого 2022 року у справі № 826/1606/17, від 31 липня 2019 року у справі № 806/5308/15 та від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18.

107. У відзиві на касаційну скаргу зверталась увага й на правові позиції, які Верховний Суд наводив у постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 815/1373/18 та від 13 квітня 2022 року у справі № 826/1754/18, а саме: положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну (переважне значення), над містобудівною документацією місцевого рівня, зокрема над генеральним планом населеного пункту (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 280/12008/21, від 09 лютого 2023 року у справі № 1540/3905/18).

108. Аргументуючи відзив на касаційну скаргу, ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» виокремлювало й постанову Верховного Суду від 16 липня 2024 року у справі № 120/12935/21-а, у якій сформовані такі правові висновки щодо застосування норм статті 20 Земельного кодексу України та статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» під час оскарження містобудівної документації:

(1) власник чи користувач земельної ділянки має право на звернення до суду з позовом про визнання протиправною та визнання нечинною містобудівної документації, яка встановлює (змінює) функціональне призначення територій;

(2) встановлення (зміна) функціонального призначення території не покладає на власника або користувача земельної ділянки обов`язку змінювати цільове призначення раніше сформованих земельних ділянок, а також не обмежує прав власника або користувача земельної ділянки на використання земельної ділянки за попереднім цільовим призначенням.

109. Проте наведені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норм права не є релевантними до правовідносин, у яких виник спір у справі, що розглядається, оскільки стосуються випадків, коли встановлення нового функціонального призначення територій відбулось після передання (надання) сформованих земельних ділянок у власність чи користування.

110. Так, за змістом норм статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

111. Однак у справі, яка розглядається, після формування та передання третій особі у користування запланованої до забудови земельної ділянки жодної зміни або встановлення нового функціонального призначення територій в цій частині не відбувалось, а спірні правовідносини розвивались за такою хронологією:

- 30 вересня 2010 року ухвалою Львівської міської ради № 3924 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план» затверджений Генеральний план міста Львова, який відносив заплановану до забудови третьою особою земельну ділянку до території малоповерхової житлової забудови (2-4 поверхи), садибної житлової забудови (1-3 поверхи) та санітарно - захисних зелених насаджень;

- 04 серпня 2017 року ухвалою Львівської міської ради від № 691 «Про затвердження детального плану території, обмеженою вулицями АДРЕСА_2, Луганською, АДРЕСА_1, вул. Панаса Мирного» затверджений детальний план території, до якого увійшла й земельна ділянка, щодо якої у спірних правовідносинах видані МУО;

- 25 січня 2018 року ухвалою Львівської міської ради від № 2914 «Про затвердження змін до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району» затверджені зміни до Плану зонування території м. Львова (зонінг).

Відповідно до вказаних детального плану та плану зонування території населеного пункту зазначена земельна ділянка перебувала у межах функціональної зони Ж-3 - зона багатоповерхової житлової забудови (5-10 поверхів);

- 11 березня 2019 року ухвалою Львівської міської ради від № 4744 затверджений проєкт землеустрою щодо відведення ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» земельної ділянки площею 0,2893 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування;

- 10 вересня 2021 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 791, яким затвердив та видав ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та офісної будівлі з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель на АДРЕСА_2, у яких (пункт 2.1 розділу 2) визначив: гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах - 28,00 м. від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивних елементів будівлі; 28,00 м. від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивних елементів будівлі (8-ми поверхової частини житлового будинку); 22,00 м. від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивних елементів будівлі (6-ти поверхової частини житлового будинку), що відповідає наміру забудови, вказаному замовником у поданих до відповідача документах (будівництво одно- та п`ятиповерхових офісних будівель та двох шести- і восьмиповерхових житлових багатоквартирних будинків)

112. Вищенаведені обставини засвідчують, що чинні станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин план зонування та детальний план населеного пункту не відповідали положенням Генерального плану міста Львова від 2010 року та йому суперечили, а після встановлення у 2019 році у проєкті землеустрою цільового призначення запланованої до забудови земельної ділянки жодних змін у містобудівну документацію на місцевому рівні не вносилось.

113. Ці ж обставини підтверджують, що станом на момент затвердження землевпорядної документації щодо охопленої спірними МУО земельної ділянки та встановлення її цільового призначення (11 березня 2019 року) чинним був Генеральний план міста Львова, який відносив заплановану до забудови третьою особою земельну ділянку до території малоповерхової житлової забудови (2-4 поверхи), садибної житлової забудови (1-3 поверхи) та санітарно - захисних зелених насаджень, і який у подальшому та станом на дату надання ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» оспорених у цій справі МУО (10 вересня 2021 року) жодних змін не зазнавав.

114. За наведеного, Верховний Суд визнає помилковою позицію судів попередніх інстанцій про пріоритетність врахування у спірних правовідносинах саме цільового призначення земельної ділянки, яке не обмежувало поверховість об`єкта будівництва, а не положень Генерального плану міста Львова.

115. У світлі таких обставин колегія суддів звертає увагу й на норми статті 20 Земельного кодексу України які встановлюють, що:

категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України (таких випадків у спірних правовідносинах не настало);

116. У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 640/11650/20, на яку міститься покликання у касаційній скарзі, сформовано правову позицію про те, що режим забудови територій визначається в Генеральних планах населених пунктів, зокрема, у планах зонування та детальних планах територій, які є основними видами містобудівної документації на місцевому рівні. На підставі вказаних містобудівних документів визначається цільове призначення земельної ділянки в межах якого може здійснюватися забудова земельної ділянки.

