Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року

м. Київ

справа №260/1414/21

адміністративне провадження № К/9901/48327/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.

розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №260/1414/21

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати наказ Укртрансбезпеки від 17.03.2021 №386-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 з 20 березня 2021 року на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області;

- зобов`язати Укртрансбезпеку запропонувати ОСОБА_1 посаду, рівнозначну посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області;

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для його звільнення, адже перейменування, переміщення тощо посади в межах структурних підрозділів не є тотожним скороченню штату або чисельності працівників. Позивач також зазначає, що під час попередження про наступне вивільнення у зв`язку з організаційно-штатними змінами йому не було запропоновано жодної рівнозначної посади.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.12.2015 позивача призначено на посаду заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області за переведенням з Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, із збереженням 11 рангу державного службовця (наказ № 199-к від 16 грудня 2015 року).

4. Згідно з записом №31 у трудовій книжці позивача 01.05.2016 йому присвоєно шостий ранг державного службовця.

5. 13 лютого 2019 року у зв`язку із зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті позивач був переведений на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області.

6. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» була погоджена пропозиція Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

7. Згідно з додатком до вказаного розпорядження Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області та Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області реорганізовуються шляхом злиття у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

8. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 № 340 упорядковано структуру Державної служби України з безпеки на транспорті, яка була введена в дію наказом Укртрансбезпеки від 13.10.2020 № 390, згідно з яким до штату Західного міжрегіонального управління внесено структурні зміни та скорочено ряд посад, що були наявні в Управлінні Укртрансбезпеки у Львівській області, Управлінні Укртрансбезпеки у Закарпатській області та Управлінні Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, які реорганізуються.

9. 02.11.2020 позивача повідомлено про наступне звільнення з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з скороченням його посади наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» та відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020 № 390 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік».

10. Наказом Укртрансбезпеки від 17.03.2021 № 388-к ОСОБА_1 , старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області звільнено з займаної посади з 19.03.2021 у зв`язку зі скороченням штату працівників Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

11. Не погоджуючись з указаним наказом, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

12. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 березня 2021 року № 386-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області з 20 березня 2021 року.

13. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано встановленого Законом України «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України порядку звільнення позивача, адже з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення з державної служби відповідач не пропонував позивачу будь-якої іншої вакантної посади державної служби.

14. Водночас суд першої інстанції з`ясував, що як на час попередження про звільнення, так і на момент звільнення позивача відповідач мав реальну можливість запропонувати та перевести позивача на інші вакантні посади, адже відповідно до штатного розпису, затвердженого та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340, штатна чисельність Укртрансбезпеки не змінилася.

15. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.12.2021 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 скасував і закрив провадження у справі.

16. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, посада, на якій працював позивач, не є посадою державної служби, а позивач в спірних правовідносинах не мав статусу державного службовця.

17. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважав, що цей спір є трудовим спором, вирішення якого має відбуватися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки суду апеляційної інстанції про те, що особи, які обіймають посади державних інспекторів Укртрансбезпеки не є державними службовцями, у зв`язку з чим спір у цій справі не відноситься до спорів щодо проходження (звільнення) з публічної служби, суперечить висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 липня 2021 року №420/7281/20.

20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.

21. Касаційна скарга надійшла до Суду 29.12.2021. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Уханенку С.А.

22. Ухвалою Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

23. Відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

24. Пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

25. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

VI. Позиція Верховного Суду

26. З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

27. Різновидом публічної служби є державна служба, поняття якої визначено в Законі України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

27.1. Відповідно до статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

28. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

29. Пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII визначено, що його дія не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17 зазначила, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

31. Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

32. При наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

33. Як установлено судами попередніх інстанцій, у цій справі позивач оскаржує своє звільнення з посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області.

34. Призначення, основні завдання, повноваження визначені Положенням про Державну служби України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103).

35. Пунктом 1 Положення №103 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

36. Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення № 103 Укртрансбезпека з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат Укртрансбезпеки та на керівні посади в її територіальні органи, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

37. Відповідно до підпункту 18 пункту 12 Положення №103 голова Укртрансбезпеки приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Укртрансбезпеки.

38. Згідно з підпунктом 6 пункту 7 Положення № 103 Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право забезпечувати державних службовців та працівників Укртрансбезпеки службовими посвідченнями, форменим одягом, нагрудними знаками та знаками розрізнення, засобами аудіо- та відеотехніки, видавати для проведення заходів державного контролю сигнальні диски (жезли).

39. Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Державні службовці та працівники Укртрансбезпеки мають службові посвідчення встановленого зразка.

40. Відповідно до Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 за № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», яким затверджено Граничну чисельність працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, гранична чисельність працівників апарату Укртрансбезпеки складає: 813 осіб, у т.ч. державних службовців - 384 осіб.

41. Зміст викладених норм дає підстави для висновку, що діяльність Укртрансбезпеки забезпечують як державні службовці, так і працівники апарату, добір і звільнення яких здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про працю.

42. Наказом Укртрансбезпеки від 29.12.2018 № 988 затверджено посадову інструкцію старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області.

43. Пунктом 1.5 вказаної посадової інструкції встановлено, що старший державний інспектор не є державним службовцем.

44. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами), старші державні інспектори Укртрансбезпеки не є державними службовцями та відносяться до 8-11 розряду Єдиної тарифної сітки.

45. Суди попередніх інстанцій також встановили, що на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області позивач конкурсу не проходив, у зв`язку з перебуванням на вказаній посаді йому не присвоювався ранг державного службовця.

46. Виходячи із критеріїв, сформованих у постанові від 27.02.2019 у справі № 815/6096/17, та вимог пункту 18 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на позивача не поширюється дія Закону № 889-VIII.

47. Відносини між відповідачем і позивачем, пов`язані з роботою в апараті Укртрансбезпеки на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, за своїм змістом є трудовими, у зв`язку з чим на спір між позивачем і відповідачем щодо звільнення з вказаної посади юрисдикція адміністративного суду не поширюється.

48. Отже, суд апеляційної інстанції належним чином визначив характер спору, предмет і підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

49. Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.07.2021 №420/7281/20, як на приклад іншого застосування норм матеріального права, Суд зазначає таке.

50. Для касаційного оскарження судового рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наявності лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

51. Необхідно також зазначити, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

52. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.

53. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

54. Суд зазначає, що справа №420/7281/20 хоча і стосувалася звільнення з роботи за схожих з цією справою обставин, проте у постанові від 21.07.2021 Верховний Суд надавав оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статей 122 і 123 КАС України, якими визначені строки звернення до суду, підстави для їхнього поновлення та процесуальні наслідки подання позову за межами строку звернення.

55. З урахуванням викладеного висновки Верховного Суду у постанові від 21.07.2021 №420/7281/20 не можуть бути прикладом неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права у цій справі.

56. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

57. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

59. Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

60. Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

61. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

62. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

63. Судові витрати не розподіляються.

64. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

С.А. Уханенко