Обмеження права виїзду за кордон: підстави та протидія

Останні гучні заяви Генерального Штабу України, Міністра оборони України щодо необхідності отримання дозволів для осіб призивного віку для виїзду за кордон, набираюсь все більш суспільного інтересу та обговорення.

Спробуємо проаналізувати норми законодавства, станом на сьогодні.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятого 16 вересня 1963 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згадайте новину: Вже є вироки за ухилення від мобілізації

Відповідно до ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який набув чинності, в тому числі для України, 23 березня 1976 року, кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Статтею 313 Цивільного кодексу України передбачено право фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років, право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Таким чином, українським та міжнародним правом передбачено право фізичної особи на свободу пересування та право вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

В той же час, таке право може бути обмежене законом, в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, встановлені Законом від 21 січня 1994 року N 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Так, відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону, для громадянина України встановлені виключно наступні обмеження:

1. він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

2. діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

3. стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

4. він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

5. він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань;

6. він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;

7. щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі;

8. він перебуває під адміністративним наглядом міліції - до припинення нагляду.

Іншим Законом, яким встановлено обмеження права громадян на виїзд з України є Закон України «Про правовий режим воєнного часу» від 06 квітня 2000 року.

Так, відповідно до ст. 15 Закону, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військовому командуванню надається право разом з органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, а якщо це неможливо, - самостійно запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, в тому числі - встановлювати особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Порядок введення воєнного стану визначений статтею 5 Закону, відповідно до якого воєнний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України. Указ Президента України про введення воєнного стану, затверджений Верховною Радою України, негайно оголошується через засоби масової інформації.

Таким чином, підсумовуючи, можна стверджувати, що наразі відсутні будь-які правові підстави для обмеження виїзду громадянин України закордон. Такі обмеження можуть бути встановлені, виключно, за умови введення воєнного стану в Україні.

Автор статті: Юридична фірма «Місечко та Партнери»

Користуйтесь консультацією: Правила вручения повестки в военкомат

Постоянный уход и отсрочка от мобилизации