117. Отже цільове призначення земельної ділянки площею 0,2893 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) повинно було відповідати чинному на момент його встановлення Генеральному плану міста Львова, змін до якого у подальшому не вносилось.

118. Враховуючи відсутність змін у правовому регулюванні спірних відносин, забудова такої ділянки повинена була узгоджуватись саме з генеральним планом населеного пункту як основною містобудівною документацією на місцевому рівні, оскільки наявні станом на дату надання оскаржених МУО план зонування та детальний план території йому суперечили.

119. При цьому, якщо виходити з вищевказаних вимог Генерального плану міста Львова у співвідношенні з визначеним у землевпорядній документації цільовим призначенням земельної ділянки, щодо якої у спірних відносинах надані МУО, то на такій ділянці можливе будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку і супутніх будівель, висотність яких не перевищує чотирьох поверхів, а не будівництво об`єктів, висотою від п`яти до восьми поверхів, намір зведення яких на вказаній земельній ділянці у спірних відносинах заявлений ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД».

120. З огляду на установлені судовим розглядом цієї справи обставини, визначену нормами матеріального праву регламентацію спірних правовідносин та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів констатує, що заявлений ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» намір забудови вищевказаної земельної ділянки не відповідав вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - генеральному плану населеного пункту, у зв`язку з чим виконавчий комітет Львівської міської ради не мав юридичних та фактичних підстав для надання вказаному Товариству містобудівних умов та обмежень для проєктування саме того будівництва, яке запланував замовник.

121. Надання третій особі вихідних даних для проєктування запланованого замовником будівництва у вигляді оскаржених у цій справі містобудівних умов та обмежень, які не відповідали Генеральному плану міста Львова, призвело до порушення прав позивача у сфері містобудування, а отже зумовлює наявність достатніх та самостійних підстав для задоволення поданого у цій справі позову.

122. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20, на яку покликається скаржник в обґрунтуванні підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, відповідно до якої здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій,

123. Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформульований, зокрема, й у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/15338/18 та від 04 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17.

124. У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20 сформований висновок і про те, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

125. Враховуючи встановлені судовим розглядом цієї справи обставини та її особливості, пов`язані з предметом спору та предметом доказування у справі, Верховний Суд вважає, що незалежно від оцінки аргументів сторін та висновків судів попередніх інстанцій стосовно невідповідності виданих у спірних відносинах містобудівних умов та обмежень вимогам державних будівельних норм, оспорені позивачем МУО та рішення про їх затвердження належить скасувати з огляду на невідповідність заявлених третьою особою намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що є самостійною та достатньою підставою для визнання вказаних адміністративних актів протиправними й задоволення заявленого у цій справі позову.

126. Тому Верховний Суд не надає оцінку вищезгаданим доводам, як таким, що не мають значення для правильного вирішення наявного у справі спору та не потребують детальної відповіді на них під час розгляду касаційної скарги.

127. Вирішуючи питання розподілу понесених учасниками справи судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.

128. Згідно з абзацом першим частини першої, частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

129. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

130. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у справі, яка розглядається, в повному обсязі, то у такому випадку в суді касаційної інстанції належить змінити розподіл судових витрат, понесених позивачем у вигляді сплати судового збору.

131. Верховний Суд враховує, що питання розподілу судових витрат вже вирішувалось судом апеляційної інстанції у постанові від 01 лютого 2023 року, ухваленій у справі, яка розглядається.

132. Відповідно до абзацу четвертого вказаної постанови стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Львівської міської ради судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 992,40 гривень та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1488,60 гривень, всього 2481 гривень. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили й підлягала обов`язковому виконанню у вищенаведеній частині. Отже питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у судах першої та апеляційної інстанцій, вже вирішене й підстави для зміни такого розподілу іншим чином, з урахуванням результатів розгляду справи у касаційному порядку, відсутні.

133. За результатом розгляду касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року Верховний Суд прийняв постанову від 02 липня 2024 року про скасування судового рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд. Відповідно, питання про розподіл судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, Верховний Суд не вирішував.

134. Після нового розгляду цієї справи Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 30 жовтня 2024 року, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції питання про розподіл судових витрат не вирішував.

135. Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу й сплатив судовий збір за подання такого процесуального документа у розмірі, встановленому законом, а саме - 1984,80 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 17 грудня 2024 року № XOP7-CB6H-5PAE-M6MH.

136. Ураховуючи вищенаведене, сплачений позивачем судовий збір за подання касаційної скарги у справі, що розглядається, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в порядку розподілу судових витрат.

IV.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

137. За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

138. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позову й неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвалили судові рішення, які не відповідають закону та підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

139. Керуючись статтями 340 341 343 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», про визнання протиправним і скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 вересня 2021 року № 791 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ НВКП «Термінал-ЛТД» багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та офісної будівлі з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей із знесенням існуючих будівель на АДРЕСА_2».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, буд.1; код ЄДРПОУ 26256622) судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання до адміністративного суду касаційної скарги, у розмірі 1984,80 гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко