Після вимирання динозаврів одна подія в океані назавжди змінила планету

Попри тенденцію до глобального потепління в останні десятиліття, загалом сучасний клімат є значно холоднішим, ніж в добу динозаврів. Вчені дискутують щодо причин цього, але поступово до пазла додається усе більше нових елементів.

Як пише DailyGalaxy, нещодавно опубліковане дослідження висуває обгрунтоване припущення, що різке падіння рівня кальцію в океані могло бути важливим фактором, що вплинув на перехід Землі від глобальної теплиці в добу динозаврів до холодного світу з полярними сніговими шапками сьогодні. 

Міжнародна група дослідників простежило за геологічними даними, як змінювався рівень кальцію в океані з моменту вимирання динозаврів, і помітила, що його концентрація зменшилась більш ніж наполовину протягом кайнозойської ери.

За словами провідного автора дослідження доктора Девіда Еванса, в добу динозаврів насичений кальцієм океан гірше зберігав вуглець, який є основним елементом таких парникових газів як вуглекислий газ та метан.

Таким чином, у міру того, як вміст кальцію в морській воді падав, океани поглинали більше вуглецю, і концентрація вуглекислого газу в атмосфері знижувалася. Це тягнуло за собою процес глобального похолодання. 

Як пояснив професор Яїр Розенталь, зниження концентрації кальцію, найімовірніше пояснюється уповільнення спредингу морського дна – тектонічного процесу, який формує нову океанічну кору. Простіше кажучи, у морську воду почало потрапляти значно менше кальцію з глибоких шарів земної кори.

Однак цей процес сам по собі не міг запустити накопичення вуглецю у воді. Тут у гру вступили морські організми. Зниження концентрації кальцію у воді змусило їх шукати альтернативні "будівельні матеріали" для їхніх панцирів та скелетів.  

Аналіз хімічного складу скам'янілих мушель одноклітинних морських організмів свідчить, що ці організми почали активно використовувати вуглець, як будівельний матеріал. Як наслідок, вуглекислий газ, потрапляючи з атмосфери в океан, використовувався морськими мешканцями для їхніх потреб і вже не потрапляв назад в атмосферу.

Зрештою ці особливості фізіології крихітних морських організмів за 66 мільйонів років призвели до величезних змін у планетарному кліматі.

Як писав УНІАН, нове дослідження показало, що внутрішнє ядро Землі може бути значно м’якшим і динамічнішим, ніж вважалося раніше. На думку дослідників, за екстремальних тиску й температур атоми вуглецю здатні вільно мігрувати в кристалічній решітці заліза, переводячи сплав у суперіонний стан і знижуючи його жорсткість.

Також ми розповідали, що 2 мільярди років тому тривалість доби на Землі становила близько 19 годин.