ОСНОВНЕ, ЩО ВАМ ТРЕБА ЗНАТИ ПРО СПАДКУВАННЯ

Як це не прикро, однак, рано чи пізно всі ми стикаємось з необхідністю прийняття та оформлення спадщинини. Оскільки від цього нікуди не подітись, кожен з нас повинен знати головні речі про спадкування, що стане нам у нагоді, коли ми будемо змушені займатись оформленням спадщини після смерті близької нам людини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК)). Це дуже важливо, оскільки саме з наступного дня за днем відкриття спадщини починається відлік строку для прийняття спадщини, що становить 6 місяців, і якщо спадкоємець без поважних причин не прийме спадщину у вказаний строк, то втратить на неї право.

Слід мати на увазі, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК). Встановлення місця відкриття спадщини важливе тим, що від нього залежить до нотаріуса якого округу необхідно звертатись з заявою про прийняття спадщини.

Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (надалі – Постанова Пленуму ВСУ №7)

Згідно п. 1.13. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (надалі – Порядок) місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою.

Закон розділяє спадкоємців на два види: за заповітом і за законом. Що це означає?

Якщо спадкодавець залишив особисте розпорядження, у вигляді письмового документа встановленої форми (заповіт), передати після смерті свої права та обов’язки (всі, або їх частину) визначеній особі, то така особа є спадкоємцем за заповітом. Якщо спадкодавець не залишив заповіту, або залишив його не на все майно, то спадкоємцями, у такому випадку, будуть його родичі, або інші особи, згідно встановленої законом черги. Тому такі спадкоємці й називаються «спадкоємці за законом».

Спадкоємцями за законом можуть бути тільки фізичні особи, а спадкоємцями за заповітом – як фізичні особи так і всі інші учасники цивільних відносин (ст. 1222 ЦК).

Садкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК):

1 черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки.

2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

3 черга: рідні дядько та тітка спадкодавця.

4 черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Слід мати на увазі, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. Однак, до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою (п. 21 Постанови Пленуму ВСУ №7).

В той же час, зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини (абз. 9 п. 5.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13).

5 черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Якщо особа, яка мала б право спадкувати за законом, помре до відкриття спадщини, окремі її родичв можуть успадкувати ту частку на яку вказана особа мала б право, якщо б була живою (спадкування за правом представлення), а саме:

- Внуки, правнуки спадкодавця – частку їхньої матері, батька, баби, діда.

- Прабаба, прадід – частку їхніх дітей (баби, діда спадкодавця).

- Племінники спадкодавця – частку матері, батька (сестри, брата спадкодавця).

- Двоюрідні брати та сестри спадкодавця – частку матері, батька (тітки, дядька спадкодавця).

Слід мати на увазі, що у разі залишення заповіту, деякі особи все одно будуть мати право на частку у спадщині, а саме: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Вказані особи спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (ст. 1241 ЦК).

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). При цьому, такі спадкоємці мають прийняти спадщину у строк, що залишився, а якщо такий строк менший за три місяці, то він продовжується до трьох місяців (ст. 1276 ЦК).

Крім того, якщо один із спадкоємців за заповітом помре до відкриття спадщини, то частка яку він мав спадкувати, спадкується спадкоємцями за законом, а не іншим спадкоємцем за заповітом (правова позиція ВСУ у справі № 6-2946цс15)

Спадкоємці спадкують всі права та обов’язки які належали спадкодавцю, окрім визначених в ст. 1219 ЦК, а саме окрім:

- особистих немайнових прав, тобто тих, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця;

- права на участь у товариствах та права членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

- права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- прав на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

- прав та обов'язків особи як кредитора або боржника, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця і які, у зв’язку з цим, не можуть бути виконані іншою особою або на користь іншої особи.

Спадкоємець вправі відмовитись від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, подавши відповідну заяву нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1273 ЦК).

Крім того, відмова про прийняття спадщини може бути заявлена на користь іншої особи. Однак, спадкоємець за заповітом може відмовитись тільки на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом – на користь іншого спадкоємця за законом незалежно від черги (ст. 1274 ЦК).

Прийняття спадщини або відмова від прийняття спадщини вчиняється щодо всього складу спадщини, тобто не може бути прийнято у спадщину, наприклад, будинок, а щодо зобов’язання спадкодавця по поверненню кредиту бути заявлена відмова.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини без поважної причини, він вважається таким, що не прийняв її. Якщо з поважної – має право звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК).

Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини (п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №7).

Слід мати на увазі,у випадку якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (правова позиція ВСУ у справі № 6-1486цс15).

В той же час, якщо нотаріус, після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця, не вчинив дії, передбачені законодавством, для розшуку спадкоємця, визначеного у заповіті, то в такому разі, це буде поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (правова позиція ВСУ у справі № 6-1320цс17).

Враховуючи, що спадкові правовідносини є досить складними, у даній статті наведено лише необхідний мінімум, який було б бажано знати кожній особі, для розуміння як діяти у разі необхідності оформлення спадщини.

Автор консультації: Тетеря Ігор Анатолійович